20180508 № 821/1279/17 ВС: оподаткування нерезидента, визначення статусу

розблокування податкових накладних, податковий адвокат, оскарження податкових повідомлень-рішень, АБ "Власова "Вектор", оскарження наказу про перевірку,

Триваюче правопорушення несвоєчасна сплата ЄСВ, адміністративна відповідальність, ст. 38 КУпАП, штраф, санкція, строк давностіПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

08 травня 2018 року

справа №821/1279/17

адміністративне провадження №К/9901/24709/18

П. «й» пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 ПК України передбачено, що доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту такими доходами є інші доходи від провадження нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, крім доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, переданих, виконаних, наданих резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг із міжнародного зв’язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

Аналізуючи положення цієї норми, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що господарська операція по наданню ТОВ послуги контрагентом нерезидентом по первинному вводу фотосепаратора в експлуатацію і навчанню персоналу підпадає саме під дію виключення з загального визначення пункту «й», а саме «крім доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, переданих, виконаних, наданих резиденту від такого нерезидента».

судами першої та апеляційної інстанції установлено, що Компанією «Ф.Х. Шуле Мюленбау ГмбХ» м. Райнбек, Німеччина надано свідоцтво про резидентство, видане німецькою податковою адміністрацією, відповідно до якого підприємство ТОВ «Український рисовий елеватор» звільнено від подвійного оподаткування у період виконання контракту з фірмою «Ф.Х. Шуле Мюленбау ГмбХ» м. Райнбек, ФР Німеччина. Наявність такого свідоцтва у ТОВ, наданого контрагентом, є підставою для звільнення позивача від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, що спростовує доводи заявника касаційної скарги щодо ненадання позивачем під час перевірки довідки щодо резиденства контрагента, оскільки за положеннями п. 103.4 ст. 103 ПК України це може бути «інший документ», а підставою для звільнення від оподаткування є надання його саме особі, яка виплачує йому доходи, а не контролюючому органу.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого — Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2017 року у складі судді Кисельової О.Й. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року у складі колегії суддів Коваля М.П., Домусчі С.Д., Кравець О.О. у справі № 821/1279/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Український рисовий елеватор» до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

У серпні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Український рисовий елеватор» (далі — Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі — податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16 серпня 2017 року № 002451422, яким Товариству збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб за податковим зобов’язанням на 42416,02 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на 10604,01 грн, № 0001561305, яким визначено суму грошового зобов’язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені, за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 21816,99 грн, та пеня в розмірі 7477,17 грн, № 0001571305, яким визначено суму грошового зобов’язання з податків та зборів, військовий збір, за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 3556,32 грн, сума пені 795,22 грн, з мотивів безпідставності їх прийняття.

29 вересня 2017 року Херсонський окружний адміністративний суд постановою, залишеною без змін ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року, позовні вимоги задовольнив повністю, скасував податкові повідомлення-рішення, з мотивів відсутності складу податкових правопорушень, встановлених перевіркою контролюючого органу.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, податковий орган подав касаційну скаргу, в якій він, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, прийняття рішень без дослідження всіх обставин справи, просить скасувати постанови цих судів та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В касаційній скарзі відповідач викладає обставини справи, цитує положення пунктів 103.2, 103.4, статті 102, підпунктів 141.4.1, 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України, зазначає, що Товариством до перевірки не надано довідки щодо резиденства контрагента Компанії «Ф.Х. Шуле Мюленбау ГмбХ», тим самим не підтверджено статус особи з постійним місцеперебуванням у Німеччині. Щодо податку на доходи фізичних осіб за період з 01 січня 2014 року по 31 березня 2017 року податковий орган наголошує про неперерахування Товариством податку на суму 36667,82 гривні, а також неперерахування позивачем військового збору на суму 7337,65 гривні.

Відзив на касаційну скаргу від позивача не надходив, що не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що податковим органом проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з питань дотримання вимог зокрема податкового законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 березня 2017 року, за результатом якої складено акт перевірки від 27 липня 2017 року № 177/21-22-14-01/38473093 (далі — акт перевірки).

На підставі акту перевірки згідно з підпунктами 54.3.2, 54.3.5 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 16 серпня 2017 року:

— № 0002451422, яким Товариству за порушення підпунктів 141.4.1, 141.4.2 пункту 141.4 статті 141, пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 53020,03 грн, в тому числі за податковим зобов’язанням — 42416,02 грн, за штрафними санкціями — 10604,01 грн, правовою підставою застосування штрафних (фінансових) санкцій визначений пункт 123.1 статті 123 цього Кодексу,

— № 0001561305, яким Товариству за порушення абз. «а-б» пункту 57.1 статті 57, підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України визначено суму грошового зобов’язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені у розмірі 29 294,16 грн, в тому числі за податковим зобов’язанням — 0 грн, за штрафними санкціями — 21 816,99 грн, пені — 7 477,17 грн,

— № 0001571305, яким Товариству за порушення абз. «а-б» пункту 57.1 статті 57, підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України визначено суму грошового зобов’язання з податків та зборів — військовий збір у розмірі 4351,54 грн, в тому числі за податковим зобов’язанням — 0 грн, за штрафними санкціями — 3556,32 грн, пені — 795,22 грн.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Щодо податку на прибуток іноземних юридичних осіб.

Судами попередніх інстанцій установлено, що Товариством укладений контракт від 31 травня 2016 року № 160531 з фірмою «Ф.Х. Шуле Мюленбау ГмбХ» м. Райнбек, Німеччина по наданню послуг по первинному вводу фотосепаратора в експлуатацію і навчанню персоналу.

На виконання умов контракту від 31 травня 2016 року № 160531 компанією «Ф.Х. Шуле Мюленбау ГмбХ» м. Райнбек, Німеччина, складено Монтажну відомість/Табель на виконання послуг по первинному вводу фото сепаратора в експлуатацію і навчанню персоналу від 24 червня 2016 року, місце складання: Херсонська область, Каланчацький район, с. Олександрівка.

Оплата по контракту № 160531 від 31 травня 2016 року здійснена платіжним дорученням від 13 червня 2016 року № 3 на загальну суму 10000,00 ЄВРО, рахунок в Публічному акціонерному товаристві «Креді Агріколь Банк» № 26006500083574 EUR.

Податковий орган доводить, що Товариство за операцією про надання послуги зобов’язано сплатити до бюджету податок з доходу нерезидента у сумі 42416,02 грн.

Пунктом «й» підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України передбачено, що доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту такими доходами є інші доходи від провадження нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, крім доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, переданих, виконаних, наданих резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг із міжнародного зв’язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

Аналізуючи положення цієї норми, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що господарська операція по наданню Товариству послуги контрагентом нерезидентом по первинному вводу фотосепаратора в експлуатацію і навчанню персоналу підпадає саме під дію виключення з загального визначення пункту «й», а саме «крім доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, переданих, виконаних, наданих резиденту від такого нерезидента».

Суд погоджується з таким висновком, та вважає, що Товариство здійснило компенсацію вартості послуг, наданих резиденту від нерезидента, що в силу вимог підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України є виключенням з переліку доходів, які оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Крім того, як установлено судами попередніх інстанцій 03 липня 1995 року між Україною і Федеративною Республікою Німеччина підписано Угоду про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно (дата ратифікації Україною: 22.11.1995/дата набрання чинності для України: 04.10.1996 р.), зі змісту частини першої статті 7 якої вбачається, що прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується тільки у цій Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює комерційної діяльності у другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво.

Відповідно до пункту 103.4 статті 103 Податкового кодексу України підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України (пункт 103.5. статті 103 Податкового кодексу України в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно абзацу першого пункту 103.6. статті 103 цього Кодексу, у разі потреби така довідка може бути затребувана у нерезидента особою, яка виплачує йому доходи, або контролюючим органом під час розгляду питання про повернення сум надміру сплачених грошових зобов’язань на іншу дату, що передує даті виплати доходів.

Судами першої та апеляційної інстанції установлено, що Компанією «Ф.Х. Шуле Мюленбау ГмбХ» м. Райнбек, Німеччина надано свідоцтво про резиденство, видане німецькою податковою адміністрацією, відповідно до якого підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю «Український рисовий елеватор» звільнено від подвійного оподаткування у 2016 році, тобто у період виконання контракту від 31 травня 2016 року № 160531 з фірмою «Ф.Х. Шуле Мюленбау ГмбХ» м. Райнбек, ФР Німеччина.

Відтак , наявність такого свідоцтва у Товариства, наданого контрагентом, є підставою для звільнення позивача від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, що спростовує доводи заявника касаційної скарги щодо ненадання позивачем під час перевірки довідки щодо резиденства контрагента, оскільки за положеннями пункту 103.4 статті 103 Податкового кодексу України це може бути «інший документ», а підставою для звільнення від оподаткування є надання його саме особі, яка виплачує йому доходи, а не контролюючому органу.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанції про безпідставність визначення позивачу зобов’язань з податку з доходу нерезидента.

Щодо податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

В основу податкового правопорушення з цих податку та збору податковим органом покладені норми абз. «а-б» підпункту 57.1 статті 57, підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, що полягає у не перерахуванні Товариством до бюджету податку, під час виплати оподатковуваного доходу, на загальну суму 36667,82 грн (складається зі штрафу та пені), та військового збору, під час виплати оподатковуваного доходу, на загальну суму 7 337,65 грн (складається зі штрафу та пені).

Судами попередніх інстанцій установлено, що Товариством за перевіряємий період здійснювалась сплата сум грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору за придбані транспортні засоби у ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

Товариством перераховано податок на доходи фізичних осіб:

— ОСОБА_7 у розмірі 7368,50 грн згідно платіжного доручення № 62 від 05 серпня 2014 року (AT «Райффайзен Банк Аваль»), податок перераховано до відповідного бюджету за місцем реєстрації фізичної особи в органах доходів і зборів (ГУ ДКСУ Миколаївської області),

— ОСОБА_9 у розмірі 3158,00 грн згідно платіжного доручення № 63 від 05 серпня 2014 року (AT «Райффайзен Банк Аваль»), податок перераховано до відповідного бюджету за місцем реєстрації фізичної особи в органах доходів і зборів (ГУ ДКСУ Миколаївської області),

— ОСОБА_4 у розмірі 1682,50 грн згідно платіжного доручення № 73 від 26 грудня 2014 року (AT «Райффайзен Банк Аваль»), податок перераховано (сплачено) до відповідного бюджету за місцем реєстрації юридичної особи в органах доходів і зборів (ГУ ДКСУ Каланчацької області),

— ОСОБА_10 у розмірі 1500,00 грн згідно платіжного доручення № 2395 від 05 січня 2016 року (ПАТ «Креді Агріколь Банк»), військовий збір під час виплати доходу ОСОБА_10 перераховано Товариством у розмірі 450,00 грн. згідно платіжного доручення № 2396 від 05 січня 2016 року (ПАТ «Креді Агріколь Банк»), податок та військовий збір перераховано (сплачено) до відповідного бюджету за місцем реєстрації фізичної особи в органах доходів і зборів (ГУ ДКСУ Дніпропетровської області),

— ОСОБА_6 у розмірі 22958,82 грн згідно платіжного доручення № 171 від 21 вересня 2016 року (AT «ОТП Банк»), військовий збір під час виплати доходу ОСОБА_6 перераховано Товариством у розмірі 6887,65 грн. згідно платіжного доручення № 170 від 21 вересня 2016 року (AT «ОТП Банк»), податок та військовий збір перераховано до відповідного бюджету за місцем реєстрації фізичної особи в органах доходів і зборів (ГУ ДКСУ Миколаївської області).

Відтак , сплата сум грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору до державного бюджету здійснено Товариством у той самий термін, що і оплата за придбані транспортні засоби, що підтверджується належним чином завіреними платіжними дорученнями.

Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Відповідно до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об’єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об’єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України передбачено, що ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, — тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, — тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, — тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Отже , обов’язковою умовою для визначення податкового порушення в частині обов’язку сплати податку з доходів фізичних осіб та військового збору є встановлення обставин чи відбулася у спірному випадку виплата доходу, в які строки, чи сплачено податок на доходи фізичних осіб з такою виплатою доходу або у разі невиплати доходу у строки, встановлені Податковим кодексом України для місячного податкового періоду, оскільки сплата (перерахування) такого податку до бюджету пов’язується саме з оподатковуваним доходом.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача відповідно до положень частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи предмет доказування у справі, суди повинні виходити з обставин, якими податковий орган обґрунтовує свою позицію, при цьому належним доказом, яким встановлюється податкове правопорушення є акт перевірки податкового органу, який повинен утримувати чіткі факти щодо спірних податкових періодів, строків сплати податку, строків виплати доходу тощо.

Оскільки акт перевірки не утримує в собі обставин щодо операцій, за наслідками яких виплачений оподатковуваний дохід, на підставі яких документів здійснені висновки податковим органом, строки виплати доходу, розрахунок штрафу та пені, а Товариством доведена сплата до державного бюджету сум грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність та протиправність спірних податкових повідомлень-рішень.

На користь висновку щодо перерахування Товариством податкових зобов’язань свідчить також те, що податковими повідомленнями-рішеннями не визначені податкові зобов’язання, а лише застосовано штрафні санкції та нарахована пеня. Таким чином, за відсутності об’єкту (донарахованого податку, збору), застосування штрафних санкцій та нарахування пені є неможливим.

Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року у справі № 821/1279/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер