20201110 № 4642/ІПК/99-00-05-06-02-06 Щодо оподаткування ПДВ операцій з постачання нерезидентом резиденту робіт та послуг з виробництва національних фільмів

розблокування податкових накладних, податковий адвокат, оскарження податкових повідомлень-рішень, АБ "Власова "Вектор", оскарження наказу про перевірку,

Роз’яснення

від 10 листопада 2020 року

Державна податкова служба України

№ 4642/ІПК/99-00-05-06-02-06

Щодо оподаткування ПДВ операцій з постачання нерезидентом резиденту робіт та послуг з виробництва національних фільмів

Індивідуальна податкова консультація

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо оподаткування ПДВ операцій з постачання нерезидентом резиденту робіт та послуг з виробництва національних фільмів та, керуючись статтею 52 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство є суб’єктом кінематографії, внесеним до Державного реєстру виробників, розповсюджувачів і демонстраторів фільмів, та здійснює діяльність у сфері виробництва аудіовізуальних творів – національних анімаційних фільмів.

На кожному із етапів виробництва національних анімаційних фільмів Товариство потребує залучення підрядників для постачання робіт та послуг, що є невід’ємним процесом та складовими частинами виробництва таких фільмів.

До таких робіт та послуг за інформацією Товариства належать:

  1. послуги режисера-постановника;
  2. послуги композитора;
  3. роботи з написання сценаріїв;
  4. роботи з озвучення;
  5. роботи зі звукозапису;
  6. зведення звуку та монтажу;
  7. роботи зі створення розкадровок та аніматиків;
  8. роботи з виробництва анімації.

Для отримання вказаних робіт та послуг Товариство залучає нерезидентів (фізичних та юридичних осіб).

За результатами виконання/надання нерезидентами робіт/послуг одночасно створюються (за замовленням) об’єкти інтелектуальної власності, майнові права на які передаються Товариству.

Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ).

Відповідно до статей 418,420 і 433 ЦКУ право інтелектуальної власності — це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об’єкт права інтелектуальної власності, визначений ЦКУ та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об’єктів права інтелектуальної власності визначається ЦКУ та іншим законом.

До об’єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать:

— літературні та художні твори (у тому числі аудіовізуальні твори);

— виконання.

Частиною першою статті 1107 ЦКУ визначено, що розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності може здійснюватись на підставі таких договорів:

1) ліцензія на використання об’єкта права інтелектуальної власності;

2) ліцензійний договір;

3) договір про створення за замовленням і використання об’єкта права інтелектуальної власності;

4) договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності;

5) інший договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.

Правові основи діяльності в галузі кінематографії та суспільні відносини, пов’язані з виробництвом, розповсюдженням, зберіганням і демонструванням фільмів, а також засади державної підтримки кінематографії в Україні визначено Законами України від 13 січня 1998 року № 9/98-ВР «Про кінематографію» (далі − Закон № 9/98) і від 23 березня 2017 року № 1977-VIII «Про державну підтримку кінематографії в Україні» (далі – Закон № 1977).

Відповідно до статті 8 Закону № 9/98 підприємницька діяльність у галузі кінематографії може здійснюватися через продюсерську систему. У разі участі в продюсерській системі держави її інтереси представляють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії (Державне агентство України з питань кіно), та місцеві органи управління кінематографією. Положення про продюсерську систему в галузі кінематографії затверджується Кабінетом Міністрів України.

Усі суб’єкти професійної кінематографічної діяльності, які займаються виробництвом, розповсюдженням і демонструванням фільмів, вносяться до Державного реєстру виробників, розповсюджувачів і демонстраторів фільмів, положення про який затверджується Кабінетом Міністрів України.

При цьому згідно зі статтею 3 Закону № 9/98 підприємницька діяльність у кінематографії – це діяльність, пов’язана з виробництвом, розповсюдженням та демонструванням (публічним показом) фільмів, з метою одержання прибутку.

Фільм – це аудіовізуальний твір (у тому числі телевізійні серіали та їх окремі серії), що складається з епізодів, поєднаних між собою творчим задумом і зображувальними засобами, та є результатом спільної діяльності його авторів, виконавців і виробників.

Національний фільм – це створений суб’єктами кінематографії фільм, виробництво якого повністю або частково здійснено в Україні, основна (базова) версія мовної частини звукового ряду якого створена українською або кримськотатарською мовою, та який при цьому набрав необхідну кількість балів відповідно до оцінних елементів бальної системи, передбаченої Законом № 9/98. За мотивованим рішенням Ради з державної підтримки кінематографії на підставі звернення суб’єкта кінематографії, якщо це виправдано художнім, творчим задумом авторів фільму, в основній (базовій) версії національного фільму (крім дитячих та анімаційних фільмів) допускається використання інших мов в обсязі, що не може перевищувати 10 відсотків загальної тривалості всіх реплік учасників фільму. Під час демонстрування національного фільму в Україні такі репліки мають бути дубльовані або субтитровані українською мовою.

Виробник фільму — суб’єкт кінематографії, який взяв на себе відповідальність за виробництво фільму.

