20180228 № 910/21160/16 ВС: виплати частки при виході учасника ТОВ

розблокування податкових накладних, податковий адвокат, оскарження податкових повідомлень-рішень, АБ "Власова "Вектор", оскарження наказу про перевірку,

Триваюче правопорушення несвоєчасна сплата ЄСВ, адміністративна відповідальність, ст. 38 КУпАП, штраф, санкція, строк давності

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 910/21160/16

Ні на дату звернення позивача з позовом у цій справі, ні на дату вирішення спору у цій справі дванадцятимісячний строк, встановлений ч. 1 ст. 54 Законом України «Про господарські товариства» для виплати товариством вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному капіталі, не сплинув згідно з поданою позивачем заявою про вихід. Звертаючись до суду з позовом, позивач просив здійснити захист його права, зокрема, шляхом стягнення у судовому порядку вартості його частки в майні товариства. Водночас зобов’язання товариства щодо виплати позивачу вартості частини майна товариства встановлено законом протягом 12 місяців з дня виходу позивача з товариства. В Статуті відповідача іншого порядку не передбачено. Враховуючи, що правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів (ст. 1 ГПК України), право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути тільки порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні. За таких обставин, висновок господарських судів щодо наявності підстав для задоволення позову є необґрунтованим.

Разом з тим, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що хоча позивач і звернувся до господарського суду з позовом у цій справі передчасно, це не позбавляє його права звернутися з відповідним позовом до суду після спливу дванадцятимісячного строку, встановленого ч. 1 ст. 54 Закону України «Про господарські товариства», у випадку невиконання товариством обов’язку щодо виплати позивачу належної йому вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному капіталі.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий — Ткач І.В.,

судді: Мамалуй О.О., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання Бойка В.С.,

представники учасників справи:

позивача — ОСОБА_1,

відповідача — ОСОБА_5, Косянчук В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Джун»

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2017

(головуючий — Дикунська С.Я., судді — Дідиченко М.А., Калатай Н.Ф.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2017

(суддя Морозов С.М.)

у справі № 910/21160/16

за позовом ОСОБА_4

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Джун»

про стягнення вартості частини майна, пропорційній частці у статутному капіталі в розмірі 5 095 350,00 грн,

ВСТАНОВИВ :

Зміна складу колегії суддів Верховного Суду

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.01.2018 для розгляду справи № 910/21160/16 визначено колегію суддів у складі: Ткач І.В. — головуючий, Мамалуй О.О., Стратієнко Л.В.

Ухвалою Верховного Суду від 22.01.2018 (колегія суддів у складі: Ткач І.В. — головуючий, Мамалуй О.О., Стратієнко Л.В.) відкрито касаційне провадження у справі № 910/21160/16 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Джун» та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 21.02.2018.

Розпорядженням заступника керівника апарату — керівника секретаріату Касаційного господарського суду за № 300 від 21.02.2018 у зв’язку перебуванням судді Стратієнко Л.В. на лікарняному, відповідно до підпунктів 2.3.25, 2.3.49 пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/21160/16.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/21160/16 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Ткач І.В. — головуючий, судді Мамалуй О.О., Студенець В.І., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2018.

Верховним Судом у складі колегії суддів: Ткач І.В. — головуючий, Мамалуй О.О., Студенець В.І. 21.02.2018 оголошено перерву в засіданні до 28.02.2018.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У листопаді 2016 року ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Джун» (далі — ТОВ «Фірма «Джун») про виділення частки майна, визнання права власності та стягнення 950 150,00 грн.

До початку розгляду судом справи по суті позивач змінив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача вартість частини майна, пропорційну частці у статутному капіталі ТОВ «Фірма «Джун», в розмірі 5 095 350,00 грн.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є учасником ТОВ «Фірма «Джун» та володіє 50% його статутного капіталу. 02.11.2016 ним було складено та направлено відповідачу заяву про вихід учасника з товариства. Позивач вважає, що на підставі ч. 2 ст. 148 ЦК України та п. 12.2 Статуту відповідача він має право на отримання вартості частини майна, пропорційної його частці у статутному капіталі товариства.

2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. Відповідно до Статуту відповідача, який затверджено рішенням зборів учасників, оформленим протоколом № 2 від 05.05.2004, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Джун» зареєстроване виконкомом Дарницької районної ради народних депутатів м. Києва 09.06.1995 за № 01175 та утворене шляхом об’єднання грошових і майнових вкладів, здібностей, інтелектуального потенціалу за взаємною згодою засновників, які діють на підставі законодавства України та цього Статуту. Учасниками товариства є: ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (п.п. 1.1., 1.2. Статуту товариства).

2.2. Для забезпечення діяльності товариства згідно з п. 4.1. Статуту за рахунок грошових вкладів учасників створюється статутний капітал в розмірі 143 000,00 грн, поділений на дві частки.

2.3. Відповідно до п. 4.2. Статуту товариства його учасники беруть участь у створенні статутного капіталу, роблять внески по 71 500,00 грн та володіють у статутному капіталі часткою в розмірі 50% кожний.

2.4. Позивачем сплачено його внесок до статутного капіталу товариства в загальній сумі 71 500,00 грн, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів № 109 від 29.04.2004 та №122 від 13.05.2004.

2.5. 02.11.2016 ОСОБА_4 складено заяву про вихід із ТОВ «Фірма «Джун» та виплату належної йому частки у майні товариства, яка пропорційна його частці у статутному капіталі товариства. Заява посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко А.В. за реєстраційним номером 1537.

2.6. 04.11.2016 заява надіслана відповідачу за його юридичною адресою, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком, а також 07.11.2016 вручена представнику відповідача, що підтверджується інформацією про відстеження пересилання поштового відправлення з штрихкодовим ідентифікатором 0100141046718.

2.7. Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача є: 02068, АДРЕСА_1, за якою позивачем і було направлено зазначену заяву.

2.8. Пунктом 12.1 Статуту товариства передбачено, що його учасник має право вийти з товариства, повідомивши його про свій вихід не пізніше ніж за три дні до виходу.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1. 23 травня 2016 року рішенням Господарського суду міста Києва позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ТОВ «Фірма «Джун» на користь ОСОБА_4 вартість частини майна товариства, що пропорційна його частці у статутному капіталі, у розмірі 5 095 350,00 грн та суму судового збору в розмірі 76 430,25 грн.

3.2. 27 листопада 2017 року постановою Київського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2016 залишено без змін.

3.3. Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди виходили, зокрема, з такого:

3.3.1. Положеннями ст. 148 ЦК України визначено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, заявивши про це не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Справжність підпису на заяві про вихід з товариства підлягає нотаріальному засвідченню.

3.3.2. Учасник товариства з обмеженою відповідальністю на підставі ст. 148 ЦК України та ст. 10 Закону України «Про господарські товариства» має право у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов’язується ні з рішенням загальних зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є такими, що суперечать законодавству.

3.3.3. Моментом виходу учасника з товариства є дата спливу строку, передбаченого ч. 1 ст. 148 ЦК України, або інша дата, зазначена у заяві учасника, якщо така дата визначена з дотриманням вимог цієї норми ЦК України.

3.3.4. Пунктом 12.1 Статуту товариства передбачено, що його учасник має право вийти з товариства, повідомивши його про свій вихід не пізніше ніж за три дні до виходу.

3.3.5. Оскільки заява позивача про його вихід з ТОВ «Фірма «Джун» від 02.11.2016 отримана відповідачем 07.11.2016, датою виходу позивача з ТОВ «Фірма «Джун» є 11.11.2016.

3.3.6. При виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу (ч. 1 ст. 54 Закону України «Про господарські товариства»).

3.3.7. Отже, вихід особи зі складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю дає такій особі право одержати вартість частини майна, пропорційну її частці у статутному капіталі товариства.

3.3.8. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що відповідачем вчинялися будь-які дії у зв’язку з поданням позивачем заяви про вихід із товариства (не вирішувалися питання про внесення змін до установчих документів товариства, про їх державну реєстрацію, щодо узгодження суми виплати та виплати позивачу належної йому частки).

3.3.9. З огляду на наведене, господарські суди визнали обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача вартості частини майна товариства, яке пропорційне його частці у статутному капіталі, в розмірі 5 095 350,00 грн (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог), які доведені позивачем належними та допустимими доказами і відповідачем не спростовані.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. 14 грудня 2017 року ТОВ «Фірма «Джун» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2017, рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2017 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

4.2. Скаржник обґрунтовує вимоги, що містяться у касаційній скарзі, зокрема, такими доводами:

4.2.1. Висновки господарських судів щодо законності процедури виходу позивача зі складу учасників ТОВ «Фірма «Джун» зроблені з порушенням вимог ст. 43 ГПК України.

4.2.2. Господарські суди проігнорували положення ст. 54 Закону України «Про господарські товариства» стосовно визначення частини майна товариства, пропорційної частці позивача у статутному капіталі, та настання строку виплати цієї частки.

4.2.3. Господарські суди не взяли до уваги, що відповідачем не порушено строки, передбачені ст. 54 Закону України «Про господарські товариства», та безпідставно послались на положення ст. 612 ЦК України, якою встановлено, що боржник вважається, таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

4.2.4. ТОВ «Фірма «Джун» повинно було здійснити виплату вартості частини майна товариства пропорційно його частці до 11.11.2017, однак дана обставина судами не врахована.

4.2.5. Крім того, на думку скаржника, висновок господарських судів щодо величини вартості частини майна товариства пропорційно частці позивача, яка підлягає виплаті позивачу, є безпідставними, оскільки ґрунтується на фактах, які суперечать законодавству та не були належним чином досліджені судами.

4.3. 08 лютого 2018 року позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2017 залишити без змін, а касаційну скаргу — без задоволення.

4.4. Відзив мотивовано такими аргументами:

4.4.1. Матеріалами справи підтверджується направлення позивачем за місцезнаходженням відповідача, яке зазначено в Єдиному державному реєстрі, заяви про вихід з товариства, тому відповідач був належним чином повідомлений про вихід позивача з товариства.

4.4.2. Господарські суди дійшли правильного висновку, що для визначення вартості майна товариства необхідно застосовувати звіт про оцінку майна, який надано позивачем.

4.4.3. Відповідачем не подано доказів того, що ним вчинялися хоч якісь дії у зв’язку з поданням позивачем заяви про вихід з товариства в межах 12-місячного строку, встановленого ст. 54 Закону України «Про господарські товариства».

4.5. 19 лютого 2018 року відповідач подав заперечення на відзив ОСОБА_4, в яких зазначає про те, що ТОВ «Фірма «Джун» взагалі не було повідомлено про подання ОСОБА_4 позовної заяви від 18.11.2016, а повідомлено про подання позовної заяви 11.11.2016, яку ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2016 у справі № 910/20872/16 повернуто позивачу.

5. Джерела права й акти їх застосування

5.1. Конституція України

Стаття 19. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 55. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Стаття 124. Правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.

5.2. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР (далі — Конвенція)

Стаття 13 Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

5.3. Цивільний кодекс України

Стаття 16. Захист цивільних прав та інтересів судом

1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Стаття 116. Права учасників господарського товариства

1. Учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом:

[…] 3) вийти у встановленому порядку з товариства.

Стаття 148. Вихід учасника із товариства з обмеженою відповідальністю

1. Учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, заявивши про це не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Справжність підпису на заяві про вихід з товариства підлягає нотаріальному засвідченню.

2. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.

5.4. Господарський кодекс України

Стаття 88. Права і обов’язки учасників господарського товариства

1. Учасники господарського товариства мають право:

вийти в передбаченому установчими документами порядку зі складу товариства.

5.5. Закон України «Про господарські товариства»

Стаття 10. Права учасників товариства

Учасники товариства мають право:

[…] в) вийти в установленому порядку з товариства.

Стаття 54. Оплата вартості майна при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю

При виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

5.6. Господарсько-процесуальний кодекс України (в редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій)

Стаття 1. Право на звернення до господарського суду

Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб’єктами підприємницької діяльності.

Стаття 2. Порушення справ у господарському суді

Господарський суд порушує справи за позовними заявами:

підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Стаття 43. Оцінка доказів

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

5.6. Господарсько-процесуальний кодекс України (в редакції, чинній з 15.12.2017)

Стаття 300. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції

1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

6.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

6.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

6.1.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.2. Щодо суті касаційної скарги

7.2.1. Спір по справі стосується наявності або відсутності підстав для стягнення з відповідача вартості частини майна, пропорційній його частці у статутному капіталі ТОВ «Фірма «Джун», в розмірі 5 095 350,00 грн.

