20200909 № 381/1425/19-ц ВС: експертна оцінка, судовий збір визначити

розблокування податкових накладних, податковий адвокат, оскарження податкових повідомлень-рішень, АБ "Власова "Вектор", оскарження наказу про перевірку,

Триваюче правопорушення несвоєчасна сплата ЄСВ, адміністративна відповідальність, ст. 38 КУпАП, штраф, санкція, строк давностіПостанова

Іменем України

09 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 381/1425/19-ц

провадження № 61-9175 св 20

Верховний Суд з такими висновками апеляційного суду не погоджується, так як у порушення вимог цивільного процесуального законодавства України суд не врахував, що якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (частина друга статті 185 ЦПК України).

При цьому, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи (частина друга статті 176 ЦПК України).

Крім того, прокурор обґрунтовано доводив суду, чому не може сплатити судовий збір, виходячи із експертної грошової оцінки спірного майна, так як земельна ділянка безоплатно вибула із комунальної власності, а тому на момент пред`явлення позову її експертної грошової оцінки проведено ніким не було.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого — Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач — заступник керівника Фастівської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі територіальної громади с. Велика Снітинка Фастівського району Київської області;

відповідачі: Великоснітинська сільська рада Фастівського району Київської області, ОСОБА_1 ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу прокурора Київської області на ухвалу Київського апеляційного суду

від 20 березня 2020 року у складі судді Чобіток А. О.,

ВСТАНОВИВ :

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року заступник керівника Фастівської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі територіальної громади

с . Велика Снітинка Фастівського району Київської області звернувся до суду з позовом до Великоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області, ОСОБА_1 про визнання рішення сільської ради недійсним та витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння на користь територіальної громади.

Позовна заява мотивована тим, що за результатами аналізу додержання вимог земельного законодавства на території Великоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області було виявлено порушення вимог земельного законодавства під час передачі земельних ділянок

у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства. А саме рішенням Великоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області від 06 березня 2018 року затверджено проєкт землеустрою та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку

для ведення особистого селянського господарства, площею 0,1200 га, що розташована у с. Велика Снітинка Фастівського району Київської

області. Відповідно до планово-картографічних матеріалів, складених за результатами топографо-геодезичних вишукувань, вказана земельна ділянка повністю накладається на землі водного фонду, а саме на прибережну захисну смугу р. Снітка. У зв`язку з цим рішення Великоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області

від 06 березня 2018 року щодо затвердження проєкту землеустрою

та надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки є незаконним та підлягає визнанню недійсним, а земельна ділянка — витребуванню із чужого незаконного володіння.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 20 грудня 2019 року у складі судді Соловей Г. В. позов заступника керівника Фастівської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави

в особі територіальної громади с. Велика Снітинка Фастівського району Київської області залишено без задоволення.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що прокурором належними та допустимими доказами не доведено, що спірна земельна ділянка відноситься до земель водного фонду.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 березня 2020 року

апеляційну скаргу прокурора Київської області на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 20 грудня 2019 року

у вищевказаній справі, відмовивши у задоволенні клопотання про продовження строку на усунення недоліків, визнано неподаною та повернуто заявникові у зв`язку з невиконанням ухвали Київського апеляційного суду від 21 лютого 2020 року.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що прокурором не сплачено у повному обсязі, визначений ухвалою Київського апеляційного суду від 21 лютого 2020 року, судовий збір за подання апеляційної скарги

у частині майнової вимоги відповідно до ставки за вимогу майнового характеру із розрахунку 150 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, а саме 1,5% від ціни позову, виходячи із суми експертної грошової оцінки спірної земельної ділянки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі прокурор Київської області, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану ухвалу апеляційного

суду скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 липня 2020 року клопотання прокурора Київської області про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення задоволено. Поновлено прокурору Київської області строк на касаційне оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 20 березня 2020 року. Відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Фастівського міськрайонного суду Київської області.

У липні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 серпня 2020 року справу за позовом заступника керівника Фастівської місцевої прокуратури Київської області

в інтересах держави в особі територіальної громади с. Велика Снітинка Фастівського району Київської області до Великоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області, ОСОБА_1 про визнання рішення сільської ради недійсним та витребування земельної ділянки

