20200805 № 456/881/17 ВС: шкода, ДТП, алкогольного сп’яніння

розблокування податкових накладних, податковий адвокат, оскарження податкових повідомлень-рішень, АБ "Власова "Вектор", оскарження наказу про перевірку,

Триваюче правопорушення несвоєчасна сплата ЄСВ, адміністративна відповідальність, ст. 38 КУпАП, штраф, санкція, строк давностіПостанова

05 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 456/881/17

провадження № 61-470св20

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК).

Зобов’язання про відшкодування майнової шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв’язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди, та її результатом — шкодою.

Результат аналізу частини четвертої статті 1187 ЦК дає можливість стверджувати, що умовою застосування частини четвертої статті 1187 ЦК є заволодіння транспортним засобом внаслідок протиправних дій іншої особи (осіб), тобто поза волею його власника (володільця). При цьому передання власником транспортного засобу з порушенням публічних норм (зокрема, особі, яка перебуває в стані алкогольного сп’яніння) не є його неправомірним заволодінням, з огляду на наявність волі власника.

Суди попередніх інстанцій не встановили обставин, які свідчили б про наявність підстав для притягнення до відповідальності володільця за шкоду, завдану позивачам іншою особою нетверезим водієм, а тому дійшли необґрунтованого висновку про відповідальність власника.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого — Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє у своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_4 ,

відповідачі: ОСОБА_5 , Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ»,

третя особа — ОСОБА_6 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 13 квітня 2018 року у складі судді Гулкевича О. В. та постанову Львівського апеляційного суду від 02 грудня

2019 року у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Крайник Н. П., Цяцяка Р. П.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2016 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у своїх інтересах та інтересах ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ» (далі — ПрАТ «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ») та ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого.

Позовна заява мотивована тим, що 27 листопада 2014 року на вул. Сколівська

у м. Стрий Львівської області ОСОБА_6 у стані алкогольного сп`яніння, керуючи належним ОСОБА_5 автомобілем марки KIA Ceed, державний номерний знак НОМЕР_1 , скоїв наїзд на велосипедиста ОСОБА_7 , після чого залишив місце дорожньо-транспортної пригоди (далі — ДТП).

За фактом ДТП 28 листопада 2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за № 1201414013000213 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 286, частиною першою статті 135 Кримінального кодексу України (далі — КК України).

У результаті ДТП ОСОБА_7 отримав тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть.

У подальшому матеріали досудового розслідування передані до ВР ДТП СУ ГУ МВС України у Львівській області. Досудовим слідством вина ОСОБА_6

у скоєних злочинах доведена повністю і щодо нього складено повідомлення про підозру. Проте на даний час він не притягнений до кримінальної відповідальності, оскільки під час провадження досудового слідства втік за межі держави, тому органи досудового слідства оголосили його в розшук.

Позивачі вважають, що вина у скоєній ДТП є і в діях відповідача ОСОБА_5 , який передав керування належним йому автомобілем ОСОБА_6 , що перебував у стані алкогольного сп`яніння.

Відповідальність власника автомобіля марки KIA Ceed, державний номерний знак НОМЕР_1 , на момент ДТП була застрахована у ПрАТ «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

На лікування сина після ДТП у Стрийській центральній лікарні Львівської області та на придбання ліків ОСОБА_1 витратив 18 110,02 грн та 1 000,00 грн на догляд за сином у лікарні, 56 100,00 грн та 14 200,00 грн на придбання та встановлення пам`ятника відповідно, витрати на поховання та поминальний обід становили 4 950,00 грн та 10 000,00 грн відповідно .

Позивачі оцінювали заподіяну їм моральну шкоду, завдану смертю ОСОБА_7 , у розмірі по 200 000,00 грн. кожному.

Крім того, дружина загиблого — ОСОБА_3 та донька — ОСОБА_4 мають право на отримання відшкодування у розмірі 2/3 від суми середньомісячного заробітку (доходу) ОСОБА_7 на підставі статті 1200 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України).

