20210928 № 802/1384/16-а ВС: коригування податкового кредиту, позовна давність

розблокування податкових накладних, податковий адвокат, оскарження податкових повідомлень-рішень, АБ "Власова "Вектор", оскарження наказу про перевірку,

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 802/1384/16-а

адміністративне провадження № К/9901/40760/18

Товари/послуги, які отримані платником ПДВ та не оплачені протягом терміну позовної давності, вважаються безоплатно отриманими, оскільки відсутній факт їх придбання, як це передбачено п. 198.3 ст. 198 ПК України, а тому право на податковий кредит відсутнє.

Таким чином, якщо платник податку на додану вартість при придбанні товарів/послуг на підставі отриманої податкової накладної сформував податковий кредит, але такі товари/послуги не були оплачені протягом терміну позовної давності, то в податковому періоді, в якому відбувається списання кредиторської заборгованості, платнику необхідно відкоригувати суму податкового кредиту на підставі бухгалтерської довідки.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача — Хохуляка В.В.,

суддів — Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області про скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.01.2017 (головуючий суддя — Матохнюк Д.Б., судді: Боровицький О.А., Сапальова Т.В.) у справі № 802/1384/16-а.

встановив :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі — ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі — Вінницька ОДПІ) від 06.09.2016 № 0024871305.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 19.10.2016 позов задоволено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.01.2017 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким в позові відмовлено.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, ФОП ОСОБА_1 оскаржив його у касаційному порядку.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.01.2017 та залишити в силі постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 19.10.2016.

В обґрунтування своїх вимог ФОП ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме — пунктів 198.2, 198.3 статті 198, пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України. Зокрема, зазначає, що при отриманні товару ФОП ОСОБА_1 мав відобразити податковий кредит в загальному порядку, обов`язку з коригування податкового кредиту після закінчення позовної давності за кредиторською заборгованістю Податковим кодексом України не передбачено. Відтак, умови для відображення податкового кредиту порушено не було, а підстави для коригування відсутні.

Відповідач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, Вінницькою ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками. Правильності нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт від 22.08.2016 №906/1305/2585103957.

На підставі названого акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.09.2016 №0024871305, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 245762,50 грн., з яких 196610,00 грн. — податкові зобов`язання та 49152,50 грн. — штрафні санкції.

Судами також встановлено, ФОП ОСОБА_1 від TOB «Абразив-Центр», ПП «Діамант-Абразив», ВКП «Енергія», TOB «Енергосталь», TOB ДООС «Інструмент Україна», ФОП ОСОБА_2 , TOB «Новий День», TOB ТК «Орбіта», МПП «Руслана», ВАТ «Машинобудівний завод «Фірма Селма» отримано товар, проте не оплачено.

У 2015 році ФОП ОСОБА_1 включив до складу доходу кредиторську заборгованість за вказаний отриманий, але неоплачений товар, по оплаті за які закінчились строки позовної давності. Так, позивачем включно до доходу таку кредиторську заборгованість перед наступними контрагентами: TOB «Абразив-Центр» в розмірі 7714,42 грн., ПП «Діамант-Абразив» в розмірі 16,00 грн., ВКП «Енергія» в розмірі 19,00 грн., TOB «Енергосталь» — 26273,44 грн., TOB ДООС «Інструмент Україна» — 1349,04 грн., ФОП ОСОБА_2 — 72120,09 грн., TOB «Новий День» — 1052640,00 грн., TOB ТК «Орбіта» — 5 434,00 грн. МПП «Руслана» — 2876,18 грн., ВАТ «Машинобудівний завод «Фірма Селма» — 16 216,08 грн. та, відповідно, сплачено податок на прибуток.

У ході судового розгляду справи відповідачем не заперечувалося, що зазначені контрагенти ФОП ОСОБА_1 на дату відпуску продукції були платниками ПДВ, та в яких відповідно при поставці товарів виникав податковий обов`язок зі сплати податку на додану вартість. На час виникнення податкового обов`язку контрагенти виписували та надавали на поставлений товар ФОП ОСОБА_1 податкові накладні, на підставі яких, останній включав суми податкового обов`язку зі сплати ПДВ у постачальників до свого податкового кредиту.

Підставою для висновків контролюючого органу щодо порушення позивачем пунктів 198.1 та 198.3 статті 198 Податкового кодексу України стало списання кредиторської заборгованості за отриманими, але не оплаченими товарами по яких минув термін позовної давності. На думку податкового органу, у податковому періоді, на який припадає списання кредиторської заборгованості ФОП ОСОБА_1 повинен був відкоригувати податковий кредит в загальній сумі 196610,00 грн., а саме в січні 2015 року відповідно до положень Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом МФУ від 28.01.2016 №21.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що при отриманні товару позивач мав право відобразити податковий кредит в загальному порядку, обов`язку ж з коригування податкового кредиту після закінчення позовної давності за кредиторською заборгованістю Податковим кодексом України не передбачено. Відтак, ФОП ОСОБА_1 , фактично, умови для відображення податкового кредиту порушено не було, а підстави коригування відсутні.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б ) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником ПДВ за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Податкового кодексу України, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу).

Датою віднесення сум ПДВ до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів /послуг. (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України безнадійною розуміється заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, зокрема, заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Сума заборгованості одного платника перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності, є безповоротною фінансовою допомогою (підпункт 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Отже, товари/послуги, які отримані платником ПДВ та не оплачені протягом терміну позовної давності, вважаються безоплатно отриманими, оскільки відсутній факт їх придбання, як це передбачено пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, а тому право на податковий кредит відсутнє.

Таким чином, якщо платник податку на додану вартість при придбанні товарів/послуг на підставі отриманої податкової накладної сформував податковий кредит, але такі товари/послуги не були оплачені протягом терміну позовної давності, то в податковому періоді, в якому відбувається списання кредиторської заборгованості, платнику необхідно відкоригувати суму податкового кредиту на підставі бухгалтерської довідки.

З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення розглядуваних позовних вимог.

За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд —

постановив :

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.01.2017 у справі № 802/1384/16-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Судді

В.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова