20201109 № 4626/ІПК/99-00-07-05-01-06 Про надання індивідуальної податкової консультації з питань застосування реєстраторів розрахункових операцій (інтернет-банкінг)

розблокування податкових накладних, податковий адвокат, оскарження податкових повідомлень-рішень, АБ "Власова "Вектор", оскарження наказу про перевірку,

Роз’яснення

від 9 листопада 2020 року

Державна податкова служба України

№ 4626/ІПК/99-00-07-05-01-06

Про надання індивідуальної податкової консультації з питань застосування реєстраторів розрахункових операцій

Індивідуальна податкова консультація

Державна податкова служба України розглянула Ваш запит від … про надання індивідуальної податкової консультації з питань застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО), і в порядку ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) повідомляє.

Згідно із запитом, фізична особа – підприємець є платником єдиного податку третьої групи та не є платником податку на додану вартість, обсяг доходів якої за рік не перевищує 1 млн. грн., і надає дистанційно в мережі Інтернет послуги з доступу до свого сайту для використання інформації з нього (обмін файлами із замовником через месенджери). Оплата послуг надходить на розрахунковий рахунок за допомогою банківського сервісу «Інтернет-банкінг», через касу банка або термінал, встановлений у фінансовій установі.

1. Чи є місце здійснення розрахунків для зазначених операцій таким, яке неможливо визначити?

Відповідно до ст. 3 Закону України від 06 липня 1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265) місце проведення розрахунків – місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Згідно з пп. 1 і 2 ст. 3 Закону № 265 суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов’язані:

— проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

— надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Форму та зміст розрахункового документа визначено Положенням про форму та зміст розрахункових документів, яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.02.2016 за № 220/28350 із змінами та доповненнями.

Закон України від 03 вересня 2015 року № 675-VIII «Про електрону комерцію» (далі – Закон № 675) визначає засади діяльності у сфері електронної комерції, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов’язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Так, підпунктом 14 пункту 1 статті 3 Закону № 675 встановлено, що реалізація товару дистанційним способом – укладення електронного договору на підставі ознайомлення покупця з описом товару, наданим продавцем у порядку, визначеному Законом № 675, шляхом забезпечення доступу до каталогів, проспектів, буклетів, фотографій тощо з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, телевізійним, поштовим, радіозв’язком або в інший спосіб, що виключає можливість безпосереднього ознайомлення покупця з товаром або із зразками товару під час укладення такого договору.

Відповідно до абзацу другого пункту 1 статті 13 Закону № 675 розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися, зокрема шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.

Разом з тим, продавець, оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку (пункт 3 статті 13 Закону № 675).

Розділом VII Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів i здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05.11.2014 № 705, встановлено, що документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів (тобто банківська картка, далі – ЕПЗ) та інші документи, що застосовуються в платіжних системах для платіжних операцій з використанням ЕПЗ, можуть бути в паперовій та/або електронній формі.

Під час здійснення операцій з використанням ЕПЗ у сфері електронної комерції та системах дистанційного обслуговування дозволяється формування в електронній формі документа за операцією з використанням ЕПЗ за умови доставки його користувачу.

Документи за операціями з використанням ЕПЗ мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.

Водночас, згідно з роз’ясненням Національного банку України (лист від 28.11.2019 № 57-0007/62082) квитанція, отримана при здійсненні розрахунку за допомогою ЕПЗ, не є розрахунковим документом у розумінні Закону № 265 та не підтверджує факт продажу товару (отримання послуг), а лише підтверджує ініціювання переказу коштів з рахунку держателя ЕПЗ.

У наведеній в запиті ситуації між надавачем послуг та замовником є прямий зв’язок через мережу Інтернет (обмін файлами із замовником через месенжери) і розрахунок здійснюється з використанням ЕПЗ.

У разі направлення суб’єктом господарювання придбаних споживачем файлів на електронну адресу, зазначену споживачем, чи при отриманні споживачем файлу через месенжер, суб’єкт господарювання разом із файлом зобов’язаний направити електронний розрахунковий документ або скановану копію паперового розрахункового документа встановленої форми та змісту.

Враховуючи викладене, твердження про неможливість визначення місця розрахунків є хибним.

2. Чи вважаються зазначені операції розрахунковими у розумінні ст. 2 Закону № 265?

Відповідно до ст. 2 Закону № 265 розрахункова операція – приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки – оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Згідно з роз’ясненням Національного банку України (лист від 28.11.2019 № 57-0007/62082) квитанція, отримана при здійсненні розрахунку за допомогою ЕПЗ, не є розрахунковим документом у розумінні Закону № 265 та не підтверджує факт продажу товару (отримання послуг), а лише підтверджує ініціювання переказу коштів з рахунку держателя ЕПЗ.

Відповідно до роз’яснення Національного банку України (лист від 24.04.2020 № 57-0009/20338) розрахунки за товари (послуги), що були здійснені шляхом безготівкового переказу коштів з рахунку платника без використання ЕПЗ на рахунок отримувача, не належить до розрахункових операцій у розумінні Закону № 265.

Враховуючи викладене, операції з оплати послуг за допомогою банківського сервісу «Інтернет-банкінг», а також через термінал небанківської фінансової установи є розрахунковими операціями у розумінні Закону № 265.

У той же час, якщо оплата послуг надходить на розрахунковий рахунок суб’єкта господарювання через касу банку або через банківський термінал, то такі операції не будуть розрахунковими у розумінні Закону № 265.

3. Чи зобов’язана фізична особа – підприємець для здійснення зазначених операцій з 01.01.2021 застосовувати РРО/ програмний РРО згідно з п. 61 підрозділу ХХ Кодексу «реалізація товарів (надання послуг) через мережу Інтернет»?

Чи застосування такою фізичною особою – підприємцем РРО/ програмного РРО є необов’язковим в разі надання послуг за КВЕД 85.59 Інші види освіти в зазначених вище умовах?

Згідно з п. 61 підрозділу 10 Прикінцевих положень Кодексу до 1 січня 2021 року РРО та/або програмні РРО не застосовуються платниками єдиного податку другої — четвертої груп (фізичними особами — підприємцями) незалежно від обраного виду діяльності, обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1000000 гривень, крім тих, які здійснюють:

  1. реалізацію технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту;
  2. реалізацію лікарських засобів та виробів медичного призначення.

З 1 січня 2021 року до 1 квітня 2021 року реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій не застосовуються платниками єдиного податку другої — четвертої груп (фізичними особами — підприємцями), обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1000000 гривень, незалежно від обраного виду діяльності, крім тих, які здійснюють:

  1. реалізацію товарів (надання послуг) через мережу Інтернет;
  2. реалізацію технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту;
  3. реалізацію лікарських засобів, виробів медичного призначення та надання платних послуг у сфері охорони здоров’я;
  4. реалізацію ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння;
  5. роздрібну торгівлю вживаними товарами в магазинах (група 47.79 КВЕД);
  6. діяльність ресторанів, кафе, ресторанів швидкого обслуговування, якщо така діяльність є іншою, ніж визначена пунктом 11 статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»;
  7. діяльність туристичних агентств, туристичних операторів;
  8. діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщення (група 55.10 КВЕД);
  9. реалізацію текстилю (крім реалізації за готівкові кошти на ринках), деталей та приладдя для автотранспортних засобів відповідно до переліку, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, фізична особа – підприємець, платник єдиного податку з 01.01.2021, при наданні послуг через мережу Інтернет, зобов’язаний застосовувати РРО.

Згідно з пунктом 52.2 статті 52 Податкового кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.