ПрАТ «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ» добровільно здійснило виплату ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відшкодування моральної шкоди

у розмірі по 3 654,00 грн. Крім того, перерахувало на утримання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по 33 833,34 грн і відшкодувало ОСОБА_1 витрати на поховання

у розмірі 14 616,00 грн.

Позивачі неодноразово уточнювали позовні вимоги, остаточно просили достягнути з ПрАТ «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ» 3 101,32 грн страхового відшкодування, що не перевищує ліміт відповідальності страховика за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Також просили стягнути з ОСОБА_5 на користь:

ОСОБА_1 — відшкодування витрат на лікування ОСОБА_7 у сумі

15 008,70 грн, на догляд за ОСОБА_7 у сумі 1 000,00 грн, на поховання та спорудження пам`ятника ОСОБА_7 у сумі 70 634,00 грн, всього стягнути

86 642,70 грн.

ОСОБА _1 — відшкодування моральної шкоди у сумі 196 346,00 грн;

ОСОБА_2 — відшкодування моральної шкоди у сумі 196 346,00 грн;

ОСОБА_3 — відшкодування моральної шкоди у сумі 196 346,00 грн;

ОСОБА_3 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_4 , — відшкодування моральної шкоди у сумі 196 346,00 грн;

ОСОБА_3 — одноразово відшкодування шкоди, завданої смертю ОСОБА_7 , за період з 08 грудня 2014 року до дня ухвалення судом рішення суму коштів, що становить один місячний платіж у розмірі 1 879,63 грн, помножений на кількість місяців у цьому періоді;

ОСОБА_3 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_4 , — одноразово відшкодування шкоди, завданої смертю ОСОБА_7 , за період з 08 грудня

2014 року до дня ухвалення судом рішення суму коштів, що становить один місячний платіж у розмірі 1 879,63 грн, помножений на кількість місяців у цьому періоді;

ОСОБА _3 щомісяця по 1879,63 грн відшкодування шкоди завданої смертю ОСОБА_7 , до досягнення дочкою чотирнадцяти років, тобто до

ІНФОРМАЦІЯ _1 включно.

ОСОБА _3 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_4 , щомісяця по 1 879,63 грн відшкодування шкоди, завданої смертю ОСОБА_7 , до досягнення дочкою вісімнадцяти років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 включно.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 13 квітня 2018 року позов задоволено частково.

Стягнено з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 відшкодування майнової шкоди у розмірі 86 642,70 грн.

Стягнено з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_3 в інтересах малолітньої ОСОБА_4 по 150 000,00 грн. відшкодування моральної шкоди

Стягнено з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 відшкодування шкоди, завданої смертю ОСОБА_7 , за період з 08 грудня 2014 року до дня ухвалення судом рішення, в розмірі 75 185,20 грн.

Стягнено з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_4 ,відшкодування шкоди, завданої смертю ОСОБА_7 ,

у розмірі 75 185,20 грн.

Вирішено стягувати з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 щомісяця по 1 879,63 грн на відшкодування шкоди, завданої смертю ОСОБА_7 , до досягнення ОСОБА_4 вісімнадцяти років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вирішено стягувати з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_4 , щомісяця по 1 879,63 грн на відшкодування шкоди, завданої смертю ОСОБА_7 , до досягнення ОСОБА_4 чотирнадцяти років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнено з ОСОБА_5 в дохід держави судовий збір у розмірі 8 810,00 грн.

Суд першої інстанції виходив з того, що страхового відшкодування недостатньо для повного покриття шкоди, заподіяної позивачам смертю ОСОБА_7 , тому ОСОБА_5 як власник джерела підвищеної небезпеки відповідно до статті 1187 ЦК України має відшкодувати різницю такої шкоди, яка підтверджена належними та допустимими доказами. ОСОБА_3 особисто та на дитину ОСОБА_4 згідно зі статтею 1200 ЦК України має право на отримання відшкодування шкоди у розмірі відповідної частини середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого. Внаслідок ДТП позивачам завдано моральної шкоди, заявлений розмір якої підлягає зменшенню з урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 01 березня 2019 року закрито провадження у справі в частині позову, що заявлявся до ПрАТ «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ».