Виробництво фільму – це процес створення кінофільму, що поєднує співпрацю авторів і виконавців фільму та інших суб’єктів кінематографії, який складається з періодів (етапів) виробництва (розвиток кінопроекту, розробка режисерського сценарію, підготовчий, знімальний, монтажно-тонувальний).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Відповідно до пунктів 5.1 — 5.3 статті 5 розділу І ПКУ поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу І ПКУ. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.

Під постачанням послуг розуміється будь−яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності. З метою оподаткування постачанням послуг, зокрема є постачання послуг з розміщення знаку відповідної торгової марки або самого товару чи послуги в кінофільмі, серіалі або телевізійній програмі, які є візуальними (глядачі лише бачать продукт або знак торговельної марки, продукт чи торговельна марка згадується у розмові персонажа; товар, послуга чи торговельна марка органічно вплітаються в сюжет і є його частиною) (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Місцем постачання послуг, зазначених у пункті 186.3 статті 186 розділу V ПКУ, вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб’єкт господарювання, або − у разі відсутності такого місця − місце постійного чи переважного його проживання. До таких послуг, зокрема належать:

— надання майнових прав інтелектуальної власності, створення за замовленням та використання об’єктів права інтелектуальної власності, у тому числі за ліцензійними договорами, а також надання (передача) права на скорочення викидів парникових газів (вуглецевих одиниць);

— надання послуг з виробництва та компонування відеофільмів, кінофільмів, анімаційних (мультиплікаційних) фільмів, телевізійних програм, рекламних фільмів, фоторекламних матеріалів та комп’ютерної графіки;

— надання посередницьких послуг від імені та за рахунок іншої особи або від свого імені, але за рахунок іншої особи, якщо забезпечується надання покупцю послуг, перерахованих у пункті 186.3 статті 186 розділу V ПКУ.

Місцем постачання послуг, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2 і 186.3 статті 186 розділу V ПКУ, є місце реєстрації постачальника (пункт 186.4 статті 186 розділу V ПКУ).

Отже, порядок оподаткування ПДВ операцій з постачання послуг безпосередньо залежить від місця їх постачання.

Правила формування податкових зобов’язань і податкового кредиту з ПДВ та складання податкових накладних і їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) встановлено статтями 187, 198 і 201 розділу V ПКУ.

Відповідно до пунктів 201.3, 201.5 і 201.10 статті 201 розділу V ПКУ у разі звільнення від оподаткування ПДВ у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ» з посиланням на відповідні пункти (підпункти), статті, підрозділи, розділи ПКУ та/або міжнародного договору, якими передбачено звільнення від оподаткування податком.

Для операцій, що оподатковуються, і операцій, звільнених від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

При цьому податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в ЄРПН.

Особливості оподаткування ПДВ послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, визначено у статях 180 і 208 розділу V ПКУ.

Згідно з пунктом 180.2 статті 180 розділу V ПКУ особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету у разі постачання послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, є отримувач послуг.

Відповідно до пункту 208.2 статті 208 розділу V ПКУ отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує податок за основною ставкою податку на базу оподаткування, визначену згідно з пунктом 190.2 статті 190 розділу V ПКУ.

При цьому отримувач послуг — платник податку у порядку, визначеному статтею 201 розділу V ПКУ, складає податкову накладну із зазначенням суми нарахованого ним податку, яка є підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту у встановленому порядку.

Така податкова накладна підлягає обов’язковій реєстрації в ЄРПН.

Отже, отримувач послуг від нерезидента, місце постачання яких розташоване на митній території України, є податковим агентом такого нерезидента та, зокрема відповідальною особою у частині нарахування та сплати податку до бюджету за такою операцією.

Відповідно до пункту 12 підрозділу 2 розділу XX ПКУ тимчасово, до 1 січня 2023 року, звільняються від оподаткування ПДВ операції з постачання національних фільмів, визначених Законом № 9/98, виробниками, демонстраторами та розповсюджувачами національних фільмів, а також з постачання робіт та послуг з виробництва національних фільмів, а також з постачання робіт та послуг з виготовлення архівного комплекту вихідних матеріалів національних фільмів та фільмів, створених на території України, з постачання робіт та послуг з тиражування національних фільмів та іноземних фільмів, дубльованих, озвучених державною мовою на території України, а також з постачання робіт та послуг з дублювання, озвучення державною мовою іноземних фільмів на території України, з постачання робіт та послуг із збереження, відновлення та реставрації національної кінематографічної спадщини.

Враховуючи викладене, операція з постачання нерезидентом Товариству робіт та послуг із виробництва національних фільмів є об’єктом оподаткування ПДВ, оскільки місцем постачання таких послуг відповідно до статті 186 розділу V ПКУ є митна територія України, але згідно з пунктом 12 підрозділу 2 розділу XX ПКУ та за умови дотримання вимог, встановлених нормами Законів №№ 9/98 та 1977 (зокрема за умови, що роботи і послуги постачаються виключно для цілей такого виробництва), звільняється від оподаткування ПДВ.

За такою звільненою від оподаткування ПДВ операцією Товариство як отримувач послуг від нерезидента зобов’язаний скласти податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН.

З питання правомірності віднесення зазначених у зверненні робіт і послуг до тієї чи іншої категорії робіт і послуг (у тому числі до робіт і послуг з виробництва національних фільмів) рекомендуємо звернутися до Державного агентства України з питань кіно та/або Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 розділу ІІ ПКУ).