2016.11.15 № 21-1319а16 ВСУ: реєстрація ПДВ

Реєстрація платником ПДВ, перевищення ліміту
Реєстрація платником ПДВ, перевищення ліміту

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 15 листопада 2016 року

Згідно зі пунктом 181.1 статті 181 ПК у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп’ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов’язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого — Прокопенка О. Б., суддів: Волкова О. Ф., Кривенди О. В., Самсіна І. Л., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом фізичної особи — підприємця (далі — ФОП) ОСОБИ_1 до Гадяцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі — ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, встановила:

ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОДПІ, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 7 квітня 2015 року N 00043311701.

Суд установив, що ОСОБА_1 зареєстрований як ФОП 10 вересня 2004 року.

У період з 10 по 20 лютого 2015 року ОДПІ провела документальну планову виїзну перевірку суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБИ_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2014 року. За результатами перевірки складено акт від 27 лютого 2015 року N 177/16-07-17-01/3112516079.

У ході перевірки встановлено порушення позивачем пункту 181.1 статті 181, пункту 183.2 статті 183 Податкового кодексу України (далі — ПК), а саме нереєстрація платником податку на додану вартість (далі — ПДВ) у результаті перевищення обсягу продажу 300000 грн.; пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187 ПК, у результаті чого не враховані та не сплачені податкові зобов’язання з ПДВ у сумі 90615 грн., у тому числі: за лютий 2013 року — 3283 грн., за березень 2013 року — 6647 грн., за квітень 2013 року — 7560 грн., за травень 2013 року — 9129 грн., за червень 2013 року — 9038 грн., за липень 2013 року — 9552 грн., за серпень 2013 року — 9390 грн., за вересень 2013 року — 9157 грн., за жовтень 2013 року — 9786 грн., за листопад 2013 року — 9684 грн., за грудень 2013 року — 7393 грн.

На підставі акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 7 квітня 2015 року N 00043311701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з ПДВ на 113268 грн. 75 коп., з яких 90615 грн. — основний платіж, 22653 грн. 75 коп. — штрафні (фінансові) санкції.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 17 червня 2015 року у задоволенні позову ФОП ОСОБИ_1 відмовив.

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 27 липня 2015 року постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17 червня 2015 року залишив без змін.

Вищий адміністративний суд України постановою 10 грудня 2015 року рішення судів попередніх інстанцій скасував, позов ФОП ОСОБИ_1 задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 7 квітня 2015 року N 00043311701.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд касаційної інстанції послався на абзац п’ятий пункту 1 Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» (далі — Указ N 727/98), яким передбачено, що виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб’єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, ОДПІ просить скасувати рішення суду касаційної інстанції та залишити в силі рішення судів попередніх інстанцій. Вважає, що суд касаційної інстанції застосував Указ N 727/98, який втратив чинність із 1 січня 2012 року.

На обґрунтування заяви додає копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 4 та 9 червня, 14 липня та 27 серпня 2015 року (справи NN К/800/44629/13, К/800/49208/14, К/800/58175/14, К/800/42434/14 відповідно) які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме пункту 181.1 статті 181, пунктів 183.2, 183.10 статті 183, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187 ПК.

У наданих для порівняння рішеннях касаційний суд погодився з висновками судів попередньої інстанції про те, що відповідно до норм податкового законодавства, які діяли у спірний період, якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг протягом 12 календарних місяців перевищує 300000 грн., то ФОП зобов’язаний зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби та сплатити податкові зобов’язання з ПДВ. У разі якщо така особа не подала до органу державної податкової служби реєстраційну заяву, вона несе відповідальність за ненарахування або несплату ПДВ на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетних відшкодувань.

Викладене свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню з підстав, наведених нижче.

Згідно зі пунктом 181.1 статті 181 ПК у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп’ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов’язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Як установили суди першої та апеляційної інстанцій і підтверджено матеріалами справи, згідно з даними звітів про використання реєстратора розрахункових операцій у період із 1 лютого 2012 року по 31 січня 2013 року загальна сума від здійснення продажу товарів ФОП ОСОБОЮ_1 перевищує 300000 грн.

Пунктом 183.10 статті 183 ПК передбачено, що будь-яка особа, яка підлягає обов’язковій реєстрації як платник податку і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до органу державної податкової служби реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що податкове повідомлення рішення від 7 квітня 2015 року N 00043311701 винесено відповідно до норм ПК, чинних на час виникнення спірних відносин.

Суд касаційної інстанції із посиланням на положення Указу N 727/98, яким крім іншого, передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для, зокрема, фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн, скасував рішення судів попередніх інстанцій та задовольнив позовні вимоги ФОП ОСОБИ_1 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Разом із тим відповідно до пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 4 листопада 2011 року N 4014-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності» у зв’язку з набранням чинності цим Законом відповідно до пункту 4 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України припиняється дія Указу N 727/98 (із наступними змінами).

На підставі наведеного колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що Вищий адміністративний суд України застосував підзаконний нормативно-правовий акт, який на час виникнення спірних відносин у цій справі втратив чинність.

За таких обставин ухвалене у справі рішення суду касаційної інстанції слід скасувати, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року N 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 241 — 243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:

Заяву Гадяцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області задовольнити.

Постанову Вищого адміністративного суду України від 10 грудня 2015 року скасувати.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17 червня 2015 року та ухвалу Полтавського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2015 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий
О. Б. Прокопенко
Судді:
О. Ф. Волков

І. Л. Самсін

О. В. Кривенда