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 02 грудня 2019 року рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 13 квітня 2018 року

в частині одноразового стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і щомісячних виплат відшкодування шкоди, завданої смертю ОСОБА_7 , скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення.

Стягнено з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 відшкодування шкоди, завданої смертю ОСОБА_7 , за період з 08 грудня 2014 року до 08 грудня

2017 року в розмірі 33 833,34 грн.

Стягнено з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 в інтересах малолітньої

ОСОБА _4 відшкодування шкоди, завданої смертю ОСОБА_7 , за період

з 08 грудня 2014 року до 08 грудня 2017 року в розмірі 33 833,34 грн.

Стягнено з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 щомісяця по 1 879,63 грн на відшкодування шкоди, завданої смертю ОСОБА_7 , починаючи з 08 грудня 2017 року і до досягнення ОСОБА_4 чотирнадцяти років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 включно.

Стягнено з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 в інтересах малолітньої

ОСОБА _4 щомісяця по 1 879,63 грн на відшкодування шкоди, завданої смертю ОСОБА_7 до досягнення ОСОБА_4 вісімнадцяти років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 включно.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 13 квітня

2018 року в частині стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1

86 642,70 грн змінено, зменшено розмір майнової шкоди, яка підлягає стягненню з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 , до 85 642,70 грн.

У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд керувався тим, що ОСОБА_5 незаконно передав керування автомобілем особі, яка перебувала у стані алкогольного сп`яніння, усвідомлював можливі наслідки цього та має нести відповідальність за майнову і моральну шкоду. Разом з тим 1 000.00 грн., які, як стверджує ОСОБА_1 , він витратив на догляд за ОСОБА_7 , не підтверджено належними та допустимими доказами. Суд першої інстанції неправильно встановив періоди для стягнення утримання на відшкодування шкоди та щомісячних виплат. ОСОБА_3 і ОСОБА_4 мають право на відшкодування шкоди у розмірі середньомісячного заробітку ОСОБА_7 за 36 місяців, яку слід обчислювати з 08 грудня 2014 року,

а щомісячні виплати мають стягуватися з 08 грудня 2017 року. Суд першої інстанції також не врахував, що частину цих коштів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , виплатила ПрАТ «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ»

у розмірі по 33 833,34 грн.

Аргументи учасників справи

У січні 2020 року ОСОБА_5 подав до Верховного Суду касаційну скаргу,

в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 13 квітня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 02 грудня 2019 року, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що відповідач не керував автомобілем

у момент ДТП і водій не перебував з ним у трудових правовідносинах. Суд першої інстанції не врахував, що він не є винуватцем ДТП і відповідно до статей 1166, 1167 ЦК України не повинен відповідати за шкоду, заподіяну внаслідок вчинення кримінального правопорушення іншою особою. Особі, яка керувала автомобілем в момент ДТП, повідомлено про підозру. Згідно з висновком судової автотехнічної експертизи саме винні дії ОСОБА_6 стали причиною ДТП. Навіть за висновку судів щодо неправомірного заволодіння автомобілем, що спричинено недбалістю власника, водій та власник у такому випадку спільно відшкодовують шкоду потерпілому згідно з частиною четвертою статті 1187 ЦК України. Вважає себе неналежним відповідачем за пред`явленим позовом у цій справі враховуючи, що винуватець ДТП не був залучений до участі у справі як відповідач.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій оскаржуються в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яка діє

в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_4 , до ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, тому в іншій частині судові рішення

в касаційному порядку не переглядаються.

У лютому 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до Верховного Суду відзив, у якому просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення — без змін, мотивуючи це тим, що в момент ДТП автомобіль не вибував з володіння ОСОБА_5 , і саме він має відповідати за заподіяну шкоду.

У березні 2020 року ОСОБА_5 подав до Верховного Суду додаткові пояснення, у яких зазначає про безпідставність доводів відзиву позивачів.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі; відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення виконання оскаржених судових рішень до закінчення касаційного провадження.

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2020 року за клопотанням ОСОБА_5 зупинено виконання оскаржених судових рішень до закінчення їх перегляду

в касаційному порядку.

Ухвалою Верховного Суду від 05 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що 27 листопада 2014 року близько 18:00 на вул. Сколівська

у м. Стрий Львівської області сталася ДТП за участю автомобіля марки KIA Ceed, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_6 та велосипедиста ОСОБА_7 , урезультаті якої ОСОБА_7 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер у лікарні. Зазначене підтверджується матеріалами

з кримінального провадження № 12014140130002139.

ОСОБА _5 як власника автомобіля марки KIA Ceed, державний номерний знак НОМЕР_1 постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20 лютого 2015 року притягнений до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, накладено стягнення у вигляді штрафу. У цій постанові суду зазначено, що ОСОБА_5 визнав факт передання керування власним автомобілем

ОСОБА _6 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння, та розкаявся

в цих діях.

Цивільно -правова відповідальність власника (володільця) автомобіля марки

KIA Ceed, державний номерний знак НОМЕР_1 , в момент ДТП була застрахована за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 16 грудня

2013 року № АІ/6104429 у ПрАТ «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ».

14 листопада 2017 року ПрАТ «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ» перерахувало позивачам страхове відшкодування у розмірі 96 898,68 грн.

У частині першій статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право

в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Шкода , завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 674/1666/14-ц (провадження № 61-6468зпв18) вказано, що «зобов`язання про відшкодування майнової шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди, та її результатом — шкодою».

У частині четвертій статті 1187 ЦК України передбачено, що якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду

з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Результат аналізу частини четвертої статті 1187 ЦК України дає можливість стверджувати, що умовою застосування частини четвертої статті 1187 ЦК України є заволодіння транспортним засобом внаслідок протиправних дій іншої особи (осіб), тобто поза волею його власника (володільця). При цьому передання власником транспортного засобу з порушенням публічних норм (зокрема, особі, яка перебуває в стані алкогольного сп`яніння) не є його неправомірним заволодінням, з огляду на наявність волі власника.

Тому посилання судів на постанову Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20 лютого 2015 року, якою встановлені обставини незаконної передачі ОСОБА_5 належного йому автомобіля ОСОБА_6 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння, не свідчить про те, що він має відповідати за шкоду, завдану смертю ОСОБА_7 .

Доводи відзиву на касаційну скаргу про те, що в момент ДТП автомобіль не вибував з володіння ОСОБА_5 , колегія суддів відхиляє, оскільки установлені судами обставини свідчать, що володільцем джерела підвищеної небезпеки в момент завдання шкоди був ОСОБА_6 .

У цій справі обставин, які свідчили б про наявність підстав для притягнення ОСОБА_5 до відповідальності за шкоду, завдану позивачам іншою особою, суди не встановили, а тому суди зробили помилковий висновок, що відповідальність за неї має нести ОСОБА_5 як власник джерела підвищеної небезпеки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови

у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову ? обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».

У справі, що переглядається, позовні вимоги до особи, яка завдала шкоду, не заявлені, а тому немає підстав для задоволення позову внаслідок його пред`явлення до неналежного відповідача.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судові рішення

в оскарженій частині ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним та зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, колегія суддів Верховного Суду вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, судові рішення в оскарженій частині скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

У зв?язку з цим не підлягає поновленню виконання рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 13 квітня 2018 року та постанови Львівського апеляційного суду від 02 грудня 2019 року, зупинене ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2020 року до закінчення касаційного провадження.

Керуючись статтями 400, 402, 412, 416, 436 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 13 квітня

2018 року у нескасованій та незміненій апеляційним судом частині і постанову Львівського апеляційного суду від 02 грудня 2019 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яка діє у своїх інтересах та інтересах ОСОБА_4 , до ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яка діє у своїх інтересах та інтересах ОСОБА_4 , до ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, відмовити.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 13 квітня 2018 року у нескасованій та незміненій апеляційним судом частині і постанова Львівського апеляційного суду від 02 грудня 2019 року у скасованій частині втрачають законну силу

і подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук