20201106 № 4590/ІПК/99-00-04-05-03-06 Щодо нарахування та сплати єдиного внеску працівнику за неповний місяць, відпустка

розблокування податкових накладних, податковий адвокат, оскарження податкових повідомлень-рішень, АБ "Власова "Вектор", оскарження наказу про перевірку,

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 06.11.2020 р. N 4590/ІПК/99-00-04-05-03-06

СУТЬ КОНСУЛЬТАЦІЇ:

Вимоги щодо нарахування єдиного внеску на заробітну плату (дохід), що не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, не застосовуються, зокрема до заробітної плати працівників, яким надано відпустки без збереження заробітної плати відповідно до пункту 18 частини першої статті 25 Закону України від 15 листопада 1996 року N 504/96-ВР «Про відпустки» (далі — Закон N 504) (п. 9 розділу ІІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 р. N 449).

Отже, у разі надання працівнику відпустки без збереження заробітної плати відповідно до п. 18 частини першої ст. 25 Закону N 504 на частину місяця сума єдиного внеску розраховується з визначеної ст. 7 Закону N 2464 бази нарахування незалежно від її розміру.

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), розглянула Ваше звернення щодо нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — єдиний внесок) та в межах компетенції повідомляє.

Платник податків у своєму зверненні повідомив, що зареєстрований фізичною особою — підприємцем та просить надати індивідуальну податкову консультацію щодо нарахування єдиного внеску на заробітну плату найманих працівників за неповний місяць.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року N 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі — Закон N 2464).

Згідно з п. 1 частини першої ст. 4 Закону N 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи — підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою — підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців).

Базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року N 108/95-ВР «Про оплату праці», та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 частини першої ст. 7 Закону N 2464).

Єдиний внесок для платників, зазначених у ст. 4 Закону N 2464, встановлюється у розмірі 22 відс. визначеної ст. 7 Закону N 2464 бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску (частина п’ята ст. 8 Закону N 2464).

Вимоги щодо нарахування єдиного внеску на заробітну плату (дохід), що не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, не застосовуються, зокрема до заробітної плати працівників, яким надано відпустки без збереження заробітної плати відповідно до пункту 18 частини першої статті 25 Закону України від 15 листопада 1996 року N 504/96-ВР «Про відпустки» (далі — Закон N 504) (п. 9 розділу ІІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 р. N 449).

Отже, у разі надання працівнику відпустки без збереження заробітної плати відповідно до п. 18 частини першої ст. 25 Закону N 504 на частину місяця сума єдиного внеску розраховується з визначеної ст. 7 Закону N 2464 бази нарахування незалежно від її розміру.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодекс індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.