2016.09.07 № 6-1593цс16 ВСУ: об’єднання в одне провадження

Об'єднання в одне провадження спорів за різними видами судочинств
067 86-244-17, юридична консультація, судова практика, юрист, адвокат, киев

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

    7 вересня 2016 року                                                                           м. Київ

Відповідно до статті 16 ЦПК України не допускається об’єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки не допускається об’єднання в одне провадження вимог, які підлягають  розгляду за  правилами  різних  видів  судочинства,  якщо  інше   не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, розгляд яких проводиться за правилами іншого виду судочинства.

Вирішуючи позов суди зазначених вимог закону не врахували, безпідставно прийняли до провадження спір, що виник між юридичними особами і підлягає розгляду в порядку господарського судочинства,  розглянули його разом із вимогами, які вирішуються в порядку цивільного судочинства.

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

 

головуючого Лященко Н.П.,    
суддів: Гуменюка В.І., Романюка Я.М., Яреми А.Г.,
  Охрімчук Л.І., Сімоненко В.М.,  
       

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Корд Груп» до товариства з обмеженою відповідальністю «Градострой», ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Градострой» про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 березня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У травні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Корд Груп» (далі – ТОВ «Корд Груп») звернулося до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Градострой» (далі – ТОВ «Градострой»), ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що 23 липня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Бізнесінвестресурс» (далі – ТОВ «КУА «Бізнесінвестресурс»), що діє від імені та за рахунок активів відкритого акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ред-плаза»  (далі – ВАТ «ЗНВКІФ «Ред-плаза»), правонаступником якого є ПАТ «ЗНВКІФ  «Ред-плаза» та ТОВ «Градострой» було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів, відповідно до якого кредитор продав та передав у власність відповідачу облігації українських емітентів, загальна вартість яких становить 7 млн 156 тис. 100 грн. ТОВ «Градострой» своїх зобов’язань за договором купівлі-продажу цінних паперів від 23 липня 2010 року не виконало.

З метою забезпечення виконання зобов’язань за вказаним договором купівлі-продажу цінних паперів 1 березня 2012 року між       ПАТ «ЗНВКІФ «Ред-плаза» та ОСОБА_1  було укладено договір поруки.

28 лютого 2014 року між ПАТ «ЗНВКІФ «Ред-плаза», в інтересах та за рахунок якого діє від свого імені ТОВ «КУА «Бізнесінвестресурс», та   ТОВ «Корд Груп» був укладений договір про відступлення права вимоги, згідно з яким ТОВ «КУА «Бізнесінвестресурс» відступає, а ТОВ «Корд Груп» набуває право вимоги за договором  купівлі-продажу цінних паперів. Станом на дату відступлення права вимоги залишок несплаченої заборгованості за вказаним договором складав 6 млн 577 тис. 950 грн. З урахуванням викладеного позивач просив стягнути з відповідачів солідарно вказану заборгованість за договором купівлі-продажу цінних паперів від 23 липня 2010 року.

Рішенням Носівського районного суд Чернігівської області від  6 жовтня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 16 грудня 2015 року, позовні вимоги ТОВ «Корд Груп»  задоволено. Стягнуто солідарно з ТОВ «Градострой» та ОСОБА_1 на користь ТОВ «Корд Груп» заборгованість за договором купівлі-продажу цінних паперів від 23 липня 2010 року в сумі 6 млн 577 тис. 950 грн.

 Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 березня 2016 року касаційну скаргу                         ТОВ «Градострой» відхилено.

У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд судових рішень ТОВ «Градострой» порушує питання про скасування ухвалених у справі судових рішень у частині задоволення позовних вимог до                     ТОВ «Градострой» та ухвалення нового рішення про закриття провадження у справі в цій частині з передбачених пунктами 2, 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ, а саме статті 16 цього Кодексу; невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

На підтвердження зазначених підстав подання заяви    ТОВ «Градострой» посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 листопада, 16 та 23 грудня 2015 року та постанови Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року, 6 квітня 2016 року.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями пунктів 2, 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є: неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права – при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ; невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

За змістом статті 3604 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд справи і скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.

У справі, рішення в якій переглядається, суди встановили, що 23 липня 2010 року між ТОВ «КУА «Бізнесінвестресурс», яке діяло від імені та за рахунок активів ВАТ «ЗНВКІФ «Ред-плаза», та ТОВ «Градострой» було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів. Відповідно до умов цього договору ВАТ «ЗНВКІФ «Ред-плаза» продало та передало у власність    ТОВ «Градострой» облігації українських емітентів загальною вартістю          7 млн 156 тис. 100 грн, останнє зобов’язалося оплатити вартість цих паперів шляхом перерахування грошових коштів у безготівковій формі безпосередньо на рахунок ВАТ «ЗНВКІФ «Ред-плаза» не пізніше 30 червня 2013 року. Про приймання-передачу цінних паперів 2 серпня 2010 року було складено відповідний акт.

З метою забезпечення виконання зобов’язань за вказаним договором     1 березня 2012 року між ПАТ «ЗНВКІФ «Ред-плаза» та ОСОБА_1 укладено договір поруки, згідно з яким останній зобов’язався перед цим товариством відповідати в повному обсязі за виконання ТОВ «Градострой» боргових зобов’язань за зазначеним вище договором купівлі-продажу.

28 лютого 2014 року між ПАТ «ЗНВКІФ «Ред-плаза» в інтересах та за рахунок якого діє ТОВ «КУА «Бізнесінвестресурс», та ТОВ «Корд Груп» був укладений договір про відступлення права вимоги, згідно з яким ТОВ «КУА «Бізнесінвестресурс» відступає, а ТОВ «Корд Груп» набуває право вимоги за договором  купівлі-продажу цінних паперів.

ТОВ «Градострой» договірних зобов’язань за договором купівлі-продажу цінних паперів від 23 липня   2010 року щодо оплати вартості цінних паперів не виконало, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Задовольняючи позов про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу, суд першої інстанції, з висновками якого погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, у частині вирішення вимог ТОВ «Корд Груп» про стягнення заборгованості з ТОВ «Градострой» та ОСОБА_1 виходив з того, що заявлені позовні вимоги слід розглядати в порядку цивільного судочинства.

Разом з тим в ухвалах від 4 листопада, 16 та 23 грудня 2015 року, наданих заявником для порівняння, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, закриваючи провадження у справі в частині вимог, дійшов висновку про те, що в разі об’єднання в одне провадження неоднорідних вимог, що підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства (цивільного, господарського), провадження у справі в частині вимог, заявлених юридичною особою до іншої юридичної особи, тобто вимог, що підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, підлягає закриттю.

Аналогічний висновок міститься й у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року та 6 квітня 2016 року.

Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм процесуального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.

Відповідно до статті 16 ЦПК України не допускається об’єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною другою статті 118 ЦПК України позивач має право об’єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов’язаних між собою.

Відповідно до роз’яснень, викладених в абзаці 1 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами першою і другою статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) або Господарським процесуальним кодексом України (далі – ГПК України) (статті 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Абзацом 3 пункту 15 цієї постанови роз’яснено, що вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути об’єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов’язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об’єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову.

Не допускається об’єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки не допускається об’єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства.

Отже, у справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій помилково прийняли до розгляду позовні вимоги ТОВ «Корд Груп» до            ТОВ «Градострой».

Ураховуючи викладене, судові рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій у частині вирішення позовних вимог ТОВ «Корд Груп» до ТОВ «Градострой» про стягнення заборгованості необхідно скасувати, а провадження у справі в цій частині закрити. Крім того, відповідно до вимог частини другої статті 206 ЦПК України необхідно повідомити ТОВ «Корд Груп», що розгляд його позовних вимог до ТОВ «Градострой» віднесено до юрисдикції господарських судів.

За таких обставин відповідно до пунктів 2, 4 частини першої статті 355 і частин першої та другої статті 3604 ЦПК України ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 березня 2016 року, ухвала Апеляційного суду Чернігівської області від         16 грудня 2015 року та рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 6 жовтня 2015 року підлягають скасуванню в частині позовних вимог ТОВ «Корд Груп» до ТОВ «Градострой» про стягнення заборгованості із закриттям провадження у справі в цій частині.

Керуючись пунктами 2, 4 частини першої статті 355, пунктом 1 частини першої статті 3603, частиною першою та підпунктом «а» пункту 1 частини другої статті 3604 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Градострой» задовольнити.

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 березня 2016 року, ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 16 грудня 2015 року та рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 6 жовтня 2015 року в частині позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Корд Груп» до товариства з обмеженою відповідальністю «Градострой» про стягнення заборгованості скасувати, провадження у справі в цій частині закрити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий

 

 

Н.П. Лященко

 

Судді:                          В.І. Гуменюк

 

 

В.М. Сімоненко

 

Л.І. Охрімчук

 

 

А.Г. Ярема

 

Я.М. Романюк