2016.05.18 № 6-237цс16 ВСУ: упущена вигода

067 86-244-17, юридична консультація, судова практика, юрист, адвокат, киев
067 86-244-17, юридична консультація, судова практика, юрист, адвокат, киев

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

18 травня 2016 року                                       м. Київ

 Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Діями відповідача, зокрема наданням довідок щодо отримання грошового забезпечення за посадою на момент виходу на пенсію, які не відповідали дійсності, позивачу було завдано збитків, які полягали в нарахуванні йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі, меншому за той, на який він мав право у зв’язку з обійманням адміністративної посади голови суду.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода). Отже, поняття «збитки» передбачає й упущену вигоду, під якою розуміються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.

Збитки позивача полягають не в його реальних втратах, яких він зазнав або зазнає, а в тих доходах, які позивач недоотримав або недоотримає внаслідок порушення його цивільного права.

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

 

головуючого Лященко Н.П.,    
суддів: Гуменюка В.І., Романюка Я.М., Яреми А.Г.,
Охрімчук Л.І., Сімоненко В.М.,  
     

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області, Державної казначейської служби України про стягнення упущеної вигоди за заявою ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України рішення Богунського районного суду м. Житомира від 18 серпня 2015 року, ухвали Апеляційного суду Житомирської області від 7 жовтня 2015 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 жовтня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом.

Позивач зазначав, що на підставі довідки, виданої територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Житомирській області (далі – ТУ ДСА України в Житомирській області) від 13 листопада 2009 року органами Пенсійного фонду України було призначено щомісячне довічне утримання йому як судді у відставці в розмірі, меншому за той, на який він мав право у звʼязку із займаною адміністративною посадою голови суду. Такі дії відповідача в судовому порядку були визнані неправомірними та було зобовʼязано ТУ ДСА України в Житомирській області видати позивачу нові довідки про заробітну плату.

На підставі нових довідок, виданих відповідачем, органами Пенсійного фонду України було здійснено перерахунок недоотриманого позивачем щомісячного довічного грошового утримання, проте, враховуючи, що перерахунок здійснено від часу звернення із заявою про його проведення, позивач, посилаючись на статті 22, 1173 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), просив стягнути з ТУ ДСА України в Житомирській області упущену вигоду у розмірі 65 072 грн 69 коп., яку він міг би отримати з 1 листопада 2009 року по 1 листопада 2014 року, якби відповідач видав довідку про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання виходячи із посадового окладу голови суду. У подальшому позивач уточнив свої позовні вимоги та просив стягнути упущену вигоду у вигляді збитку, завданого органом державної влади.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 18 серпня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 7 жовтня 2015 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 жовтня 2015 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження у справі на підставі пункту 5 частини четвертої статті 328 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України).

У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд судових рішень ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені у справі рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову з передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме статті 22 ЦК України.

Обґрунтовуючи зазначену підставу подання заяви про перегляд судових рішень, ОСОБА_1 посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 грудня 2013 року та 23 грудня 2015 року.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваних судових рішень підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положенням пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Згідно зі статтею 3604 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд справи і скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4 частини першої статті 355 цього Кодексу, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 13 січня 2011 року, залишеною в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 вересня 2014 року, зобов’язано ТУ ДСА України в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за період із 16 липня по 30 жовтня 2009 року виходячи з посадового окладу голови Бердичівського міськрайонного суду; перерахувати та виплатити вихідну допомогу з урахуванням донарахованої заробітної плати за вказаний період; видати довідку про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням донарахованої заробітної плати за вказаний період.

Постановою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 25 лютого 2015 року зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в м. Бердичеві та Бердичівському районі Житомирської області нарахувати позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, починаючи з 31 жовтня 2009 року на підставі довідок про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданих ТУ ДСА України в Житомирській області 27 жовтня 2014 року НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, та виплатити різницю між розміром щомісячного довічного грошового утримання, обчисленим, виходячи із заробітної плати судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області, який обіймає посаду голови суду, та фактично виплаченим за цей час щомісячним довічним грошовим утриманням.

Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися й суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що на підставі положень статей 22, 1173 глави 82 ЦК України, заявлена позивачем сума різниці відшкодування довічного грошового утримання є матеріальною шкодою, завданою ТУ ДСА України в Житомирській області в рамках позадоговірних (деліктних) зобовʼязань, а тому, оскільки спірні правовідносини врегульовано нормами глави 82 ЦК України, то правові підстави для застосування до них частини другої статті 22 цього Кодексу щодо відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди відсутні.

Разом з тим в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 грудня 2013 року та 23 грудня 2015 року, наданих заявником як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, міститься висновок про те, що недоотримана позивачем унаслідок неправомірних дій відповідача сума пенсії є збитком у вигляді упущеної вигоди, тобто доходу, який особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.

Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх службових повноважень.

У справі, яка переглядається, встановлено, що діями ТУ ДСА України в Житомирській області, зокрема наданням довідок щодо отримання грошового забезпечення за посадою на момент виходу на пенсію, які не відповідали дійсності, позивачу було завдано збитків, які полягали в нарахуванні йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі, меншому за той, на який він мав право у зв’язку з обійманням адміністративної посади голови суду.

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до пункту 2 частини другої тієї ж статті збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Отже, поняття «збитки» передбачає й упущену вигоду, під якою розуміються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.

У справі, яка переглядається, збитки полягають не в реальних втратах особи, яких вона зазнала або зазнає, а в тих доходах, які позивач недоотримав або недоотримає внаслідок порушення його цивільного права.

Стаття 22 ЦК України практично визнає лише такий спосіб захисту, як відшкодування збитків.

Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Таким чином, суди, неправильно застосувавши наведені норми матеріального права, дійшли необґрунтованого висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин частини другої статті 22 ЦК України щодо відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, а тому судові рішення у справі, що переглядається Верховним Судом України, підлягають скасуванню.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною першою статті 3602 ЦПК України справи розглядаються Верховним Судом України за правилами, встановленими главами 2 і 3 розділу V цього Кодексу, а тому Верховний Суд України не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку.

Відсутність у Верховного Суду України процесуальної можливості з’ясувати дійсні обставини справи перешкоджає ухвалити нове судове рішення, а тому справу слід передати на розгляд до суду першої інстанції згідно з підпунктом «а» пункту 1 частини другої статті 3604 ЦПК України.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 355, пунктом 1 частини першої, частиною третьою статті 3603, частиною першою, підпунктом «а» пункту 1 частини другої статті 3604 ЦПК України, Cудова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

Заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 жовтня 2015 року, ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 7 жовтня 2015 року та рішення Богунського районного суду м. Житомира від 18 серпня 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий

 

 

   Н.П. Лященко

 

 

Судді:                                        В.І. Гуменюк

 

 

В.М. Сімоненко
Л.І. Охрімчук

 

 

А.Г. Ярема
Я.М. Романюк