2017.04.05 № 6-403цс17 ВСУ: викупу ділянки

Викупу земельної ділянки для суспільної потреби, сервітут. Рішення викупу нерухомого майна, що на ній розміщені, для суспільних потреб.
Викупу земельної ділянки для суспільної потреби, сервітут. Рішення викупу нерухомого майна, що на ній розміщені, для суспільних потреб.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

05 квітня 2017 року

                                  м. Київ

Згідно зі статтею 76 ЗК України землями енергетичної системи визнаються землі, надані під електрогенеруючі об’єкти (атомні, теплові, гідроелектростанції, електростанції з використанням енергії вітру і сонця та інших джерел), під об’єкти транспортування електроенергії до користувача. Уздовж повітряних і підземних кабельних ліній електропередачі встановлюються охоронні зони.

Відповідно до частини першої статті 404 ЦК України особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності — від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Разом з тим, згідно з частиною п’ятою статті 403 ЦК України сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном.

Відповідно до пункту «б» частини 2 статті 101 ЗК України дія земельного сервітуту підлягає припиненню, коли встановлення земельного сервітуту унеможливлює використання земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, за її цільовим призначенням.

У разі недосягнення згоди щодо встановлення земельного сервітуту земельна ділянка може бути відчужена в порядку, встановленому Законом України «Про відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розташовані, які перебувають у приватній власності для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» (стаття 16 Закону).

У частині першій статті 7 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розташовані, які перебувають у приватній власності для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» передбачено, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та в порядку, визначених цим Законом, мають право викупу земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для суспільних потреб, зокрема, для будівництва, капітального ремонту, реконструкцій та обслуговування об’єктів енергетичної інфраструктури (ліній електропередачі, електростанцій) та об’єктів, необхідних для їх експлуатації.

Ініціатива щодо викупу земельної ділянки, інших об’єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, для суспільних потреб може належати зокрема і підприємствам, які здійснюють будівництво, капітальний ремонт, реконструкцію, експлуатацію об’єктів транспортної та енергетичної інфраструктури, захисних гідротехнічних споруд і які погодили місце розташування таких об’єктів у випадках та в порядку, визначених статтею 151 ЗК України.

За наслідками розгляду такої пропозиції, відповідний орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня надходження такої пропозиції приймає рішення про викуп земельної ділянки, інших об’єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, для суспільних потреб.

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Романюка Я.М.,
суддів: Гуменюка В.І., Охрімчук Л.І.,  
  Лященко Н.П., Сімоненко В.М.,  

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до ОСОБА_1, треті особи: командитне товариство «Науково-впроваджувальна фірма «Нові технології», управління Держземагенства у Каховському районі Херсонської області, фермерське господарство «Едельвейс», про встановлення права земельного сервітуту за заявою державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про перегляд рішення апеляційного суду Херсонської області від 1 грудня 2015 року, ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 листопада 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2014 року державне підприємство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі – ДП «НЕК «Укренерго») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, треті особи: командитне товариство «Науково-впроваджувальна фірма «Нові технології», управління Держземагенства у Каховському районі Херсонської області, фермерське господарство «Едельвейс» (ФГ «Едельвейс»), про встановлення права земельного сервітуту.

Позивач посилався на те, що за результатами відкритих торгів між ДП «НЕК «Укренерго» та командитним товариством «Науково-впроваджувальна фірма «Нові технології» укладено договір про надання послуг з оформлення права обмеженого безоплатного та строкового користування чужими земельними ділянками (їх частинами) на період прокладання (будівництва) та експлуатації повітряної лінії електропередачі 750 кВ Запорізька АЕС – Каховська. Оскільки маршрут траси повітряних ліній електропередач проходить через земельні ділянки, надані ДП «НЕК «Укренерго» в постійне користування на підставі державного акта від 3 січня 2001 року та перетинає земельну ділянку ОСОБА_1, яка знаходиться та території Коробківської сільської ради Каховського району Херсонської області та належить відповідачу на підставі державного акта від 16 лютого 2006 року, та підпадає під охоронну зону ПЛ 750 кВ Запорізька АЕС – Каховська, ними направлена пропозиція про укладення договору на встановлення земельного сервітуту, однак відповідь на пропозицію не надійшла.

Крім того, підприємство не має можливості виконати будівельні роботи, а в подальшому експлуатувати вказану ділянку повітряної лінії електропередачі без використання частини земельної ділянки, що належить ОСОБА_1, оскільки зазначена земельна ділянка знаходиться між земельними ділянками, належними ДП «НЕК «Укренерго», на яких заплановано встановлення опор повітряної  лінії і проходження над нею електричних проводів, що тягне за собою встановлення обмежень, передбачених чинним законодавством.

Ураховуючи викладене, ДП «НЕК «Укрегенрго» просило встановити право земельного сервітуту стосовно земельної ділянки, яка розташована на території Коробківської сільської ради Каховського району Херсонської області і належить ОСОБА_1.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 12 жовтня 2015 року позов ДП «НЕК «Укренерго» задоволено. Встановлено за ДП «НЕК «Укренерго» (сервітуарій) право земельного сервітуту (на прокладання та експлуатацію ПЛ 750 кВ Запорізька АЕС-Каховська) стосовно частини земельної ділянки, зазначеної в кадастровому плані (додаток 15), загальною площею S га, яка розташована та території Коробківської сільської ради Каховського району Херсонської області і належить ОСОБА_1.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 19 липня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 листопада 2016 року касаційну скаргу ДП «НЕК «Укренерго» відхилено, рішення апеляційного суду залишено без змін.

У поданій до Верховного Суду України заяві ДП «НЕК «Укренерго» просить скасувати рішення судів апеляційної та касаційної інстанцій та залиши в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права, а саме статті 404 ЦК України та норми Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об’єктів».

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява не підлягає задоволенню.

На підставі статті 360-4 ЦПК України Верховний Суд України скасовує судове рішення у справі, яке переглядається з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, якщо установить, що воно є незаконним.

Суд встановив, що ОСОБА_1 на підставі державного акта від 16 лютого 2006 року належить земельна ділянка площею R га, яка розташована на території Коробківської сільської ради Каховського району Херсонської області, цільове призначення якої – ведення фермерського господарства.

Маршрут траси повітряної лінії електропередачі ПЛ 750 кВ Запорізька АЕС – ПС 750 кВ Каховська проходить земельною ділянкою, наданою ДП «НЕК «Укренерго» у постійне користування на підставі державного акта від 3 січня 2001 року, що перетинає земельну ділянку ОСОБА_1 та охоплюється охоронною зоною ПЛ 750 кВ Запорізька АЕС –Каховська.

На виконання енергетичної стратегії України на період до 2030 року розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 квітня 2011 року затверджено проект «Повітряна лінія 750 кВ Запорізька АЕС – Каховська з підстанцією 750 кВ «Каховська» та заходами повітряних ліній 330 кВ, а також розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року затверджено титул будови «Повітряна лінія 750 кВ Запорізька АЕС – Каховська з підстанцією 750 кВ «Каховська» та заходами повітряних ліній 330 кВ».

Також судами встановлено, що погодження землевідведення під будівництво повітряної лінії 750 кВ Запорізька АЕС – Каховська здійснено ще у 1989 році. При виборі напрямку траси повітряної лінії підприємством відповідно до діючого законодавства отримано необхідні погодження та здійснено компенсацію збитків і втрат сільгоспвиробництва попереднім власником, рішенням Каховського виконавчого комітету Ради народних депутатів від 16 вересня 1988 року затверджений відповідний акт і в частині, що стосується земельної ділянки ОСОБА_1.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився касаційний суд, виходив із того, що по суті між сторонами виникли правовідносини щодо права позивача користуватися чужою земельною ділянкою на умовах сервітуту, згоди щодо якого не досягнуто. Оскільки право ДП «НЕК «Укренерго» на встановлення земельного сервітуту виключає право відповідача, як власника користуватися належною йому земельною ділянкою за цільовим призначенням, а у позивача є можливість та повноваження вирішити порушене ним питання у інший спосіб, шляхом вирішення питання про відчуження земельної ділянки, передбаченої Законом України «Про відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розташовані, які перебувають у приватній власності для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності», а тому відсутні передбачені законом підстави для встановлення земельного сервітуту на викладених позивачем умовах.

Проте в наданих для порівняння ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ:

-13 квітня 2016 року постановляючи ухвалу, у цій же справі, суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду та направляючи на новий розгляд до апеляційного суду, виходив з того, що суд не врахував, що ДП «НЕК» Укренерго» не може задовольнити свої потреби в інший спосіб, оскільки маршрут траси повітряної лінії електропередачі ПЛ 750 кВ Запорізька АЕС – Каховська в обов’язковому порядку перетинає земельну ділянку, що належить ОСОБА_1. Таким чином, у ДП «НЕК» Укренерго» як у користувача земельної ділянки, отриманої у встановленому законодавством порядку, виникло право вимагати від ОСОБА_1 надання земельного сервітуту на прокладення та експлуатацію лінії електропередач. Крім того, ДП «НЕК» Укренерго» не є суб’єктом, який має право викупу земельних ділянок та іншого нерухомого майна для суспільних потреб та з мотивів суспільної необхідності відповідно до положень статті 7 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності.

-від 9 липня 2012 року суд касаційної інстанції виходив із того, що  виконати проектувальні, будівельні роботи та експлуатувати ЛЕП без використання земельної ділянки відповідача неможливо. Його відмова від укладення договору земельного сервітуту робить неможливим проектування, будівництво та експлуатацію ланцюгової ділянки. А тому вимоги про встановлення права земельного сервітуту на прокладення та експлуатацію двох ланцюгової ділянки підлягають задоволенню.

Викладене свідчить про те, що існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції у подібних правовідносинах, а саме статті 404 ЦК України, статті 7 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розташовані, які перебувають у приватній власності для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» та положень Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об’єктів».

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 65 ЗК України землями промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності.