7.2.2. Статтею 88 ГК України передбачено право учасника господарського товариства на вихід з його складу в передбаченому установчими документами порядку, що кореспондується з нормами ст. 10 Закону України «Про господарські товариства» та п. 3 ч. 1 ст. 116 ЦК України.

7.2.3. Відповідно до ч. 1 ст. 148 ЦК України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, заявивши про це не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.

7.2.4. Господарські суди правильно зазначили, що вихід особи зі складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю дає такій особі право одержати вартість частини майна, пропорційну її частці у статутному капіталі товариства.

7.2.5. Водночас згідно з ч. 2 ст. 148 ЦК України учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. Згідно з ч. 1 ст. 54 Закону України «Про господарські товариства» при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.

7.2.6. Господарськими судами встановлено, що п. 12.2. Статуту товариства визначено, що учасник, який виходить із товариства, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі. Спори, що виникають в зв’язку з виходом учасника із товариства, в тому числі й щодо порядку визначення частки у статутному капіталі, її розміру і строків виплати, вирішуються судом (п. 12.3 Статуту товариства).

7.2.7. Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Господарські суди не врахували вказані вимоги закону, які зобов’язують відповідача виплатити позивачеві вартість частини майна ТОВ «Фірма «Джун» протягом 12 місяців з дня виходу позивача з товариства, тоді як ні законом, ні Статутом товариства не передбачено зобов’язання відповідача здійснити розрахунок з позивачем раніше наведеного строку.

Отже , ні на дату звернення позивача з позовом у цій справі, ні на дату вирішення спору у цій справі дванадцятимісячний строк, встановлений ч. 1 ст. 54 Закону України «Про господарські товариства» для виплати товариством вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному капіталі, не сплинув згідно з поданою позивачем заявою про вихід від 02.11.2016.

7.2.8. Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб’єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об’єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється під час розгляду справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

7.2.9. Законодавчо визначенні способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Так , правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів (ст. 1 ГПК України), право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні.

Згідно з ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, суб’єктів, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Отже , вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, господарський суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб’єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, а також з’ясувати наявність чи відсутність факту порушення або оспорення відповідного права чи охоронюваного законом інтересу.

7.2.10. Звертаючись до суду з позовом, позивач просив здійснити захист його права, зокрема, шляхом стягнення у судовому порядку вартості його частки в майні товариства. Водночас зобов’язання товариства щодо виплати позивачу вартості частини майна товариства встановлено законом протягом 12 місяців з дня виходу позивача з товариства. В Статуті відповідача іншого порядку не передбачено.

Враховуючи , що правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів (ст. 1 ГПК України), право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути тільки порушено у майбутньому і щодо якого не відомо, буде воно порушено чи ні. За таких обставин, висновок господарських судів щодо наявності підстав для задоволення позову є необґрунтованим.

7.2.11. Разом з тим, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що хоча позивач і звернувся до господарського суду з позовом у цій справі передчасно, це не позбавляє його права звернутися з відповідним позовом до суду після спливу дванадцятимісячного строку, встановленого ч. 1 ст. 54 Закону України «Про господарські товариства», у випадку невиконання товариством обов’язку щодо виплати позивачу належної йому вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному капіталі.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

8.1. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що під час вирішення цього спору суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, зокрема, здійснили неправильне тлумачення ст. 54 Закону України «Про господарські товариства».

8.2. Відповідно до частин 1, 3 статті 311 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

8.3. Таким чином, касаційна скарга підлягає задоволенню, а судові рішення, що оскаржуються, скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

9. Судові витрати

9.1. Відповідно до статті 315 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв’язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

9.2. Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи , що в даному випадку Верховний Суд приймає нове рішення, судовий збір за розгляд апеляційної та касаційної скарг покладається на позивача у справі.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Джун» задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2017, рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2017 у справі №910/21160/16 скасувати та прийняти нове рішення.

3. У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

4. Стягнути з ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: 02068, АДРЕСА_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Джун» (Код ЄДРПОУ 22943280, адреса: 02068, м. Київ, вул. Драгоманова, буд. 31, кв. 174) 84 073,28 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги та 91 716,30 грн судового збору за розгляд касаційної скарги.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

6. Здійснити поворот виконання наказу Господарського суду міста Києва від 12.06.2017 № 910/21160/16 про примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2017 — у разі подання доказів такого виконання.

7. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: І. Ткач

Судді : О. Мамалуй

В. Студенець