ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2023 року

м. Київ

справа № 580/4989/22

адміністративне провадження № К/990/12393/23

Зміст наведених положень дає підстави вважати, що загальний порядок фіксації та оформлення вручення рекомендованого поштового відправлення передбачає встановлення особи одержувача та зазначення на бланку повідомлення інформації, яка дозволяє ідентифікувати особу отримувача (постанова Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі №911/2523/20).

Подібний підхід продемонстровано Верховним Судом і в постанові від 9 лютого 2022 року у справі №640/16786/20, у якій Суд висловився про те, що обов`язковою умовою для підтвердження отримання рекомендованого відправлення є інформація у повідомленні про вручення поштового відправлення про дату вручення та одержувача (прізвище та його підпис). У цій постанові Верховний Суд, за результатом аналізу положень Правил №270, підсумував, що загальний порядок фіксації та оформлення вручення рекомендованого поштового відправлення передбачає встановлення особи одержувача та зазначення на бланку повідомлення про вручення його прізвища. Цей запис здійснює працівник поштового зв`язку.

За подібних зі спірними обставин у справі №640/16786/20, а саме: повідомлення про вручення поштового відправлення не містить інформації про прізвище особи, яка отримала відправлення за наявності заперечень скаржника щодо фактичного отримання цього поштового відправлення, – Верховний Суд дійшов висновку про недотримання за таких обставин вимог Правил №270, а тому таке рекомендоване повідомлення не може бути належним доказом отримання вказаного відправлення уповноваженою особою позивача.

Як слідує з наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (т.1 а.с.13), на ньому міститься дата вручення поштового відправлення та у графі «розписка в одержанні» підпис невстановленої особи.

Суд зазначає, що напис про одержання поштового відправлення учасником справи, в якому зазначене його прізвище, зроблений працівником поштового зв`язку, зазвичай є переконливим доказом отримання відправлення саме адресатом. Таке переконання ґрунтується на презумпції добросовісного виконання працівниками пошти своїх обов`язків. Однак таку презумпцію може бути поставлено під сумнів і спростовано.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача – Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Ліщинівське»

на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2023 року (головуючий суддя Степанюк А.Г., судді: Бужак Н.П., Кобаль М.І.)

у справі за позовом Головного управління ДПС у Черкаській області

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Ліщинівське»

про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі,

В С Т А Н О В И В:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог та їх вирішення по суті

Головне управління ДПС у Черкаській області (надалі також – Позивач, ГУ ДПС у Черкаській області) звернулось до суду з позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Ліщинівське» (надалі також – Відповідач, СТОВ «Ліщинівське», скаржник) в рахунок погашення податкового боргу в сумі 178377,64 грн.

Позовні вимоги мотивовано відсутністю на рахунках Відповідача коштів для погашення податкового боргу.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2022 року позов задоволено повністю: надано Головному управлінню ДПС у Черкаській області дозвіл на погашення податкового боргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Ліщинівське» у розмірі 178377 (сто сімдесят вісім тисяч триста сімдесят сім гривень) 64 коп. за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.

1.3. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення апеляційного суду і мотиви його прийняття

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2023 року апеляційну скаргу СТОВ «Ліщинівське» залишено без руху, оскільки до неї не додано документ про сплату судового збору. Судом надано строк для усунення недоліків – десять днів з моменту отримання копії вказаної ухвали.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2023 року апеляційну скаргу СТОВ «Ліщинівське» повернуто особі, яка її подала.

Підставою для повернення апеляційної скарги слугувало неусунення недоліків апеляційної скарги станом на 22 лютого 2023 року з огляду на отримання її копії Відповідачем 7 лютого 2023 року.

2. КОРОТКИЙ ЗМІСТ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ

У касаційній скарзі Відповідач стверджує про порушення апеляційним судом норм процесуального права та просить Суд скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2023 року й направити справу до апеляційного суду для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги скаржник наполягає на тому, що ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху отримано Відповідачем не було, оскільки єдиним уповноваженим представником на отримання поштової кореспонденції є керівник, який не отримував листа від апеляційного суду, не видавав довіреності на його отримання іншій особі, працівниками СТОВ «Ліщинівське» поштового відправлення від апеляційного суду також не отримувалось. При цьому скаржник посилається на пункти 21, 94 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року №270 (надалі також – Правила №270), зазначаючи про те, що смс-повідомлення або паперового повідомлення про надходження рекомендованого листа керівник Відповідача не отримував.

Зауважує, що оскаржувана ухвала не містить ані зазначення штрихового ідентифікатора поштового відправлення, ані посилання на поштове повідомлення про вручення ухвали від 26 січня 2023 року із зазначенням аркуша справи, який підтверджує вручення такого листа уповноваженій особі Відповідача, що, на думку скаржника, викликає обґрунтовані сумніви щодо фактичної наявності такого поштового відправлення як і рекомендованого повідомлення в матеріалах справи.

Акцентуючи на тому, що відсутність в оскаржуваній ухвалі штрихового ідентифікатора поштового відправлення унеможливило пошук інформації при зверненні керівника Відповідача до відділення поштового зв`язку в с. Ліщинівка Уманського району та у м. Умані Черкаської області, що зумовлено саме відсутністю ідентифікуючого номера поштового відправлення в ухвалі апеляційного суду, з`ясувати фактичного отримувача поштового листа безпосередньо в установі потового зв`язку Відповідачеві не видалось можливим.

Необізнаністю щодо залишення апеляційної скарги без руху унеможливлено й усунення Відповідачем недоліків апеляційної скарги. А те, що суд апеляційної інстанції повертаючи апеляційну скаргу, не пересвідчився в отриманні ухвали про залишення скарги без руху заявником, як переконаний Відповідач, свідчить про порушення апеляційним судом норм процесуального права, яке, в результаті, унеможливлює судовий захист Відповідачем своїх прав.

Позивач процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.

3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

3.1. Оцінка доводів скаржника і висновку суду апеляційної інстанції

Верховний Суд, переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить з такого.

Згідно з оскаржуваною ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2023 року апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Ліщинівське» на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2022 року повернуто особі, яка її подала, на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.

При цьому, згідно з ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2023 року апеляційну скаргу було залишено без руху, оскільки до неї не додано документ про сплату судового збору, й надано десятиденний строк з моменту отримання її копії на усунення недоліків апеляційної скарги.

Вимоги до апеляційної скарги встановлено у статті 296 КАС України, згідно з пунктом 1 частини п`ятої якої передбачено додання до апеляційної скарги документа про сплату судового збору.

Відповідно до частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

За правилами статті 169 КАС України така скарга залишається без руху з визначенням в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху недоліків поданої скарги, зокрема й точної суми судового збору, яку необхідно сплатити (частина друга статті 169 КАС України).

Отже, положеннями статей 169, 298 КАС України передбачено механізм залишення апеляційної скарги без руху задля забезпечення скаржнику можливості у встановлений судом строк усунути недоліки апеляційної скарги, що забезпечить можливість вважати її такою, що подана у день її первинного подання, та прийняття її до розгляду.

Разом з тим, неусунення недоліків апеляційної скарги у встановлений судом строк відповідно до частини четвертої статті 169 КАС України є підставою для повернення скарги заявнику.

Початок перебігу строку на усунення зазначених в ухвалі суду недоліків починається з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Таким чином, для застосування положень частини четвертої статті 169 КАС України визначальним є встановлення судом дати вручення ухвали про залишення скарги без руху заявнику апеляційної скарги.

Відповідно до частини шостої статті 169 КАС України копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення.

Це ж правило застосовується і до поданої апеляційної скарги.

За змістом оскаржуваної ухвали апеляційного суду, неусунення недоліків апеляційної скарги впродовж десятиденного строку з моменту отримання копії зазначеної ухвали, яку було отримано Відповідачем, як вказано в ухвалі – засобами поштового зв`язку 7 лютого 2023 року, станом на 22 лютого 2023 року слугувало підставою для постановлення ухвали про повернення апеляційної скарги заявнику. Натомість, Відповідач стверджує про неотримання ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху від 26 січня 2023 року й, відтак, неможливості за таких обставин усунення недоліків поданої апеляційної скарги у встановлений судом строк, наполягаючи на не отриманні ухвали саме керівником СТОВ «Ліщинівське» та враховуючи неуповноваження на отримання поштової кореспонденції іншої особи від імені скаржника.

Надаючи правову оцінку доводам касаційної скарги колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Як визначено у частині одинадцятій статті 251 КАС України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

Правилами №270 визначено, зокрема, порядок вручення рекомендованих поштових відправлень.

Так, згідно з пунктом 2 Правил №270 рекомендоване поштове відправлення – реєстрований лист (рекомендований лист), поштова картка, бандероль, відправлення для сліпих, дрібний пакет, мішок «M», які приймаються для пересилання без оцінки відправником вартості його вкладення; повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу – повідомлення, яким оператор поштового зв`язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом та прізвище одержувача.

Відповідно до пункту 94 Правил №270 порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв`язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України «Про поштовий зв`язок», цих Правил.

Прості та рекомендовані поштові відправлення, повідомлення про надходження поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичні друковані видання, адресовані юридичним особам, можуть доставлятися з використанням абонентських поштових скриньок, що встановлюються на перших поверхах приміщень чи інших доступних для цього місцях або у канцелярії, експедиції тощо, розміщені на перших поверхах приміщень, чи видаватися в приміщеннях об`єкта поштового зв`язку представникам юридичних осіб, уповноваженим на одержання пошти.

Як визначено у пункті 105 цих Правил одержання реєстрованого поштового відправлення, грошових коштів за поштовим переказом здійснюється за умови пред`явлення документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, визначених законодавством. У разі отримання рекомендованого поштового відправлення одержувач власноруч зазначає прізвище та ставить свій підпис в книзі (на окремому аркуші) встановленого зразка. У разі отримання інших реєстрованих поштових відправлень, поштових переказів одержувач заповнює відповідний бланк повідомлення: зазначає найменування, серію та номер пред`явленого документа, дату одержання та ставить свій підпис.

Оператор поштового зв`язку також може визначати інший порядок вручення реєстрованих поштових відправлень.

Зміст наведених положень дає підстави вважати, що загальний порядок фіксації та оформлення вручення рекомендованого поштового відправлення передбачає встановлення особи одержувача та зазначення на бланку повідомлення інформації, яка дозволяє ідентифікувати особу отримувача (постанова Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі №911/2523/20).

Подібний підхід продемонстровано Верховним Судом і в постанові від 9 лютого 2022 року у справі №640/16786/20, у якій Суд висловився про те, що обов`язковою умовою для підтвердження отримання рекомендованого відправлення є інформація у повідомленні про вручення поштового відправлення про дату вручення та одержувача (прізвище та його підпис). У цій постанові Верховний Суд, за результатом аналізу положень Правил №270, підсумував, що загальний порядок фіксації та оформлення вручення рекомендованого поштового відправлення передбачає встановлення особи одержувача та зазначення на бланку повідомлення про вручення його прізвища. Цей запис здійснює працівник поштового зв`язку.

За подібних зі спірними обставин у справі №640/16786/20, а саме: повідомлення про вручення поштового відправлення не містить інформації про прізвище особи, яка отримала відправлення за наявності заперечень скаржника щодо фактичного отримання цього поштового відправлення, – Верховний Суд дійшов висновку про недотримання за таких обставин вимог Правил №270, а тому таке рекомендоване повідомлення не може бути належним доказом отримання вказаного відправлення уповноваженою особою позивача.

Як слідує з наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (т.1 а.с.13), на ньому міститься дата вручення поштового відправлення та у графі «розписка в одержанні» підпис невстановленої особи.

Суд зазначає, що напис про одержання поштового відправлення учасником справи, в якому зазначене його прізвище, зроблений працівником поштового зв`язку, зазвичай є переконливим доказом отримання відправлення саме адресатом. Таке переконання ґрунтується на презумпції добросовісного виконання працівниками пошти своїх обов`язків. Однак таку презумпцію може бути поставлено під сумнів і спростовано.

Враховуючи те, що наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення за трек-номером 0102937511156, яким було направлено СТОВ «Ліщинівське» копію ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду про залишення апеляційної скарги без руху від 26 січня 2023 року (згідно з відміткою заповненого судом рекомендованого повідомлення) містить підпис лише у графі «розписка в одержанні», без зазначення при цьому жодної ідентифікуючої особу одержувача інформації, а також враховуючи й те, що графа «підпис працівника поштового зв`язку» є незаповненою, відповідно до наведених вище норм Правил №270 достеменно з`ясувати одержувача як і пересвідчитися у належному врученні поштового відправлення за таких обставин не видається можливим.

Отже, доводи скаржника щодо неотримання відповідного поштового відправлення не є вочевидь безпідставними й, за умови належного та достатнього аналізу судом змісту інформації наявного рекомендованого поштового відправлення за трек-номером 0102937511156, мали б викликати обґрунтований сумнів суду апеляційної інстанції щодо реального вручення поштового відправлення апелянтові. Однак суд апеляційної інстанції не звернув увагу на нормативні положення щодо вручення рекомендованого поштового відправлення та належного підтвердження його вручення не надавши відповідної оцінки інформації наявного рекомендованого повідомлення про вручення, чим допустив поверхневий підхід при з`ясуванні процесуальних підстав для повернення апеляційної скарги.

Тому Верховний Суд погоджується з доводами скаржника про те, що суд апеляційної інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу від 22 лютого 2023 року про повернення апеляційної скарги СТОВ «Ліщинівське», неповно з`ясував обставини належного повідомлення апелянта про залишення його апеляційної скарги без руху й достеменно не пересвідчився чи підтверджується наявним рекомендованим повідомленням вручення ухвали про залишення без руху апеляційної скарги саме заявнику апеляційної скарги, а відтак дійшов передчасних висновків про необхідність повернення апеляційної скарги через неусунення останнім її недоліків у встановлений судом строк.

Враховуючи вищевикладене Суд вважає, що судом апеляційної інстанції допущено порушення норм процесуального права й постановлено незаконну ухвалу, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

3.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною першою статті 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Згідно з частиною четвертою статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Відповідно до частини п`ятої статті 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Отже, зважаючи на положення статті 353 КАС України, касаційну скаргу належить задовольнити, а оскаржуване судове рішення – скасувати із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії відкриття апеляційного провадження з урахуванням висновків суду касаційної інстанції, викладених у мотивувальній частині цієї постанови.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 355 КАС України, Суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Ліщинівське» задовольнити.

Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2023 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська

Судді О.В. Білоус

І.Л. Желтобрюх