20201103 № 4520/ІПК/99-00-07-05-01-06 Щодо застосування РРО та програмних РРО

розблокування податкових накладних, податковий адвокат, оскарження податкових повідомлень-рішень, АБ "Власова "Вектор", оскарження наказу про перевірку,

Роз’яснення

від 3 листопада 2020 року

Державна податкова служба України

№ 4520/ІПК/99-00-07-05-01-06

Щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО) та програмних РРО

Індивідуальна податкова консультація

Держана податкова служба України розглянула запит ТОВ «…» від … про надання індивідуальної податкової консультації щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО) та програмних РРО і в порядку ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) повідомляє.

Згідно із запитом суб’єкт господарювання здійснює торгівлю через сайт товариства, оплата за товари покупцями здійснюється за допомогою платіжних сервісів, зокрема Приват24, Liqpay, Монобанк, Portmone тощо.

1. З урахуванням змін, внесених Законом України від 20 вересня 2019 року № 128-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та інших законів України щодо детінізації розрахунків у сфері торгівлі та послуг», чи вважатимуться кошти, сплачені покупцем при оплаті товару, замовленого через відповідний сайт Товариства, на розрахунковий рахунок Товариства за допомогою платіжних сервісів Приват24, Liqpay, Монобанк, Portmone тощо, шляхом заповнення відповідних граф, які пропонуються системою таких платіжних сервісів, отриманими у безготівковий спосіб для Товариства, як отримувача коштів?

Згідно з роз’ясненням Національного банку України (лист від 28.09.2020 № 57-0009/53844) безготівкові розрахунки – перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді (п. 1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/8976).

Готівкові розрахунки/розрахунки готівкою – платежі готівкою суб’єктів господарювання і фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов’язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна (п. 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148 (далі – Положення № 148)).

Також згідно з п. 10 Положення № 148 розрахунки суб’єктів господарювання та фізичних осіб, у разі здійснення їх в готівковій формі, без відкриття поточного рахунку, шляхом унесення готівки до банків або небанківських установ для подальшого переказу на рахунки інших суб’єктів господарювання або фізичних осіб, для платників коштів є готівковими, а для отримувачів коштів безготівковими.

Отже, для суб’єкта господарювання безготівковими розрахунками будуть вважатися оплата товарів, що здійснена шляхом переказу коштів на його рахунок, зокрема, за допомогою сервісів переказу коштів та банківських систем дистанційного обслуговування.

2. Чи необхідно Товариству застосовувати РРО чи програмний РРО у випадку, якщо покупець використовуючи мережу Інтернет, замовив через сайт Товариства товар і розрахувався за нього за допомогою платіжних сервісів Приват24, Liqpay, Монобанк, Portmone тощо?

Закон України від 03 вересня 2015 року № 675-VIII «Про електрону комерцію» (далі – Закон № 675) визначає засади діяльності у сфері електронної комерції, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов’язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Так, підпунктом 14 пункту 1 статті 3 Закону № 675 встановлено, що реалізація товару дистанційним способом – укладення електронного договору на підставі ознайомлення покупця з описом товару, наданим продавцем у порядку, визначеному Законом № 675, шляхом забезпечення доступу до каталогів, проспектів, буклетів, фотографій тощо з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, телевізійним, поштовим, радіозв’язком або в інший спосіб, що виключає можливість безпосереднього ознайомлення покупця з товаром або із зразками товару під час укладення такого договору.

Відповідно до абзацу другого пункту 1 статті 13 Закону № 675 розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися, зокрема шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.

Разом з тим, продавець, оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку (пункт 3 статті 13 Закону № 675).

Розділом VII Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів i здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05.11.2014 № 705, встановлено, що документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів (далі – ЕПЗ) та інші документи, що застосовуються в платіжних системах для платіжних операцій з використанням ЕПЗ, можуть бути в паперовій та/або електронній формі.

Під час здійснення операцій з використанням ЕПЗ у сфері електронної комерції та системах дистанційного обслуговування дозволяється формування в електронній формі документа за операцією з використанням ЕПЗ за умови доставки його користувачу.

Документи за операціями з використанням ЕПЗ мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.

Водночас, згідно з роз’ясненням Національного банку України (лист від 28.11.2019 № 57-0007/62082) квитанція, отримана при здійсненні розрахунку за допомогою ЕПЗ, не є розрахунковим документом у розумінні Закону № 265 та не підтверджує факт продажу товару (отримання послуг), а лише підтверджує ініціювання переказу коштів з рахунку держателя ЕПЗ.

Законом України від 06 липня 1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265) визначено правові засади застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб’єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Згідно з п. 2 ст. 9 Закону № 265 РРО та/або програмні РРО та розрахункові книжки не застосовуються при виконанні банківських операцій, крім операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі, якщо такі операції виконуються не в касах банків, операцій комерційних агентів банків та небанківських фінансових установ, з приймання готівки для подальшого її переказу, з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування, за винятком програмно-технічних комплексів самообслуговування, що дають змогу користувачеві здійснювати виключно операції з отримання коштів.

Враховуючи викладене, якщо споживач, використовуючи мережу Інтернет, замовив товар (послугу), і розрахунок за товар (послугу) було здійснено за допомогою сервісів переказу коштів (Приват24, МОНОБАНК тощо) чи банківських систем дистанційного обслуговування (Liqpay, Portmone тощо), такі операції здійснюються суб’єктом господарювання із обов’язковим застосуванням РРО/ програмного РРО та видачею споживачу розрахункового документу/ електронного розрахункового документу встановленої форми та змісту.

Згідно з пунктом 52.2 статті 52 Податкового кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.