20211109 № 214/5505/16 ВПВС: перегляд заочного рішення, пропуск строку для подання

розблокування податкових накладних, податковий адвокат, оскарження податкових повідомлень-рішень, АБ "Власова "Вектор", оскарження наказу про перевірку,

Постанова

Іменем України

9 листопада 2021 року

м. Київ

Справа № 214/5505/16

Провадження № 14-74цс21

Суд приймає до розгляду належно оформлену заяву про перегляд заочного рішення незалежно від пропуску строку на її подання та залишає цю заяву без задоволення у разі, якщо немає підстав для поновлення вказаного строку.

Велика Палата Верховного Суду у складі

судді-доповідача Гудими Д. А.,

суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В.

розглянула справу за позовом ОСОБА_1 (далі — позивач) до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (далі — відповідачка) про стягнення орендної плати, пені, вартості комунальних послуг

за касаційною скаргою відповідачки на ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 червня 2020 року, постановлену суддею Хомініч С. В., і постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року, прийняту колегією суддів у складі Зубкової В. П., Барильської А. П., Бондар Я. М.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

(1) Вступ

1. Позивач уклав із відповідачами договір, за яким передав їм в оренду квартиру. Через те, що відповідачі заборгували орендну плату та комунальні платежі, звернувся до суду. Останній у 2017 році ухвалив заочне рішення, згідно з яким стягнув з відповідачів солідарно заборгованість і пеню.

2. Відповідачка у 2020 році звернулася до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення. Просила суд поновити строк на подання такої заяви. Але суд у поновленні відмовив, а вказану заяву залишив без розгляду. Відповідачка оскаржила це рішення до апеляційного суду. Останній із нею не погодився та залишив без змін ухвалу суду першої інстанції. Відповідачка звернулася до Верховного Суду, бо вважала, що має право на перегляд заочного рішення.

3. Велика Палата Верховного Суду мала, зокрема, з`ясувати, чи повноважний суд першої інстанції постановити ухвалу про залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду у зв`язку з відмовою у поновленні строку на подання такої заяви. Вирішила, що якщо суд вважатиме за неможливе поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, він з цієї підстави залишає вказану заяву без задоволення.

(2) Короткий зміст позовної заяви

4. 29 вересня 2016 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, у якій з урахуванням змін (т. 1, а. с. 60-62) просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за договором оренди від 5 березня 2016 року (далі — договір оренди): 100,00 грн — за пунктом 3.1 (платіж за перший та останній місяці оренди), 16 000,00 грн — за пунктом 3.2 (орендна плата з квітня до грудня 2016 року включно), 16 656,00 грн — за пунктом 4.3 (пеня за період з 25 березня 2016 року до 21 грудня 2016 року включно), 8 842,00 грн — за пунктом 3.4 (вартість комунальних послуг за період з 5 березня 2016 року до 1 березня 2017 року), 5 000,00 грн — витрати на правову допомогу.

5. Мотивував позов тим, що відповідачі як орендарі порушили умови договору оренди, бо заборгували орендну плату та вартість наданих комунальних послуг, а тому з них слід стягнути цей борг, а також пеню за прострочення виконання грошового зобов`язання.

(3) Короткий зміст рішень суду першої інстанції

6. 25 травня 2017 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ухвалив заочне рішення про часткове задоволення позову (далі — заочне рішення): стягнув солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за договором оренди: 100,00 грн — платіж за перший та останній місяці оренди; 14 400,00 грн — орендна плата з квітня до грудня 2016 року включно; 15 072,00 грн — пеня за період з 25 березня 2016 року до 31 січня 2017 року включно; 8 842,00 грн — вартість комунальних послуг за період з 5 березня 2016 року до 1 березня 2017 року); стягнув 5 000,00 грн витрат за «складання позовної заяви та послуги адвоката».

7. 25 червня 2020 року відповідачка звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення. У заяві просила поновити строк на її подання.

8. 30 червня 2020 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області постановив ухвалу, згідно з якою відмовив у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та залишив цю заяву без розгляду. Мотивував ухвалу тим, що відповідачка пропустила встановлений статтею 284 Цивільного процесуального кодексу України (далі — ЦПК України) строк для звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення, а підстави для поновлення цього строку відсутні.

(4) Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

9. 20 жовтня 2020 року Дніпровський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою залишив без змін ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 червня 2020 року. Мотивував постанову так:

9.1. Копію заочного рішення Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області направив відповідачці за адресою, яку вказав позивач в «уточнюючому позові» від 6 березня 2017 року (т. 1, а. с. 60); ця адреса є ідентичною зареєстрованому місцю проживання відповідачки згідно з відомостями адресно-довідкового підрозділу ГУ ДМС УДМС України, вказаними у листі від 30 березня 2017 року (т. 1, а. с. 72). Відправлену на ім`я відповідачки копію заочного рішення отримала 1 липня 2017 року особа з прізвищем ОСОБА_3 .

9.2. Правильним є висновок суду першої інстанції про те, що відповідачка, отримавши заочне рішення 1 липня 2017 року, подала заяву про його перегляд поза межами встановленого статтею 284 ЦПК України строку.

(5) Короткий зміст вимог касаційної скарги

10. 26 листопада 2020 року відповідачка подала касаційну скаргу, вважаючи, що суди порушили норми процесуального права. Просила скасувати ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 червня 2020 року, постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року й ухвалити нове рішення про «задоволення її вимог повністю».

(6) Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції

11. 11 лютого 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження. Мотивував ухвалу так:

11.1. Відповідно до абзацу шостого частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

11.2. Підставою касаційного оскарження відповідачка зазначила порушення норм процесуального права, а саме статей 74-76, 128-130, 224 ЦПК України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), а також статей 284 і 372 ЦПК України (у редакції, чинній з цієї дати). Вказала на те, що суди не врахували висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 289/2207/17 і від 1 липня 2020 року у справі № 9901/79/19.

12. 7 квітня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Обґрунтував ухвалу так:

12.1. Необхідно відступити від викладеного в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 761/23218/17 (провадження № 14-172цс19) висновку щодо застосування приписів статей 353 і 389 ЦПК України. Згідно з цим висновком ухвала про залишення без розгляду заяви про перегляд заочного рішенняне підлягає оскарженню в апеляційному порядку окремо від судового рішення щодо суті спору, а тому таку ухвалу суду першої інстанції відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України не можна оскаржити і в касаційному порядку. З огляду на це Велика Палата Верховного Суду вирішила закрити касаційне провадження. Такий їївисновок унеможливлює гарантоване статтею 129 Конституції України право на апеляційне оскарження судового рішення для особи, заяву про перегляд заочного рішення якої суд першої інстанції залишив без розгляду:

12.1.1. Можливість ухвалення заочного рішення слугує попередженням відповідачеві, який ухиляється від явки до суду. Не з`явившись на судове засідання, відповідач добровільно обмежує себе у використанні процесуальних прав на надання суду доказів, на висловлення заперечень проти позову, виключає свою участь у дослідженні доказів під час судового засідання.

12.1.2. ЦПК України встановлює особливий порядок оскарження заочного рішення відповідачем: відповідно до статті 284 ЦПК України заочне рішення може переглянути суд, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення можна подати протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не вручили у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд цього рішення, якщо подасть таку заяву протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суд може також поновити у разі пропуску з інших поважних причин.

12.1.3. Стаття 126 ЦПК України передбачає наслідки пропуску процесуальних строків: право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом; документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

12.1.4. Стаття 287 ЦПК України встановлює порядок розгляду заяви про перегляд заочного рішення. Частини третя та четверта цієї статті передбачають, що у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може за ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення та призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження. Саме у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, а не без розгляду, відповідач може оскаржити заочне рішення у загальному порядку, встановленому ЦПК України. Отже, без скасування ухвали суду про залишення без розгляду заяви відповідача про перегляд заочного рішення відповідач позбавлений можливості оскаржити заочне рішення у загальному порядку.

12.2. Висновок, сформульований в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 761/23218/17 (провадження № 14-172цс19), не узгоджується з пунктом 16 частини першої статті 353 та пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України:

12.2.1. Пункт 16 частини першої статті 353 ЦПК України передбачає, що окремо від рішення суду можна оскаржити в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції щодо залишення позову (заяви) без розгляду.

12.2.2. Пункт 2 частини першої статті 389 ЦПК України встановлює, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

12.3. Отже, всі ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду можна оскаржити до касаційного суду (аналогічний висновок сформулював Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 7 травня 2018 року у справі № 1905/927/2012 (провадження № 61-4844св18), від 1 листопада 2018 року у справі № 761/41616/16-ц (провадження № 61-1019св18) і від 18 березня 2019 року у справі № 523/16743/15-ц (провадження № 61-22005св18)).

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

13. Відповідачка мотивувала касаційну скаргу так:

13.1. Суди першої й апеляційної інстанцій під час розгляду справи порушили вимоги статей 74-76, 128-130, 224 ЦПК України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), а також статей 284 і 372 ЦПК України (у редакції, чинній з цієї дати).

13.2. Суди не застосували висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постановах від 20 листопада 2019 року у справі № 289/2207/17 (провадження № 14-506цс19) та від 1 липня 2020 року у справі № 9901/79/19 (провадження № 11-1237заі19).

13.3. Суд першої інстанції неналежно повідомив відповідачку про розгляд справи та позбавив її можливості надати заперечення чи докази у судах обох інстанцій. У матеріалах справи немає доказів отримання заочного рішення. Повідомлення про вручення поштового відправлення із цим рішенням 1 липня 2017 року підписала особа з прізвищем ОСОБА_3 (т 1, а. с. 86а). На поштовому штемпелі є дата 6 липня 2017 року, коли поштове відправлення надійшло у поштове відділення за місцем проживання відповідачки. Тому особа з прізвищем ОСОБА_3 не могла 1 липня 2017 року отримати відправлення, яке на той час ще перебувало у дорозі до поштового відділення.

(2) Позиція інших учасників справи

14. Інші учасники справи відзиви на касаційну скаргу не подали.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Оцінка аргументів відповідачки та висновків судів першої й апеляційної інстанцій

(1.1) Чи повноважний суд першої інстанції постановити ухвалу про залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду у зв`язку з відмовою у поновленні строку на подання такої заяви?

15. Апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду про відмову у поновленні строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та про залишення її без розгляду. Відповідачка заперечила правомірність висновків судів попередніх інстанцій. Вважала, що оскільки суд першої інстанції неналежно повідомив її про розгляд справи, а вона невчасно отримала копію заочного рішення, то цей суд не міг відмовити у поновленні строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, а тим більше залишити цю заяву без розгляду.

16. Велика Палата Верховного Суду частково погоджується з доводами відповідачки, але з інших підстав. Вважає, що суд першої інстанції мав відповідно до вимог ЦПК України не залишати заяву про перегляд заочного рішення без розгляду, а внаслідок її подання поза межами визначеного законом строку та за відсутності підстав для його поновлення залишити цю заяву без задоволення.

17. Глава 11 «Заочний розгляд справи» Розділу ІІІ «Позовне провадження» ЦПК України встановлює особливі умови та порядок проведення заочного розгляду справи, ухвалення заочного рішення, подання і розгляду заяви про його перегляд, а також скасування й оскарження цього рішення. Так, відповідач може подати заяву про перегляд заочного рішення до суду, який це рішення ухвалив, на предмет наявності передбачених частиною першою статті 288 ЦПК України підстав для його скасування, і оскаржити таке рішення у загальному порядку (статті 284-288 ЦПК України).

18. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд — якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (стаття 284 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду заяви про перегляд заочного рішення).

19. Форму заяви про перегляд заочного рішення, вимоги до її змісту, підписання, додатків, кількості копій визначають частини перша — сьома статті 285 ЦПК України. До неналежно оформленої заяви про перегляд заочного рішення застосовуються положення статті 185 цього кодексу (частина восьма статті 285 ЦПК України), яка регламентує порядок залишення позовної заяви без руху та її повернення.

20. Цей припис треба розуміти як такий, який стосується невиконання саме тих вимог, що передбачені у частинах першій — сьомій статті 285 ЦПК України. Якщо учасник справи оформив заяву про перегляд заочного рішення без дотримання саме вказаних вимог, тобто неналежно, до цієї заяви застосовуються положення статті 185 ЦПК України. В інших випадках її положення до заяви про перегляд заочного рішення незастосовні. Ухвалу про повернення такої заяви можна оскаржити в апеляційному порядку окремо від заочного рішення (пункт 22 частини першої статті 353 ЦПК України).

21. Прийнявши належно оформлену заяву про перегляд заочного рішення, суд невідкладно надсилає її копію та копії доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи. Одночасно суд повідомляє учасникам справи про дату, час і місце розгляду заяви. Заява про перегляд заочного рішення повинна бути розглянута протягом п`ятнадцяти днів з дня її надходження (стаття 286 ЦПК України).

22. За змістом речення першого частини першої вказаної статті суд зобов`язаний прийняти до розгляду заяву про перегляд заочного рішення, якщо вона відповідає вимогам частин першої — сьомої статті 285 ЦПК України, тобто є належно оформленою.

23. Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України).

24. Отже, не у всіх випадках, коли до суду надійшли документи після спливу процесуального строку, ці документи слід залишати без розгляду. Так, якщо відповідач подав заяву про перегляд заочного рішення поза межами встановлених частинами другою та третьою статті 284 ЦПК України строків, то це згідно з положеннями Глави 11 Розділу ІІІ ЦПК України не звільняє суд від обов`язку застосувати порядок, визначений у статті 287 ЦПК України, та постановити через пропуск строку на подання заяви про перегляд заочного рішення ухвалу про залишення цієї заяви без задоволення, якщо немає підстав для задоволення заяви про поновлення відповідного строку.

25. У результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження (частина третя статті 287 ЦПК України).

26. Оскільки кожну належно оформлену заяву про перегляд заочного рішення, суд зобов`язаний згідно з реченням першим частини першої статті 286 ЦПК України прийняти та невідкладно надіслати її копію та копії доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи, то немає ґрунтовних підстав вважати, що визначений статтею 287 ЦПК України порядок розгляду заяви про перегляд заочного рішення застосовний тільки до розгляду суті цієї заяви та незастосовний до розгляду на предмет дотримання строку її подання. Тому, оскільки спеціальне правове регулювання, передбачене Главою 11 Розділу ІІІ ЦПК України, охоплює порядок розгляду заяви про перегляд заочного рішення, поданої поза межами встановленого строку, то немає підстав залишати її без розгляду на підставі статті 126 ЦПК України.

27. Процесуальний закон не передбачає, що суд, розглянувши належно оформлену заяву про перегляд заочного рішення (зокрема на предмет того, чи є підстави у зв`язку з пропуском строку на її подання розглядати цю заяву по суті), може вчинити інші дії, ніж передбачені у частині третій статті 287 ЦПК України. Тому у випадку, якщо суд вважатиме неможливим поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, він має залишити її з цієї підстави без задоволення.

28. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення (частина четверта статті 287 ЦПК України).

29. З огляду на наведені приписи у випадку, якщо суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та з цієї причини залишив без задоволення останню, особа може оскаржити в апеляційному порядку заочне рішення, обґрунтувавши, зокрема, поважність причин для пропуску такого строку. Передбачене у реченні другому частини четвертої статті 287 ЦПК України спеціальне правило про початок відліку строку на апеляційне оскарження заочного рішення застосовне лише до тих рішень, які суд ухвалив за правилами, що діють з 15 грудня 2017 року.

30. Суд першої інстанції постановив ухвалу, згідно з якою залишив без розгляду заяву про перегляд заочного рішення через відсутність підстав для поновлення строку на її подання. Ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд залишив без змін. Велика Палата Верховного Суду вважає, що судові рішення слід скасувати, а справу направити в суд першої інстанції для продовження розгляду заяви про перегляд заочного рішення з урахуванням висновків цієї постанови. Тому відсутні підстави для аналізу доводів відповідачки про те, що суд першої інстанції неналежно повідомив її про розгляд справи, позбавив можливості надати заперечення чи докази у судах обох інстанцій, а також про необхідність застосування висновків Великої Палати Верховного Суду, сформульованих у постановах від 20 листопада 2019 року у справі № 289/2207/17 (провадження № 14-506цс19) та від 1 липня 2020 року у справі № 9901/79/19 (провадження № 11-1237заі19).

31. Задля гарантування юридичної визначеності Велика Палата Верховного Суду має відступати від попередніх висновків Верховного Суду України лише за наявності для цього належної підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин в певній сфері або їх правового регулювання (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункти 43-45), від 5 грудня 2018 року у справах № 757/1660/17-ц (пункти 43-44) і № 818/1688/16 (пункти 44-45), від 15 травня 2019 року у справі № 227/1506/18 (пункт 54), від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (пункти 44-45), від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (пункт 24), від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (пункт 23), від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц (пункт 48), від 30 червня 2020 року у справах № 264/5957/17 (пункт 41) і № 727/2878/19 (пункт 39), від 7 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (пункт 35), від 9 вересня 2020 року у справі № 260/91/19 (пункти 58-59), від 29 вересня 2020 року у справі № 712/5476/19 (пункт 40)).

32. 12 червня 2019 року Велика Палата Верховного Суду у справі № 761/23218/17 (провадження № 14-172цс19) постановила ухвалу про закриття касаційного провадження про оскарження у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції про залишення без розгляду заяви про перегляд заочного рішення через пропуск строку на подання цієї заяви та відсутність клопотання про його поновлення. Мотивувала закриття касаційного провадження тим, що оскільки згідно зі статтею 353 ЦПК України ухвалу про залишення без розгляду заяви про перегляд заочного рішення не можна оскаржити в апеляційному порядку окремо від судового рішення по суті спору, таку ухвалу суду першої інстанції відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України не можна оскаржити і у касаційному порядку (пункт 21 ухвали Великої Палати Верховного Суду).

33. З огляду на висновки, викладені у цій постанові, Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку, викладеного в її ухвалі від 12 червня 2019 року у справі № 761/23218/17. Це відповідає висновку, сформульованому Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 1 листопада 2018 року у справі № 761/41616/16-ц (провадження № 61-1019св18).

34. 13 січня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду прийняв постанову у справі № 1519/2-4031/11, в якій виснував, що лише у випадку подання належно оформленої заяви про перегляд заочного рішення у строки, визначені статтею 284 ЦПК України (статтею 228 ЦПК України у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року), або з клопотанням про їхнє поновлення, яке суд задовольнив, можливо прийняти до розгляду заяву про перегляд заочного рішення та постановити ухвалу про залишення такої заяви без задоволення або скасувати заочне рішення та призначити справу до розгляду. За обставинами тієї справи відповідачка оскаржила до суду касаційної інстанції ухвалу суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та про залишення цієї заяви без розгляду. Апеляційний суд залишив зазначену ухвалу без змін. Одним із аргументів касаційної скарги було те, що постановлення такої ухвали суперечить вимогам статті 287 ЦПК України та позбавляє відповідачку права на апеляційний перегляд.

35. Для забезпечення єдності судової практикищодо застосування приписів Глави 11 Розділу ІІІ ЦПК України до порядку розгляду заяви про перегляд заочного рішення, поданої поза межами встановленого строку, Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку, сформульованого у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року у справі № 1519/2-4031/11. Такий відступ полягає у тому, що суд приймає до розгляду належно оформлену заяву про перегляд заочного рішення незалежно від пропуску строку на її подання та залишає цю заяву без задоволення у разі, якщо нема підстав для поновлення вказаного строку.

36. У разі, коли Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного раніше у рішенні в одній зі справ Верховним Судом України, Великою Палатою Верховного Суду чи Верховним Судом у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати), згідно з частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди враховують висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 161/12771/15-ц (пункт 88), від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (пункт 93), від 1 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 27.3), від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц (пункт 49), від 30 червня 2020 року у справі № 264/5957/17 (пункт 43), від 29 вересня 2020 року у справі № 712/5476/19 (пункт 43)).

(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

(2.1) Щодо суті касаційної скарги

37. З огляду на наведені висновки Велика Палата Верховного Суду вважає касаційну скаргу частково обґрунтованою.

38. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду (пункт 2 частини першої статті 409 ЦПК України).

39. Підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 411 ЦПК України).

40. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

41. Оскільки Велика Палата Верховного Суду виснувала про те, що суди першої й апеляційної інстанцій порушили норми процесуального права та постановили судові рішення, які перешкоджають подальшому провадженню у справі, ці рішення слід скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

(2.2) Щодо судових витрат

42. З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, а також у судах попередніх інстанцій, слід буде розподілити за результатами розгляду спору.

(3) Висновки щодо застосування норм права

43. Заяву про перегляд заочного рішення, оформлену відповідно до вимог, установлених частинами першою — сьомою статті 285 ЦПК України, суд приймає та розглядає у порядку, передбаченому статтями 286, 287 ЦПК України. За змістом речення першого частини першої статті 286 ЦПК України суд зобов`язаний прийняти до розгляду заяву про перегляд заочного рішення, якщо вона відповідає зазначеним вимогам, тобто є належно оформленою.

44. Визначений у статті 287 ЦПК України порядок розгляду заяви про перегляд заочного рішення застосовний як до розгляду суті цієї заяви, так і до розгляду на предмет дотримання строку її подання. У результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення;2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження (речення перше частини третьої статті 287 ЦПК України).

45. У разі відмови у задоволенні заяви про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення суд з цієї причини відмовляє у задоволенні такої заяви про перегляд. Тоді відповідач, який її подав, може оскаржити в апеляційному порядку заочне рішення, обґрунтувавши, зокрема, поважність причин для пропуску строку на подання заяви про перегляд цього рішення. Передбачене у реченні другому частини четвертої статті 287 ЦПК України спеціальне правило про початок відліку строку на апеляційне оскарження заочного рішення застосовне лише до тих рішень, які суд ухвалив за правилами, що діють з 15 грудня 2017 року.

Керуючись частиною четвертою статті 258, пунктом 2 частини першої статті 409, частинами четвертою та шостою статті 411, статтями 416, 418, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

п о с т а н о в и л а:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

2. Ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 червня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 рокускасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач

Д. А. Гудима

Судді:

Т. О. Анцупова

В. С. Князєв

В. В. Британчук

Г. Р. Крет

Ю. Л. Власов

О. Б. Прокопенко

В. І. Данішевська

Л. І. Рогач

Ж. М. Єленіна

О. М. Ситнік

О. С. Золотніков

В. М. Сімоненко

Л. Й. Катеринчук

І. В. Ткач