із чужого незаконного володіння на користь територіальної громади призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга прокурора Київської області мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про залишення апеляційної скарги прокурора без руху у зв`язку з несплатою у повному обсязі за її подання судового збору та, як наслідок, повернення апеляційної скарги заявнику, оскільки не врахував, що положенням частини другої статті 185 ЦПК України передбачено обов`язок суду при залишенні позовної заяви без руху з підстав несплати судового збору у встановленому законом розмірі зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). При цьому, вказуючи на необхідність сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги в частині майнової вимоги відповідно до ставки за вимогу майнового характеру — 150% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, а саме 1,5% від ціни позову, виходячи із суми експертної грошової оцінки земельної ділянки, апеляційний суд не звернув уваги на те, що спірна земельна ділянка безоплатно вибула із комунальної власності і на момент пред`явлення позову її експертної грошової оцінки проведено ніким не було.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 лютого 2020 року клопотання прокурора Київської області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 20 грудня 2019 року задоволено. Поновлено прокурору Київської області строк на апеляційне оскарження рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 20 грудня 2019 року. Апеляційну скаргу прокурора Київської області на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 20 грудня 2019 року залишено без руху, з наданням строку для усунення її недоліків, а саме оплати судового збору.

У березні 2020 року виконувач обовязків прокурора Київської області надіслав до апеляційного суду лист, в якому, не погоджуючись із висновками суду щодо залишення апеляційної скарги без руху, просив суд вирішити питання щодо перерахунку суми судового збору за подання апеляційної скарги та визначити остаточну його суму у розмірі 5 763 грн,

а у разі незадоволення цієї вимоги — продовжити строк на усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 березня 2020 року апеляційну скаргу прокурора Київської області на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 20 грудня 2019 року у вищевказаній справі, відмовивши у задоволенні клопотання про продовження строку на усунення недоліків, визнано неподаною та повернуто заявникові у зв`язку

з невиконанням вимог ухвали Київського апеляційного суду від 21 лютого

2020 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального

кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга прокурора Київської областіпідлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.

Апеляційна скарга за формою й змістом повинна відповідати вимогам статті 356 ЦПК України.

Частиною другою статті 357 ЦПК України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Установлено, що ухвалою від 21 лютого 2020 року апеляційний суд залишив апеляційну скаргу прокурора Київської області без руху з підстав несплати останнім, на думку суду, у повному обсязі судового збору за вимогу майнового характеру. При цьому суд виходив із того, що позивач повинен визначити ціну позову, яка має відповідати дійсній вартості спірного майна (звіт експертної грошової оцінки) та сплати судовий збір за вимогу майнового характеру із розрахунку 150% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, а саме 1,5% від ціни позову.

У березні 2020 року виконувач обовязків прокурора Київської області надіслав до апеляційного суду лист, в якому, не погоджуючись із висновками суду щодо залишення апеляційної скарги без руху з підстав несплати у повному обсязі судового збору, просив суд вирішити питання щодо перерахунку суми судового збору за подання апеляційної скарги та визначити остаточну його суму у розмірі 5 763 грн, а у разі незадоволення цієї вимоги — продовжити строк на усунення недоліків апеляційної скарги. При цьому вказував на безпідставність висновків суду щодо необхідності визначення позивачем як вартості спірної земельної ділянки, так і суми судового збору за позовну вимогу майнового характеру, виходячи з експертної грошової оцінки спірного майна.

Оскаржуваною ухвалою від 20 березня 2020 року апеляційний суд, відмовивши у задоволенні клопотання прокурора Київської області про продовження строку на усунення недоліків, визнав апеляційну скаргу неподаною та повернув її заявникові у зв`язку з невиконанням вимог ухвали Київського апеляційного суду від 21 лютого 2020 року про залишення апеляційної скарги без руху.

Верховний Суд з такими висновками апеляційного суду не погоджується, так як у порушення вимог цивільного процесуального законодавства України суд не врахував, що якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (частина друга статті 185 ЦПК України).

При цьому, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи (частина друга статті 176 ЦПК України).

Крім того, прокурор обґрунтовано доводив суду, чому не може сплатити судовий збір, виходячи із експертної грошової оцінки спірного майна, так як земельна ділянка безоплатно вибула із комунальної власності, а тому на момент пред`явлення позову її експертної грошової оцінки проведено ніким не було.

Згідно зі статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи

та у визначених законом випадках — на касаційне оскарження судового рішення.

Апеляційний суд на наведене уваги не звернув та передчасно визнав апеляційну скаргу неподаною. При цьому суд невірно застосував норми ЦПК України та Закону України «Про судовий збір».

У зв`язку із цим суд повинен вирішувати питання, пов`язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до норм ЦПК України, Закону України «Про судовий збір», а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Від правильного вирішення питання про розмір судового збору залежить, у тому числі, можливість особи його сплатити, забезпечивши їй доступ до правосуддя.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати, а справу передати для розгляду до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу прокурора Київської області задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 20 березня 2020 року скасувати, справу передати для розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець