20190529 № 452/970/17 ВПВС: директор дочірнього, усунення, трудове, не корпоративне

розблокування податкових накладних, податковий адвокат, оскарження податкових повідомлень-рішень, АБ "Власова "Вектор", оскарження наказу про перевірку,

Триваюче правопорушення несвоєчасна сплата ЄСВ, адміністративна відповідальність, ст. 38 КУпАП, штраф, санкція, строк давностіПостанова

Іменем України

29 травня 2019 року

м. Київ

Справа № 452/970/17

Провадження № 14-157 цс 19

Усунення членів виконавчого органу товариства від виконання повноважень відповідно до ч. 3 ст. 99 ЦК України за змістом правовідносин, зокрема за правовими наслідками, відрізняється від відсторонення працівника від роботи на підставі ст. 46 КЗпП України.

У свою чергу, спірні правовідносини з приводу відсторонення виникли між директором дочірнього підприємства та виконавчим органом юридичної особи-засновника, яка є роботодавцем позивача згідно з пунктом 2 контракту.

Відповідно до пункту 2 контракту на його підставі виникли трудові відносини між керівником дочірнього підприємства та ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України».

Велика Палата Верховного Суду у складі

судді-доповідача Гудими Д. А.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

розглянула справу за позовом ОСОБА_1 (далі також — позивач) до Публічного акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі також — ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України») та Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі також — дочірнє підприємство) про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнання незаконними наказів про накладення дисциплінарного стягнення та відсторонення (усунення) від виконання обов`язків директора

за касаційною скаргою позивача на рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 9 жовтня 2017 року, ухвалене суддею Кравцівим В. І., та постанову Апеляційного суду Львівської області від 12 липня 2018 року, прийняту колегією суддів у складі Крайник Н. П., Мельничук О. Я., Савуляка Р. В.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. 13 квітня 2017 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому з урахування заяви про збільшення позовних вимог просив :

1.1. Визнати незаконним і скасувати наказ ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» від 9 вересня 2016 року № 132 «Про дисциплінарну відповідальність».

1.2. Визнати незаконним і скасувати наказ ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» від 13 січня 2017 року № 3 «Про притягнення до відповідальності».

1.3. Визнати незаконним і скасувати наказ ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» від 16 лютого 2017 року № 28-ВК «Про тимчасове відсторонення (усунення) від виконання повноважень».

1.4. Визнати незаконним і скасувати наказ ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» від 16 лютого 2017 року № 29-ВК «Про тимчасове виконання обов`язків директора».

1.5. Визнати незаконним і скасувати наказ ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» від 16 березня 2017 року № 60-ВК (далі — наказ про звільнення), згідно з яким був достроково розірваний контракт від 27 січня 2016 року № 181 (зі змінами та доповненнями), укладений ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» з позивачем як з директором дочірнього підприємства (далі — контракт) та за яким позивач звільнений 16 березня 2017 року з цієї посади за невиконання умов контракту на підставі пункту 8 статті 36 Кодексу законів про працю (далі — КЗпП) України.

1.6. Визнати чинним контракт.

1.7. Поновити позивача на посаді директора дочірнього підприємства.

1.8. Визнати недійсним запис у трудовій книжці позивача за № 10 від 16 березня 2017 року про звільнення.

1.9. Стягнути з дочірнього підприємства на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розрахунку по 664,34 грн за кожний робочий день, починаючи з 5 квітня 2017 року та до дня поновлення на роботі включно.

2. Мотивував позов такими обставинами :

2.1. 27 січня 2016 року позивач був прийнятий на роботу на посаду директора дочірнього підприємства за контрактом, укладеним на строк з 27 січня 2016 року до 27 січня 2021 року.

2.2. Згідно з умовами контракту позивач як керівник дочірнього підприємства зобов`язувався здійснювати поточне керівництво цим підприємством, забезпечувати його високоприбуткову діяльність, ефективне використання та збереження переданого в господарське відання підприємству майна, а ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» зобов`язалося створювати належні умови для матеріального забезпечення й організації праці позивача.

2.3. Відповідно до пункту 7 контракту позивач також зобов`язувався забезпечити виконання показників ефективності використання майна і прибутку та майнового стану дочірнього підприємства згідно з додатком до контракту.

2.4. Відповідно до статистичної звітності збитки дочірнього підприємства за 2014 рік становили 4 970 тис. грн, а за 2015 рік — 6 654 тис. грн.

2.5. У 2016 році дочірнє підприємство зі збиткового підприємства стало прибутковим: за І півріччя чистий прибуток становив 10 740 тис. грн, а за 9 місяців — 15 621 тис. грн.

2.6. Позивач організував стягнення дебіторської заборгованості за виконані дочірнім підприємством і його 11 філіями роботи протягом 2012-2015 років, налагодив виконання договірних відносин із недопущенням появи кредиторської заборгованості підприємства, порушень строків виплати заробітної плати, податкових зобов`язань та інших загальнообов`язкових зборів і внесків до державного та місцевих бюджетів різних рівнів.

2.7. 13 січня 2017 року ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» наказом № 3 оголосило позивачу догану «за порушення виконавчої дисципліни», мотивуючи тим, що дочірнє підприємство не погодило з ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» план надходжень і використання коштів, які надійшли у грудні 2016 року від Служби автомобільних доріг у Львівській області та були на залишку на початок січня.

2.8. ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» вказало на свій наказ № 213 від 13 жовтня 2008 року «Щодо моніторингу використання коштів, які надходять на розрахунковий рахунок дочірнього підприємства (включаючи філії), у тому числі від регіональних служб автомобільних доріг в оплату за виконані роботи» та на свій лист від 8 серпня 2011 року № 1/10-10/2538, згідно з якими директори дочірніх підприємств повинні узгоджувати з ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» план надходження та використання коштів.

2.9. Наказ № 3 від 13 січня 2017 року є незаконним, оскільки, працюючи з 27 січня 2016 року, позивач не знав і не міг знати про існування наказу № 213 від 13 жовтня 2008 року, а тим більше про лист від 8 серпня 2011 року.

2.10. 5 квітня 2017 року позивач дізнався, що ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» ще 16 березня 2017 року видало наказ № 60-ВК і звільнило позивача з посади директора за невиконання ним умов контракту.

2.11. Оскільки під керівництвом позивача дочірнє підприємство зі збиткового стало прибутковим, стягнуло понад 19 млн. грн дебіторської заборгованості, що існувала у цього підприємства ще з 2012 року, то у наказі № 60-ВК безпідставно зазначені як підстави для дострокового розірвання контракту «неефективне використання майна, у тому числі коштів підприємства», «наявність високого рівня дебіторської та кредиторської заборгованості», «неналежне виконання наказу компанії від 11.02.2012 року № 127 зі змінами і доповненнями та наказу компанії від 10.05.2006 року № 84», «суттєві недоліки у роботі підприємства та істотні порушення в частині достовірності надання інформації в компанію», «неповне, несвоєчасне та неналежне виконання наказів, рішень, завдань, доручень компанії».

2.12. 5 квітня 2017 року позивач отримав свою трудову книжку, в якій за № 10 є такий запис: «16.03.2017 року звільнений із займаної посади з підстав, передбачених контрактом, п. 8 ст. 36 КЗпП України. Наказ № 60-ВК від 16.03.2017 ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України».

2.13. Дії ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» щодо видання оскаржених наказів і звільнення позивача є незаконними.

2.14. Укладаючи контракт, ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» порушило вимоги статті 29 КЗпП України, не проінформувало та не ознайомило позивача з чинними правилами, зокрема, з наказом № 213 від 13 жовтня 2008 року; контракт не передбачає виконання цього й інших наказів ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», які були прийняті до початку роботи позивача директором дочірнього підприємства.

2.15. З 15 лютого 2017 року до 3 березня 2017 року включно комісія, створена ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», проводила перевірку окремих питань фінансово-господарської діяльності дочірнього підприємства та його філій за період з 1 січня 2016 року до 14 лютого 2017 року включно.

2.16. 16 лютого 2017 року ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» видало наказ № 28-ВК, згідно з яким тимчасово — з 16 лютого 2017 року до закінчення перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності та прийняття рішень за її результатами — відсторонило (усунуло) позивача від виконання повноважень (обов`язків) директора, та наказ № 29-ВК, згідно з яким поклало тимчасово на головного інженера дочірнього підприємства виконання обов`язків директора останнього.

2.17. Накази № 28-ВК і № 29-ВК як видані з порушенням чинного законодавства слід скасувати. Відсторонення позивача від роботи було проведене з порушенням вимог статті 46 КЗпП України. Крім того, умови контракту не передбачають відсторонення чи усунення керівника від посади, тим більше на час проведення перевірки фінансово-господарської діяльності дочірнього підприємства.

2.18. Запис у трудовій книжці позивача про його звільнення є недійсним.

2.19. З 16 березня до 4 квітня 2017 року включно позивач перебував на лікуванні, а тому його звільнення у період тимчасової непрацездатності є порушенням вимог, передбачених частиною третьою статті 40 КЗпП України.

2.20. Наказ ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» № 132 від 9 вересня 2016 року, яким оголошена догана позивачу, також є незаконним, оскільки відсутня вина позивача у неякісному виконанні дорожніх робіт працівниками структурного підрозділу дочірнього підприємства, а дисциплінарне стягнення наклав т.в.о. ліквідаційної комісії ОСОБА_3 , який не мав на це повноважень.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

3. 9 жовтня 2017 року Самбірський міськрайонний суд Львівської області ухвалив рішення, а 11 грудня 2017 року та 26 лютого 2018 року додаткові рішення, якими відмовив у задоволенні вимог позивача.