Згідно зі статтею 76 ЗК України землями енергетичної системи визнаються землі, надані під електрогенеруючі об’єкти (атомні, теплові, гідроелектростанції, електростанції з використанням енергії вітру і сонця та інших джерел), під об’єкти транспортування електроенергії до користувача. Уздовж повітряних і підземних кабельних ліній електропередачі встановлюються охоронні зони.

Відповідно до частини першої статті 404 ЦК України особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності — від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Разом з тим, згідно з частиною п’ятою статті 403 ЦК України сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном.

Як встановлено судами, належна ОСОБА_1 на праві власності спірна земельна ділянка за своїм цільовим призначенням є землею сільськогосподарського призначення, якій статтею 23 ЗК України надано пріоритетність. На зазначеній земельній ділянці власниця вирощує виноградники.

Відповідно до пункту «б» частини 2 статті 101 ЗК України дія земельного сервітуту підлягає припиненню, коли встановлення земельного сервітуту унеможливлює використання земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, за її цільовим призначенням.

Судами встановлено, що запропоновані ДП «НЕК» «Укренерго» умови земельного сервітуту передбачають знищення виноградників, як на період будівництва лінії електропередач, так і на період можливих аварій (аварійних ситуацій), а також планових ремонтних робіт. Розташування спірної земельної ділянки в охоронюваній зоні з урахуванням запропонованих позивачем обмежень щодо установлення шпалер для виноградників, поливу сільськогосподарських культур, проїзду відповідних машин і механізмів та обробітку ґрунту виключають можливість використовувати відповідачкою належної їй на праві власності земельної ділянки за її призначенням.

Законом України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об’єктів» передбачено, що земельні сервітути щодо будівництва та обслуговування об’єктів передачі електричної енергії встановлюється на підставі договору про встановлення земельного сервітуту між експлуатуючим підприємством та власником чи постійним користувачем земельних ділянок, укладеному в порядку, встановленому ЦК України.

У разі недосягнення згоди щодо встановлення земельного сервітуту земельна ділянка може бути відчужена в порядку, встановленому Законом України «Про відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розташовані, які перебувають у приватній власності для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» (стаття 16 Закону).

Аналогічне положення містить стаття 35 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об’єктів», якою передбачено, що у разі якщо встановлення спеціальної зони об’єктів енергетики спричинить неможливість використання земельної ділянки повністю або частково, розташованої в межах цієї зони, за цільовим призначенням, зазначена земельна ділянка підлягає відчуженню для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності.

У частині першій статті 7 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розташовані, які перебувають у приватній власності для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» передбачено, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та в порядку, визначених цим Законом, мають право викупу земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для суспільних потреб, зокрема, для будівництва, капітального ремонту, реконструкцій та обслуговування об’єктів енергетичної інфраструктури (ліній електропередачі, електростанцій) та об’єктів, необхідних для їх експлуатації.

Разом з тим, статтею 10 цього Закону визначено порядок та умови прийняття рішення відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про викуп земельної ділянки, інших об’єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, для суспільних потреб.

Так, за змістом цієї статті ініціатива щодо викупу земельної ділянки, інших об’єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, для суспільних потреб може належати зокрема і підприємствам, які здійснюють будівництво, капітальний ремонт, реконструкцію, експлуатацію об’єктів транспортної та енергетичної інфраструктури, захисних гідротехнічних споруд і які погодили місце розташування таких об’єктів у випадках та в порядку, визначених статтею 151 ЗК України.

За наслідками розгляду такої пропозиції, відповідний орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня надходження такої пропозиції приймає рішення про викуп земельної ділянки, інших об’єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, для суспільних потреб.

Однак, матеріали справи не містять доказів, а позивачем не зазначено, що ДП «НЕК» «Укренерго» раніше зверталось до компетентного органу з відповідною пропозицією щодо викупу спірної земельної ділянки у ОСОБА_1 для суспільних потреб та у такому викупі позивачу було відмовлено, а тому посилання позивача на те, що ДП «НЕК «Укренерго» не може задовольнити свої вимоги в інший спосіб, окрім встановлення права земельного сервітуту, є необгрунтованими.

Встановлення такого земельного сервітуту позбавляє власника земельної ділянки права, гарантованого статтею 41 Конституції України, на використання належної земельної ділянки за цільовим призначенням.

За таких обставин, апеляційний суд, з яким погодився суд касаційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позову про встановлення земельного сервітуту, дійшов законного та обґрунтованого висновку про те, що встановлення земельного сервітуту виключає право власника використовувати належну йому земельну ділянку за цільовим призначенням, а у позивача є можливість та повноваження вирішити порушене питання у інший спосіб, шляхом викупу земельної ділянки.

Отже у справі, яка переглядається, положення статті 404 ЦК України, статті 7 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розташовані, які перебувають у приватній власності для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» та положень Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об’єктів» судом застосовано правильно, судові рішення судів апеляційної та касаційної інстанцій у справі, яка переглядається, є законними, а тому в задоволенні заяви необхідно відмовити.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 355, пунктом 1 частини першої статті 360-3, частинами першою, другою статті 360-4 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

У задоволенні заяви державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» відмовити.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 ЦПК України.