2016.03.24 № 5016кс16 ВСУ: оскарження ухвали слідочого судді

067 86-244-17, юридична консультація, судова практика, юрист, адвокат, киев
067 86-244-17, юридична консультація, судова практика, юрист, адвокат, киев

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

24 березня 2016 року    м. Київ

Суд бачить, що заявник ініціював оскарження постанови слідчого в особливо важливих справах прокуратури Чернігівської області від 24 лютого 2015 року про закриття кримінального провадження № 42014270010000202 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 382 КК. Розгляд слідчим суддею скарги заявника відбувався 17 березня 2015 року за безпосередньою участю самого заявника. Його право на участь у розгляді цього провадження було забезпечено. Рішення слідчого судді оголошувалось наступного дня — 18 березня 2015 року. Заявник знав про день і час оголошення рішення слідчим суддею, але в судове засідання не зявився. Ухвалу слідчого судді заявник одержав 23 березня 2015 року.

Так, Суд дійшов висновку, що заявник достеменно знав і не міг не знати про те, що слідчий суддя Новозаводського районного суду м. Чернігова постановив ухвалу 18 березня 2015 року. Тому, беручи до уваги ці конкретні обставини справи, із заявником не можна погодитися, що початком перебігу п’ятиденного строку для подання до апеляційного суду скарги на ухвалу слідчого судді від 18 березня 2015 року ним було визначено 25 березня 2015 року – день отримання копії судового рішення.Ураховуючи, що апеляцію заявника на рішення слідчого судді від 18 березня 2015 року було подано 25 березня 2015 року, тобто після закінчення п’ятиденного строку апеляційного оскарження, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 395 КПК, апеляційний суд обґрунтовано повернув апеляційну скаргу заявнику як таку, що подана після закінчення строку апеляційного оскарження, а особа, яка її подала, не порушувала питання про поновлення цього строку.

За таких обставин Суд убачає, що рішення апеляційного суду щодо повернення апеляційної скарги заявника у даному конкретному випадку було сумісним із положеннями статті 395 цього Кодексу і, зокрема приписами частини третьої цієї статті закону. Саме такого правозастосування зазначеної норми права дотримався і суд касаційної інстанції.

Судова палата у кримінальних справах  Верховного Суду України у складі:

головуючого судді-доповідача Заголдного В.В.,

 

cуддів:

 

 

при секретарях:

Вус С.М., Глоса Л.Ф., Канигіної Г.В., Кліменко М.Р., Ковтюк Є.І., Короткевича М.Є., Кузьменко О.Т., Пивовара В.Ф., Редьки А.І., Школярова В.Ф.,

Гобелецькому Ю.Т., Коваленко О.В.,

 

за участю начальника управління підтримання державного обвинувачення в суді Генеральної прокуратури України Курапова М.В.,
   

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою представника ТОВ Інформація_1 — захисника Рабомізо Д.В. про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 жовтня 2015 року,

                                                          установила:

слідчий суддя Новозаводського районного суду м. Чернігова ухвалою від 18 березня 2015 року відмовив у задоволенні скарги захисника Рабомізо Д.В. на постанову слідчого в особливо важливих справах прокуратури Чернігівської області від 24 лютого 2015 року про закриття кримінального провадження       № 42014270010000202 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 382 Кримінального кодексу України (далі – КК).

Апеляційний суд Чернігівської області ухвалою від 30 березня 2015 року повернув апеляційну скаргу захисника Рабомізо Д.В. на зазначену ухвалу слідчого судді, оскільки апеляційна скарга подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушувала питання про поновлення цього строку.

Касаційний суд — колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 21 жовтня 2015 року зазначені судові рішення залишив без зміни.

Захисник Рабомізо Д.В. звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд зазначеної ухвали касаційної інстанції з підстав неоднакового застосування норми частини третьої статті 395 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК), що зумовило ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 2 частини першої статті 445 КПК). Заявник стверджує, що судове слухання справи за його заявою було призначено на 17 березня 2015 року і він був присутній в цей день у судовому засіданні. Проте слідчий суддя оголосив перерву в судовому засіданні до 18 березня 2015 року. Однак, цього дня (18.03.2016 р.) він не був присутній під час ухвалення рішення та про результати розгляду його скарги дізнався після отримання ухвали місцевого суду, а саме 23 березня 2015 року. 25 березня 2015 року звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення слідчого судді, однак апеляцію було повернуто, оскільки, як зазначив апеляційний суд, ним був пропущений п’ятиденний строк на оскарження рішення слідчого судді, який, на його думку, не був пропущений, оскільки відповідно до частини третьої статті 395 КПК строк апеляційного оскарження обчислюється з дня отримання копії судового рішення у випадках, коли ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує. Суд касаційної інстанції під час розгляду його касаційної скарги також не виявив порушень частини третьої статті 395 КПК і залишив постановлені судові рішення без зміни.

На обгрунтування неоднаковості у правозастосуванні касаційного суду захисник Рабомізо Д.В. надав копію ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 грудня 2013 року, в якій містяться інші правові висновки щодо застосування частини третьої статті 395 КПК. Зі змісту вказаної ухвали вбачається, що ОСОБА оскаржила в суді постанову слідчого судді про закриття кримінального провадження, розгляд якого відбувся 9 вересня 2013 року, під час якого ОСОБА була присутня в судовому засіданні. Проте рішення в цей день ухвалено не було, а проголошувалося наступного дня — 10 вересня 2013 року і під час його проголошення ця ОСОБА була відсутня.

Апеляційний суд повернув апеляційну скаргу ОСОБИ на рішення місцевого суду, оскільки апеляційна скарга була подана після закінчення строку апеляційного оскарження і суд не знайшов підстав для його поновлення.

 Касаційний суд скасував ухвалу апеляційного суду, зазначивши, що суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу ОСОБИ у зв’язку із пропуском строку на апеляційне оскарження, вказав, що ухвала слідчого судді була прийнята 10 вересня 2013 року в присутності у судовому засіданні ОСОБИ, однак остання під час проголошення ухвали слідчого судді була відсутня, а апеляційний суд не встановив достовірної інформації про те, коли саме ОСОБА отримала оскаржувану ухвалу слідчого судді.

         Заявник просить скасувати ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 жовтня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 30 березня 2015 року, які постановлені за його скаргою, і направити справу на новий апеляційний розгляд.

         Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України (далі – Суд) заслухала суддю-доповідача, доводи про безпідставність заяви, висловлені прокурором, перевірила матеріали справи та матеріали, додані до заяви, обговорила доводи, наведені у заяві, і дійшла висновку про таке.

  1. Справа про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 жовтня 2015 року щодо порядку і строків апеляційного оскарження рішень слідчого судді (частина третя статті 395 КПК) допущена до провадження Суду за заявою представника ТОВ Інформація_1 — захисника Рабомізо Д.В., який посилається на пункт 2 статті 445 цього Кодексу.
  2. Заявник стверджує, що практика касаційного суду щодо застосування норми частини третьої статті 395 КПК — неоднакова. Оскаржує висновок касаційного суду в оспореному рішенні щодо встановлення процесуальних строків і порядку подачі апеляційної скарги на рішення слідчого судді, ухвалене з викликом особи, яка оскаржувала таке рішення, але було оголошене (оприлюднене) без її участі. Наголошує, що для особи, яка ініціює касаційне оскарження ухвали слідчого судді, яке ухвалювалось хоча і з викликом такої особи, але оголошувалось без її участі, початком п’ятиденного терміну подачі касаційної скарги має бути момент вручення цій особі копії судового рішення.
  3. У відповідних положеннях КПК, що стосуються цієї справи, зазначено таке:

Стаття 395. Порядок і строки апеляційного оскарження

  1. Апеляційна скарга подається:

«<…>

2) на ухвали слідчого судді – безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

  1. Апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана:

<…>

3) на ухвалу слідчого судді – протягом п’яти днів з дня її оголошення.

  1. <…>

Якщо ухвалу … слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

<…>».

  1. Суд відразу підкреслює, що він уже розглядав подібну заяву щодо особливостей процедури і строків апеляційного оскарження рішень слідчого судді (див. постанову № 5-103кс15) та констатував, що норма частини третьої статті 395 КПК забезпечує за аналогією з правом на доступ до суду, закріпленим у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законну мету і не порушує саму сутність цього права. Суд установив, що на особу, яка оспорює рішення слідчого судді, ухвалене з її викликом, але без її участі, приписи норми частини третьої статті 395 КПК: («… строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді … обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення») не поширюються. Така особа має дотримуватись загального правила апеляційного оскарження ухвали слідчого судді, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 395 КПК: «… на ухвалу слідчого судді (апеляційна скарга подається) протягом п’яти днів з дня її оголошення».
  2. Суд повторює, що правила статті 395 КПК слід розглядати як конкретні аспекти права на доступ до суду, гарантованого параграфом 2 Глави 26 цього Кодексу (оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування), а отже, вони мають розглядатися разом (див. постанова № 5-103кс15).
  3. Повертаючись до справи, що розглядається, Суд бачить, що заявник ініціював оскарження постанови слідчого в особливо важливих справах прокуратури Чернігівської області від 24 лютого 2015 року про закриття кримінального провадження № 42014270010000202 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 382 КК. Розгляд слідчим суддею скарги заявника відбувався 17 березня 2015 року за безпосередньою участю самого заявника. Його право на участь у розгляді цього провадження було забезпечено. Рішення слідчого судді оголошувалось наступного дня — 18 березня 2015 року. Заявник знав про день і час оголошення рішення слідчим суддею, але в судове засідання не зявився. Ухвалу слідчого судді заявник одержав 23 березня 2015 року.
  4. Так, Суд дійшов висновку, що заявник достеменно знав і не міг не знати про те, що слідчий суддя Новозаводського районного суду м. Чернігова постановив ухвалу 18 березня 2015 року. Тому, беручи до уваги ці конкретні обставини справи, із заявником не можна погодитися, що початком перебігу п’ятиденного строку для подання до апеляційного суду скарги на ухвалу слідчого судді від 18 березня 2015 року ним було визначено 25 березня 2015 року – день отримання копії судового рішення
  5. Ураховуючи, що апеляцію заявника на рішення слідчого судді від 18 березня 2015 року було подано 25 березня 2015 року, тобто після закінчення п’ятиденного строку апеляційного оскарження, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 395 КПК, апеляційний суд обґрунтовано повернув апеляційну скаргу заявнику як таку, що подана після закінчення строку апеляційного оскарження, а особа, яка її подала, не порушувала питання про поновлення цього строку. За таких обставин Суд убачає, що рішення апеляційного суду щодо повернення апеляційної скарги заявника у даному конкретному випадку було сумісним із положеннями статті 395 цього Кодексу і, зокрема приписами частини третьої цієї статті закону. Саме такого правозастосування зазначеної норми права дотримався і суд касаційної інстанції.
  6. У судовому рішенні касаційної інстанції від 12 грудня 2013 року, на яке зроблено посилання як на підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми права, передбаченої КПК, що зумовило ухвалення різних за змістом судових рішень, інакше застосовано частину третю статті 395 КПК.

З’ясування причин та умов такого застосування норми права у зазначеному судовому рішенні відповідно до статті 445 КПК, перебуває за межами предмета перегляду, у зв’язку з чим Суд позбавлений можливості висловити свою позицію щодо цього рішення. При цьому вважає за необхідне зазначити, що таке застосування норми права, передбаченої КПК, не завжди є прикладом правильного застосування кримінального процесуального закону.

Оскільки обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, заяву не може бути задоволено.

Керуючись статтями 453, 454, 456 КПК, Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України,

                                                 постановила:

відмовити представнику ТОВ Інформація_1 — захиснику Рабомізо Д.В.  у задоволенні заяви.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім як на підставі, передбаченій пунктом 4 частини першої статті 445 Кримінального процесуального кодексу України.

Головуючий                                                           В.В. Заголдний

 

 

             Судді: С.В. Вус   М.Є. Короткевич

  Л.Ф. Глос   О.Т. Кузьменко

  Г.В. Канигіна   В.Ф. Пивовар

  М.Р. Кліменко

 

Є.І. Ковтюк

  А.І. Редька

 

В.Ф. Школяров