4. Мотивував рішення так :

4.1. Висновок ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» про те, що позивач вчинив проступок у виді неналежної організації контролю за якістю виконання дорожніх робіт виробничими підрозділами та трудовою дисципліною відповідає обставинам справи. Тому відсутні підстави для визнання незаконним і скасування наказу № 132 від 9 вересня 2016 року про оголошення позивачу догани. Окрім цього, повноваження на підписання цього наказу мав саме т.в.о. голови ліквідаційної комісії ОСОБА_3 .

4.2. Наказ ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» № 3 від 13 січня 2017 року про оголошення позивачу догани є правомірним, оскільки позивач зобов`язаний знати та виконувати накази і доручення роботодавця, видані як до, так і після його призначення на посаду директора.

4.3. У ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» були юридичні підстави відсторонити позивача від займаної посади з метою захисту своїх корпоративних прав як засновника дочірнього підприємства, і таке відсторонення здійснене відповідно до статті 99 Цивільного кодексу (далі — ЦК) України та не підпадає під регулювання статті 46 КЗпП України.

4.4. Позивач за період з 27 січня 2016 року до 14 лютого 2017 року включно не виконував умови контракту, а тому були підстави для дострокового розірвання останнього та звільнення позивача за пунктом 8 статті 36 КЗпП України.

4.5. За змістом пунктів 4 і 8 статті 36, частини третьої статті 40, частини третьої статті 41 КЗпП України, та враховуючи те, що у сторін виник спір з приводу припинення трудового договору з працівником з підстав, передбачених контрактом, а не через звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, приписи частини третьої статті 40 КЗпП України на ці правовідносини не поширюються.

4.6. Позивач не довів неправомірність дій ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» з видання наказу № 60-ВК від 16 березня 2017 року про дострокове розірвання контракту та про звільнення позивача з посади директора за невиконання умов контракту. Тому не можна задовольнити вимоги позивача про визнання недійсним запису у трудовій книжці, а також про визнання контракту чинним. Окрім того, остання вимога не є належним способом захисту, оскільки таким є вимога про поновлення на роботі.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. 12 липня 2018 року Апеляційний суд Львівської області прийняв постанову, якою рішення суду першої інстанції залишив без змін.

6. Мотивував постанову так :

6.1. Суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

6.2. ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» виконало вимоги статей 148 і 149 КЗпП України, оголошуючи догану позивачеві.

6.3. Позивач мав знати та виконувати накази і доручення роботодавця, видані як до, так і після його призначення на посаду директора дочірнього підприємства.

6.4. Висновок суду першої інстанції про те, що позивач за період з 27 січня 2016 року до 14 лютого 2017 року включно не виконував умови контакту, є правильним.

6.5. Оскільки неправомірність дій ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» щодо видання наказу про звільнення позивач не підтвердив належними доказами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що немає підстав для задоволення вимог про визнання недійсним запису у трудовій книжці та про визнання контракту чинним.

6.6. Визнання контракту чинним не відповідає способу захисту порушеного права, яким має бути вимога про поновлення на роботі.

6.7. У ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» були юридичні підстави відсторонити позивача від займаної посади з метою захисту своїх корпоративних прав як засновника дочірнього підприємства, і таке відсторонення здійснене відповідно до статті 99 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. У серпні 2018 року позивач подав касаційну скаргу. Просить скасувати рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 9 жовтня 2017 року, постанову Апеляційного суду Львівської області від 12 липня 2018 року й ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції

8. 27 лютого 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

9. Обґрунтував ухвалу тим, що позивач оскаржує рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 9 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 12 липня 2018 року, зокрема, з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

10. Позивач мотивує касаційну скаргу так :

10.1. Суди попередніх інстанцій дійшли необґрунтованих висновків про відмову у визнанні незаконними та скасуванні наказів ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» від 9 вересня 2016 року № 132 «Про дисциплінарну відповідальність» та від 13 січня 2017 року № 3 «Про притягнення до відповідальності», оскільки позивач не був обізнаний із внутрішніми документами ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», невиконання вимог яких мало наслідком оголошення йому догани 13 січня 2017 року, а у наказі від 9 вересня 2016 року № 132 не вказані конкретні винні дії позивача, що є дисциплінарним проступком.

10.2. У наказі про звільнення згадані пункти 6 і 8 контракту, але відсутні конкретні факти неповного, несвоєчасного та неналежного виконання позивачем обов`язків директора дочірнього підприємства чи порушення цих обов`язків. Суди не встановили таких фактів, а тому пункт 8 статті 36 КЗпП України не може бути достатньою підставою для звільнення позивача.

10.3. Вимоги про визнання контракту чинним і про визнання недійсним запису в трудовій книжці є належними способами захисту трудових прав позивача.

10.4. Суд першої інстанції не ухвалив рішення за вимогою про скасування наказу про звільнення. Цієї помилки апеляційний суд не виправив.

10.5. Суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, вирішуючи питання про стягнення з позивача витрат, пов`язаних з явкою до суду представника ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України».

10.6. Позовні вимоги про визнання незаконними та скасування наказу від 16 лютого 2017 року № 28-ВК «Про тимчасове відсторонення (усунення) від виконання повноважень» та наказу від 16 лютого 2017 року № 29-ВК «Про тимчасове виконання обов`язків директора» стосуються відкликання (усунення, відсторонення) членів виконавчого органу, а тому їх слід розглядати за правилами господарського судочинства.

(2) Доводи ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»

11. 17 листопада 2018 року ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» подало відзив на касаційну скаргу.Просить залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення — без змін.

12. Мотивує відзив так :

12.1. Суди правильно встановили обставини справи та дійшли законних висновків про необґрунтованість вимог позивача;

12.2. Цей спір є трудовим. Позивач не був учасником дочірнього підприємства, а тому необґрунтованим є довід позивача про наявність юрисдикції господарського суду щодо вимог про скасування наказу від 16 лютого 2017 року № 28-ВК «Про тимчасове відсторонення (усунення) від виконання повноважень» і наказу від 16 лютого 2017 року № 29-ВК «Про тимчасове виконання обов`язків директора»;

12.3. Апеляційний суд не порушив норм процесуального права, вирішуючи питання про стягнення з позивача на користь ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» витрат, пов`язаних з явкою представника останнього до суду апеляційної інстанції.

(3) Позиція дочірнього підприємства

13. Дочірнє підприємство відзив на касаційну скаргу не надало.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій

(1.1) Щодо визнання незаконним і скасування наказу від 9 вересня 2016 року № 132 «Про дисциплінарну відповідальність»

14. Позивач зазначав, що наказ від 9 вересня 2016 року № 132 ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» є протиправним, оскільки виданий без встановлення та доведення вини позивача як керівника дочірнього підприємства.

15. Суди попередніх інстанцій встановили такі факти:

15.1. Позивач зобов`язався безпосередньо і через апарат управління дочірнього підприємства здійснювати поточне керівництво останнім, забезпечувати його високоприбуткову діяльність, ефективне використання та збереження переданого в господарське відання підприємству майно (пункт 1 контракту). Керівник здійснює поточне (оперативне) керівництво дочірнім підприємством, організовує його виробничо-господарську, соціально-побутову та іншу діяльність, забезпечує безпеку руху на автомобільних дорогах, об`єктах будівництва та ремонту, в охороні праці, виконання завдань дочірнього підприємства, передбачених законодавством, статутом дочірнього підприємства та цим контрактом (пункт 6 контракту).

15.2. Згідно з абзацом другим пункту 6.3 статуту дочірнього підприємства (далі — статут) директор несе повну відповідальність за стан і діяльність підприємства, дотримання фінансової, договірної та трудової дисципліни відповідно до чинного законодавства.

15.3. 9 вересня 2016 року позивачу оголошена догана за неналежну організацію контролю за якістю виконання дорожніх робіт виробничими підрозділами та трудовою дисципліною, а також за незабезпечення сприяння участі громадськості у контролі за виконанням робіт.

15.4. 5 вересня 2016 року працівники філії дочірнього підприємства допустили грубе порушення технології ремонту покриття автомобільної дороги. Під час виконання робіт асфальтобетонна суміш укладалася на мокру та неочищену від бруду поверхню, а подекуди на покриття, вкрите водою, що свідчить про повне ігнорування працівниками філії вимог нормативних і директивних документів щодо забезпечення якості робіт. Робітники на поставлені до них запитання громадян надавали відповіді у нецензурній формі.

15.5. Зазначені обставини підтверджені доповідною запискою начальника управління експлуатації доріг Державного агентства автомобільних доріг України від 6 вересня 2016 року та публікаціями у ЗМІ. Позивач ці обставини не спростував.

16. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у мотивувальній частині рішення від 9 жовтня 2017 року суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для визнання незаконним і для скасування наказу ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» від 9 вересня 2016 року № 132 «Про дисциплінарну відповідальність», однак висновок щодо відмови у задоволенні цієї вимоги, який підтримав апеляційний суд, був викладений лише у додатковому рішенні суду першої інстанції від 11 грудня 2017 року.

17. Працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця (стаття 139 КЗпП України).

18. За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано дисциплінарне стягнення (частина перша статті 147 КЗпП України).

19. Відповідно до частини третьої статті 149 КЗпП України при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

20. Складовими дисциплінарного проступку, що характеризують його об`єктивну та суб`єктивну сторони, є: дії (бездіяльність) працівника; невиконання або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між його діями (бездіяльністю) та невиконанням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Недоведеність роботодавцем наявності будь-якої з цих складових виключає наявність дисциплінарного проступку (висновок Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 712/6576/17).

21. Суд апеляційної інстанції не навів мотивів прийняття або відхилення аргументів позивача з апеляційної скарги щодо того, що безпосередній контроль за якістю виконання дорожніх робіт належить до посадових обов`язків інших працівників.

22. Окрім того, суди не дослідили наявну в матеріалах справи копію наказу в. о. начальника філії «Яворівська ДЕД» дочірнього підприємства ОСОБА_5 про оголошення догани за неякісне виконання ремонтних робіт з ліквідації ямковості та неналежне експлуатаційне утримання автодоріг загального користування у Мостиському районі начальнику «ДРП» у місті Мостиськах ОСОБА_6 (т. 2., а. с. 30).

23. Отже, суди попередніх інстанцій з порушенням приписів процесуального закону зробили висновки про наявність у діях позивача складу дисциплінарного проступку та законність наказу від 9 вересня 2016 року № 132 лише через те, що директор зобов`язаний забезпечувати дотримання трудової дисципліни працівників всього дочірнього підприємства.

(1.2) Щодо визнання незаконним і скасування наказу від 13 січня 2017 року № 3 «Про притягнення до відповідальності»

24. Позивач зазначав, що наказ від 13 січня 2017 року № 3 ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» мотивувало невиконанням позивачем виданих раніше, ніж він обійняв посаду директора дочірнього підприємства, наказу № 213 від 13 жовтня 2008 року «Щодо моніторингу використання коштів, які надходять на розрахунковий рахунок дочірнього підприємства (включаючи філії), у тому числі від регіональних служб автомобільних доріг в оплату за виконані роботи» та листа від 8 серпня 2011 року № 1/10-10/2538, згідно з якими директори дочірніх підприємств повинні узгоджувати з ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» план надходження та використання коштів.

25. Суди попередніх інстанцій встановили такі факти :

25.1. Відповідно до пункту 5 контракту директор підзвітний ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» у межах, встановлених законодавством, статутом дочірнього підприємства та цим контрактом.

25.2. Згідно з пунктом 6.6 статуту директор зобов`язаний виконувати законні накази (розпорядження, інструкції тощо) засновника (ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»), невиконання яких може бути підставою для розірвання контракту з директором.

26. Невиконання позивачем вимог наказу № 213 від 13 жовтня 2008 року та листа від 8 серпня 2011 року № 1/10-10/2538 ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» розцінило як порушення позивачем трудової дисципліни й оголосило позивачеві догану наказом від 13 січня 2017 року. А суди першої й апеляційної інстанцій дійшли висновку, що позивач зобов`язаний знати та виконувати накази та доручення роботодавця, видані як до, так і після його призначення на посаду директора.

27. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 29 КЗпП України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний роз`яснити працівникові його права й обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці.

28. Роботодавець не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором (стаття 31 КЗпП України).

29. Отже, роботодавець не може ставити у вину працівникові та притягати його до дисциплінарної відповідальності у випадку невиконання обов`язків, які не обумовлені трудовим договором і про які працівник не був проінформований належним чином.

30. Як під час розгляду справи у судах першої й апеляційної інстанцій, так і в касаційній скарзі позивач зазначав, що він не був обізнаний з внутрішніми документами ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», невиконання вимог яких мало наслідком оголошення йому догани 13 січня 2017 року. Суди ж не навели мотивів прийняття або відхилення цього доводу позивача.

31. Встановлення судами на підставі листа ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» від 12 вересня 2016 року № 1/10-10/1436, пояснень позивача, датованих цим же днем (т. 2, а. с. 55-56), того, що позивач надавав пояснення з приводу невиконання моніторингу використання коштів, які надійшли у вересні 2016 року від Служби автомобільних доріг у Львівській області, та того, що 23 лютого 2016 року позивач видав наказ № 51 «Про моніторинг коштів, що надходять від сторонніх організацій» (т. 2 а. с. 54), не звільняло суди від обов`язку підтвердити чи спростувати наведений вище довід позивача.

32. Тому Велика Палата Верховного Суду вважає висновок судів попередніх інстанцій про законність наказу ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» від 13 січня 2017 року № 3 «Про притягнення до відповідальності» таким, що висловлений з порушенням приписів процесуального закону.

(1.3) Щодо визнання незаконним і скасування наказу про звільнення

33. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України (частина третя статті 21 КЗпП України).

34. Відповідно до частини п`ятої статті 58 Закону України «Про акціонерні товариства» права й обов`язки членів виконавчого органу акціонерного товариства визначаються цим Законом, іншими актами законодавства, статутом товариства та/або положенням про виконавчий орган товариства, а також контрактом, що укладається з кожним членом виконавчого органу.

35. Контракт як особлива форма трудового договору повинен спрямовуватися на забезпечення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівника, враховуючи його індивідуальні здібності та професійні навички, підвищення взаємної відповідальності сторін, правову і соціальну захищеність працівника (пункт 4 Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року № 170).

36. Припинення трудового договору можливе на підставах, передбачених контрактом (пункт 8 статті 36 КЗпП України).

37. У контракті можуть визначатися додаткові, крім встановлених чинним законодавством, підстави його розірвання. У разі розірвання контракту з ініціативи роботодавця з підстав, установлених у контракті, але не передбачених чинним законодавством, звільнення проводиться за пунктом 8 статті 36 КЗпП України з урахуванням гарантій, встановлених чинним законодавством і контрактом (пункти 17 і 21 Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року № 170).

