Згідно умов договору резидент України – кредитоотримувач зобов’язаний виплачувати кредитору – резиденту Республіки Австрія наступні платежі:

1. щоквартально відсотки за користування кредиту;
2. комісія за зобов’язаннями, яка нараховується у відсотках на залишок заборгованості за кредитом і стягується разом із відсотками;
3. плата за закриття кожного платежу;
4. одноразова плата за обробку платежів.

Платник запитує:

Чи застосовується ст. 11 п. 8 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Австрія про уникнення подвійного оподаткування та відповідно не утримується податок з доходів нерезидента у вигляді відсотків за користування кредиту; комісії за зобов’язаннями (стягується разом із відсотками); плати за закриття кожного платежу?

Чи підпадає під перелік доходів, отриманих нерезидентом із джерелом походження з України, що оподатковуються відповідно до п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, одноразова плата за обробку платежів?

Щодо питання 1

Згідно з ст. 3 Кодексу, якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Положення Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Австрія про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і на майно (далі – Конвенція), яку ратифіковано Верховною Радою України 17.03.1999 (Закон України № 500-XIV), і є чинною в українсько-австрійських податкових відносинах з 20.05.1999, застосовуються «до осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав» (ст. 1 Конвенції).

Один із існуючих податків, на які поширюється Конвенція, зокрема, в Україні є податок на прибуток підприємств (п.3 (i) ст.2 Конвенції).

Відповідно до п. 1 ст. 11 «Проценти» Конвенції «Проценти, що виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, будуть оподатковуватись у цій другій Державі».

«Однак такі проценти можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач є фактичним власником процентів, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати:

a) 2 відсотки від валової суми процентів, що сплачуються:

• (i) у зв’язку з продажем у кредит будь-якого промислового, комерційного або наукового обладнання;

• (ii) у зв’язку з продажем або наданням у кредит будь-яких виробів чи послуг одним підприємством другому підприємству, або

• (ііі) за позиками будь-якого виду, що надаються банком або другою фінансовою установою;

b) 5 відсотків від валової суми процентів в усіх інших випадках» (п. 2 ст. 11 Конвенції).

«Термін «проценти» при використанні в цій статті означає доход від боргових вимог будь-якого виду, незалежно від іпотечного забезпечення і незалежно від володіння правом на участь у прибутках боржника, і зокрема, доход від урядових цінних паперів і доход від облігацій чи боргових зобов’язань, включаючи премії та винагороди, що сплачуються стосовно таких цінних паперів, облігацій та боргових зобов’язань» (п. 3 ст. 11 Конвенції).

Згідно з п. 8 ст. 11 «Незважаючи на положення статті 7 цієї Конвенції та пункту 2 цієї статті, проценти, що виникають в одній Договірній Державі, які сплачуються та безпосередньо належать резиденту другої Договірної Держави, повинні звільнятися від податку в першій згаданій Державі, якщо вони сплачені стосовно позики, наданої, гарантованої або застрахованої, або стосовно будь-якої іншої боргової вимоги чи кредиту, гарантованого або застрахованого від імені другої Договірної Держави уповноваженим на те органом.»

З урахуванням зазначеного, доходи, отримані фінансовою установою Австрійської Республіки від підприємства – резидента України, який уклав кредитний договір з такою фінансовою установою та за яким здійснює на користь цього нерезидента – кредитора виплату відсотків, підлягають оподаткуванню лише в Австрії у разі виконання вимог п. 8 ст. 11 Конвенції.

Щодо питання 2

Відповідно до п.п. «к» п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу до доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України, які оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними п. 141.4 ст. 141 Кодексу відносяться інші доходи від провадження нерезидентом господарської діяльності на території України, крім доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, переданих, виконаних, наданих резиденту (постійному представництву іншого нерезидента) від такого нерезидента, у тому числі вартості послуг із міжнародного зв’язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

Отже, компенсація вартості товарів, робіт, послуг не є об’єктом оподаткування податком на доходи нерезидента відповідно до п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.