20201111 № 4647/ІПК/99-00-09-03-03-06 Щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства (зберігання пального)

розблокування податкових накладних, податковий адвокат, оскарження податкових повідомлень-рішень, АБ "Власова "Вектор", оскарження наказу про перевірку,

Роз’яснення

від 11 листопада 2020 року

Державна податкова служба України

№ 4647/ІПК/99-00-09-03-03-06

Щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства

Індивідуальна податкова консультація

Державна податкова служба України, відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) розглянула звернення Господарства стосовно надання індивідуальної податкової консультації щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства і повідомляє таке.

Господарство зазначило, що згідно статутних цілей є сільськогосподарським товаровиробником та платником єдиного податку 4 групи. В своїй господарській діяльності господарство використовує власну та орендовану сільськогосподарську техніку, яка заправляється дизельним паливом. На балансі господарства відсутні власні або орендовані стаціонарні ємності та відсутня база (територія) на якій могло б бути розташоване обладнання для зберігання пального. Земельні ділянки, шо обробляються господарством знаходяться на великій відстані до найближчої АЗС, а тому відсутня економічна доцільність перегонів техніки для заправки. Голова господарства для проведения сільгоспробіт, легковим автотранспортом доставляє пальне із АЗС в каністрах об’ємом по 5 літрів. Заправка сільгосптехніки здійснюється одразу у баки сільгосптехніки в полі відповідно до заправочної відомості.

Враховуючи вищевикладене, господарство запитує:

1. Чи потрібно у вказаному випадку отримувати ліцензію на зберігання пального, при перевезенні пального в каністрах до 5 літрів?

2. Чи потрібно у вказаному випадку отримувати ліцензію на зберігання пального, при перевезенні пального в каністрах до 20 літрів?

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров’я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України встановлені Законом України від 19 грудня 1995 року № 481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі – Закон № 481).

Згідно з абзацом п’ятдесят першим статті 1 Закону № 481 місце зберігання пального — місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Відповідно до абзацу п’ятдесят п’ятого частини першої статті 1 Закону № 481 зберігання пального — діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Частиною першою статті 15 Закону № 481 передбачено, що зберігання пального здійснюються суб’єктами господарювання (у тому числі іноземними суб’єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Суб’єкти господарювання (у тому числі іноземні суб’єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право зберігання пального на кожне місце зберігання пального відповідно (частина восьма статті 15 Закону № 481).

Таким чином, якщо суб’єкт господарювання здійснює діяльність із зберігання пального, він зобов’язаний отримати ліцензію на право його зберігання.

Водночас згідно з частиною шістнадцятою статті 15 Закону № 481 суб’єкт господарювання (у тому числі іноземний суб’єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Крім того, відповідно до частини дев’ятнадцятої статті 15 Закону № 481 ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

— підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

— підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

— суб’єктами господарювання (у тому числі іноземними суб’єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Також частиною двадцять першою статті 15 Закону № 481 визначено, що суб’єкти господарювання, які здійснюють, зокрема, зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на зберігання пального не отримують.

Враховуючи викладене вище, за описаних Господарством умов та той факт, що пальне легковим автотранспортом доставляється із АЗС до поля в каністрах та одразу заливається у баки сільгосптехніки, зберігання пального при перевезенні не потребує отримання ліцензії на право зберігання пального.

Пунктом 528 підрозділу 10 розділу XX Кодексу тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених, зокрема статтями 52 і 53 розділу II Кодексу щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій в письмовій формі.

Відповідно до пп. 52.2 ст. 52 Податкового кодексу України індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.