38. Виходячи з особливостей зазначеної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, закон надав право сторонам при укладенні контракту самим установлювати їхні права, обов`язки та відповідальність, зокрема, як передбачену нормами КЗпП України, так і підвищену відповідальність керівника і додаткові підстави розірвання трудового договору (див. висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 22 лютого 2017 року у справі № 757/42262/15-ц).

39. Суди попередніх інстанцій встановили такі факти :

39.1. Контракт укладений на строк з 27 січня 2016 року до 27 січня 2021 року.

39.2. Пункт 8 контракту передбачає, що позивач зобов`язаний, зокрема, своєчасно в повному обсязі та належним чином виконувати накази і доручення ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» та/або Укравтодору як вищого органу управління ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», а також забезпечувати ефективне використання коштів підприємства; дотримувати положень чинного законодавства України та забезпечити високий рівень виконавської дисципліни, у тому числі щодо виконання наказів і доручень ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» та/або Укравтодору, надання повної та достовірної інформації щодо здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства і кадрових рішень, створення умов для ефективного внутрішнього контролю; при прийнятті чи неприйнятті управлінських рішень не допускати матеріальних втрат і негативних наслідків для підприємства; при укладенні договорів неухильно дотримувати вимог чинного законодавства, статутних документів і порядку ведення договірної роботи, порядку укладення договорів оренди нерухомого майна тощо, встановлених внутрішніми (локальними) документами ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», вживати необхідні заходи щодо погашення дебіторської заборгованості, зокрема з орендної плати.

39.3. Відповідно до пункту 19 контракту у випадку невиконання чи неналежного виконання обов`язків, передбачених контрактом, сторони несуть відповідальність згідно із законодавством і контрактом.

39.4. 16 березня 2017 року позивач звільнений з посади директора дочірнього підприємства на підставі пункту 8 статті 36 КЗпП України.

39.5. Згідно з пунктом 22 контракту він припиняється після закінчення терміну його дії (підпункт «а»); за згодою сторін (підпункт «б»); до закінчення терміну дії контракту у випадках, передбачених його пунктами 23 і 24 (підпункт «в»); з інших підстав, передбачених законодавством та контрактом (підпункт «г»).

39.6. Пункт 23 контракту встановлює перелік підстав, коли керівник може бути звільнений з посади, а контракт — розірваний з ініціативи ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» до закінчення строку його дії, серед яких:

39.6.1. У разі систематичного невиконання керівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього контрактом (підпункт «а»);

39.6.2. У разі допущення зростання обсягів простроченої кредиторської заборгованості (підпункт «ж»);

39.6.3. У випадку порушення, неповного, несвоєчасного та неналежного виконання обов`язків керівника, передбачених контрактом (підпункт «н»);

39.6.4. З інших підстав згідно з чинним законодавством (підпункт «о»).

40. Суди першої й апеляційної інстанцій встановили, що наказ про звільнення виданий на підставі погодження Державного агентства автомобільних доріг України, річної звітності дочірнього підприємства за 2016 рік і матеріалів перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності дочірнього підприємства, протоколу засідання балансової комісії ПАТ ДАК «Автомобільні дороги України» з розгляду фінансово-господарського стану дочірніх підприємств за 2016 рік від 15 березня 2017 року, пункту 6.3 статуту дочірнього підприємства, пунктів 6, 8, 11, підпункту «г» пункту 22, підпункту «н» пункту 23 контракту.

41. Велика Палата Верховного Суду вважає, що звільнення працівника на підставі пункту 8 статті 36 КЗпП України з формулюванням причини — невиконання чи неналежне виконання обов`язків, передбачених контрактом, — не може вважатися законним без визначення конкретних умов контракту, які не виконував чи неналежним чином виконував працівник, і без встановлення на підставі належних і допустимих доказів допущених ним конкретних порушень.

42. Суди попередніх інстанцій, дійшовши висновку, що позивач не виконував умови контракту, обмежилися лише змістом довідки перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності дочірнього підприємства (т. 1, а. с. 79-106), службової записки голови комісії з перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності дочірнього підприємства за період з 1 січня 2016 року до 14 лютого 2017 року включно ОСОБА_4 (т. 2, а. с 181-182), довідки про проведення перевірки організації та стану правової роботи дочірнього підприємства від 9 березня 2017 року (т. 2, а. с. 121-147), протоколу № 4 від 15 березня 2017 року засідання балансової комісії з розгляду фінансово-господарського стану дочірніх підприємств ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» за 2016 рік (т. 1, а. с. 191-197).

43. Суди не навели мотивів прийняття або відхилення аргументів позивача про те, що визначеними в оскарженому наказі причинами звільнення є не порушення конкретних умов контракту, а порушення вимог статуту дочірнього підприємства, незабезпечення високого рівня виконавської дисципліни, неналежне виконання наказів і доручень ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», вчинення дій, які суперечать інтересам дочірнього підприємства.

44. Висновки щодо наявності у ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» підстав для звільнення позивача суди мотивували, зокрема, датованою 22 березня 2017 року довідкою перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності дочірнього підприємства, тоді як наказ про звільнення позивача виданий 16 березня 2017 року.

45. Оскаржений наказ про звільнення обґрунтований, зокрема, попереднім притягненням позивача до дисциплінарної відповідальності (накази від 9 вересня 2016 року № 132 і від 13 січня 2017 року № 3), тоді як позивач звільнений через порушення ним умов контракту згідно з пунктом 8 статті 36 КЗпП України, а не на підставах порушення працівником трудової дисципліни (пункти 3, 4, 7, 8 статті 40, пункт 1 статті 41 КЗпП України).

46. Велика Палата Верховного Суду також погоджується з доводом касаційної скарги про те, що суд першої інстанції у рішенні від 9 жовтня 2017 року не відобразив у резолютивній частині висновок суду щодо суті вимоги про скасування наказу про звільнення, а у додаткових рішеннях від 11 грудня 2017 року та від 26 лютого 2018 року зазначене порушення норм процесуального права не виправив. Не зробив це і суд апеляційної інстанції.

47. З огляду на все викладене вище висновки судів попередніх інстанцій про законність звільнення позивача є передчасними.

(1.4) Щодо визнання контракту чинним, поновлення на посаді директора, визнання недійсним запису у трудовій книжці та стягнення середнього заробітку

48. Оскільки неправомірність дій ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» щодо видання наказу про звільнення позивач не підтвердив належними доказами, суди вважали, що не можна задовольнити вимоги про визнання недійсним запису у трудовій книжці та про визнання контракту чинним. Крім того, вважали необґрунтованими вимоги про поновлення на роботі та про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

49. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що висновків про відсутність підстав для задоволення вимог про визнання недійсним запису у трудовій книжці та про визнання контракту чинним суд першої інстанції дійшов у мотивувальній частині рішення від 9 жовтня 2017 року, проте у задоволенні цих вимог відмовив у додатковому рішенні від 26 лютого 2018 року.

50. Оскільки вимоги позивача про визнання контракту чинним, поновлення на посаді директора, визнання недійсним запису у трудовій книжці та стягнення середнього заробітку є похідними від вимоги про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, суд має ухвалити рішення за цими вимогами за наслідками розгляду основної вимоги, врахувавши таке :

50.1. Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (див. пункт 57 постанови від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17).

50.2. Способи захисту трудових прав наведені, зокрема, у статтях 235 і 237-1 КЗпП України. Так, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір (частина перша статті 235 КЗпП України). Цей спосіб захисту порушених прав працівника застосовується незалежно від підстави припинення з ним трудового договору у випадку незаконного звільнення працівника чи його незаконного переведення на іншу роботу.

50.3. Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки заносяться, зокрема, відомості про роботу (частини перша та четверта статті 48 КЗпП України). За змістом пункту 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, зазначення у трудовій книжці відомостей про те, що певний запис у ній є недійсним, можливе, зокрема, у випадку незаконності звільнення, установленої органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі. Тобто, рішення суду як уповноваженого на розгляд трудового спору органу про поновлення на попередній роботі є самостійною підставою для внесення до трудової книжки відомостей про недійсність запису у ній про звільнення.

51. Отже, залежно від висновку щодо вимоги позивача про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення суд має вирішити питання про ефективність вимог про визнання контракту чинним і про визнання запису в трудовій книжці недійсним.

(1.5) Щодо юрисдикції суду за вимогами стосовно усунення (відсторонення) позивача від виконання повноважень директора дочірнього підприємства

52. Цивільний процесуальний кодекс (далі — ЦПК) України у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду, передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, з трудових відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 15).

53. ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, також встановлює, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з трудових правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19).

54. Господарський процесуальний кодекс (далі — ГПК) України у редакції, чинній на час звернення до суду, встановлював юрисдикцію господарських судів у вирішенні, зокрема, спорів, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов`язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, правами та обов`язками учасників (засновників, акціонерів, членів) такої особи, крім трудових спорів (пункт 4 частини другої статті 12). Близький за змістом припис закріплений у пункті 3 частини першої статті 20 ГПК України у редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду.

55. Позивач, окрім іншого, оскаржив накази щодо його відсторонення (усунення) від виконання повноважень директора дочірнього підприємства, а саме наказ від 16 лютого 2017 року № 28-ВК «Про тимчасове відсторонення (усунення) від виконання повноважень» і наказ від 16 лютого 2017 року № 29-ВК «Про тимчасове виконання обов`язків директора». Проте у касаційній скарзі стверджує, що оскільки ці накази стосуються відкликання (усунення, відсторонення) членів виконавчого органу на підставі частини третьої статті 99 ЦК України, то відповідні вимоги слід розглядати за правилами господарського судочинства. А під час розгляду справи у судах першої й апеляційної інстанцій позивач зазначав, що він є найманим працівником, і що наведені вище накази видані на підставі КЗпП України (т. 2, а. с. 155-159, т. 3, а. с. 27-32, 63-67).

56. Суди вказали, що у ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» були юридичні підстави відсторонити позивача від займаної посади з метою захисту своїх корпоративних прав як засновника дочірнього підприємства, і таке відсторонення здійснене відповідно до статті 99 ЦК України. Проте, дійшовши такого висновку, не закрили провадження у справі в частині вимог про визнання незаконними та скасування наказів від 16 лютого 2017 року № 28-ВК та № 29-ВК.

57. Відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством (стаття 46 КЗпП України).

58. Згідно з частиною третьою статті 99 ЦК України повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

59. Конституційний Суд України у рішенні від 2 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України дійшов висновку, що усунення члена виконавчого органу товариства від виконання своїх обов`язків згідно з вказаною частиною не є відстороненням працівника від роботи в розумінні статті 46 КЗпП України. «Усунення» відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу в межах корпоративних відносин з товариством повноважень у сфері управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надана можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень (абзац п`ятий пункту 2.3 мотивувальної частини).

60. Отже, усунення членів виконавчого органу товариства від виконання повноважень відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України за змістом правовідносин, зокрема за правовими наслідками, відрізняється від відсторонення працівника від роботи на підставі статті 46 КЗпП України.

61. Суди дослідили статути ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» та дочірнього підприємства і встановили, що останнє створене на власності ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України».

62. Відповідно до пункту 2 контракту на його підставі виникли трудові відносини між керівником дочірнього підприємства та ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України».

63. Оскільки у цій справі позивач оскаржив накази від 16 лютого 2017 року № 28-ВК та № 29-ВК, насамперед, через порушення його трудових прав як працівника ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», ці вимоги тісно пов`язані з вимогами щодо визнання звільнення позивача незаконним. Тому Велика Палата Верховного Суду вважає необґрунтованим довід позивача щодо наявності юрисдикції господарського суду за вказаними вимогами.

64. З огляду на вказане суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо корпоративної природи правовідносин сторін у цій частині справи та необґрунтовано відхилили доводи позивача щодо необхідності перевірки належності виконання ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» припису статті 46 КЗпП України.

65. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що обставини цієї справи є суттєво відмінними від обставин справи № 145/1885/15-ц, в якій Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову 30 січня 2019 року. У тій постанові зроблений висновок про те, що спір про визнання незаконним рішення наглядової ради про усунення (відсторонення) голови правління від виконання повноважень і виключення його з числа осіб, які мають право підпису, має розглядатися за правилами господарського судочинства. У справі № 145/1885/15-ц спірні правовідносини стосувалися лише відсторонення голови правління приватного акціонерного товариства його ж наглядовою радою, а у справі № 452/970/17 спірні правовідносини з приводу відсторонення виникли між директором дочірнього підприємства та виконавчим органом юридичної особи-засновника, яка є роботодавцем позивача згідно з пунктом 2 контракту.

(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

(2.1) Щодо суті касаційної скарги

66. Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частини перша та третя статті 400 ЦПК України).

67. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має, зокрема, право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і передати справу повністю на новий розгляд.

68. Відповідно до пунктів 1 і 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази чи необґрунтовано відхилив заяву учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

69. Згідно з частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

70. З огляду на те, що суди першої й апеляційної інстанцій не дослідили всі зібрані у справі докази та не обґрунтували відхилення доводів позивача щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення цієї справи, касаційна скарга є частково обґрунтованою. Тому рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 9 жовтня 2017 року, додаткові рішення цього суду від 11 грудня 2017 року та від 26 лютого 2018 року іпостанову Апеляційного суду Львівської області від 12 липня 2018 року слід скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

(2.2) Щодо судових витрат

71. З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у судах всіх інстанцій, зокрема витрати, пов`язані з явкою до суду сторін і їхніх представників (частини перша та друга статті 138 ЦПК України), мають бути розподілені за результатами нового розгляду справи.

Керуючись статтею 400, пунктом 2 частини першої статті 409, пунктами 1 і 2 частини третьої та частиною четвертою статті 411, статтями 416, 417, 418, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

П О С Т А Н О В И Л А :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 9 жовтня 2017 року, додаткові рішення цього суду від 11 грудня 2017 року та від 26 лютого 2018 року іпостанову Апеляційного суду Львівської області від 12 липня 2018 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач

Д. А. Гудима

Судді:

Н. О. Антонюк

Л. М. Лобойко

С. В. Бакуліна

Н. П. Лященко

В. В. Британчук

О. Б. Прокопенко

Ю. Л. Власов

В. В. Пророк

М. І. Гриців

Л. І. Рогач

Ж. М. Єленіна

О. М. Ситнік

О. С. Золотніков

В. Ю. Уркевич

В. С. Князєв

О. Г. Яновська