2016.12.06 № 21-1325а16 ВСУ: пенсія, зловживання

 

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 6 грудня 2016 року

Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні частини першої статті 103 Закону N 1788-XII є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що право особи на призначення пільгової пенсії згідно зі статтею 13 Закону N 1788-XII має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала зі шкідливими і важкими умовами праці.

Оскільки суди встановили, що записи у трудовій книжці ОСОБА_1 про її роботу на посаді терміста не відповідають відомостям первинних документів і пенсія позивачу за віком на пільгових умовах призначена на підставі документів, які містять недостовірні відомості, то висновок суду апеляційної інстанції про правомірність рішення ПФУ щодо припинення виплати позивачу зазначеної пенсії на підставі частини першої статті 49 Закону N 1058-IV ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого — Кривенди О. В., суддів: Волкова О. Ф., Гриціва М. І., Прокопенка О. Б., Самсіна І. Л., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому (далі — управління ПФУ, ПФУ відповідно), третя особа — товариство з додатковою відповідальністю «Завод АДВІС» (далі — Товариство), про зобов’язання вчинити певні дії, встановила:

У вересні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила: визнати протиправним та скасувати рішення управління ПФУ від 19 серпня 2013 року N 457 про припинення виплати їй пенсії; зобов’язати відповідача поновити їй виплату пенсії з 1 серпня 2013 року.

На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначала, що у липні 2006 року управління ПФУ призначило їй пенсію за віком на пільгових умовах. З 1 серпня 2013 року відповідач на підставі частини першої статті 49 Закону України від 9 липня 2003 року N 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі — Закон N 1058-IV) протиправно припинив виплату їй цієї пенсії з посиланням на результати зустрічної перевірки, якою встановлено недостовірність зазначених у довідці про уточнюючий характер роботи даних, хоча при призначенні пенсії перевірка поданих документів вже проводилася.

Суди встановили, що управління ПФУ на підставі трудової книжки та довідки про уточнюючий характер роботи від 1 червня 2006 року N 146 призначило ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком N 1; 13 липня 2006 року відповідач провів перевірку поданих документів.

За результатами зустрічної перевірки достовірності наданих Товариством документів про стаж і заробітну плату встановлено, що накази, вказані в довідці від 1 червня 2006 року N 146 про уточнюючий характер роботи, не відповідають дійсності (акт перевірки від 13 серпня 2013 року).

Довідка про заробіток для обчислення пенсії від 1 червня 2006 року N 394 в журналі видачі довідок Товариства не зазначена, а видана та зареєстрована на підприємстві 8 червня 2006 року на ім’я ОСОБА_2.

Згідно з наказами по підприємству ОСОБА_1 на посаді терміста не працювала.

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області постановою від 21 жовтня 2014 року позов задовольнив: визнав протиправним та скасував рішення управління ПФУ від 19 серпня 2013 року N 457 та зобов’язав відповідача поновити виплату позивачу пенсії за віком на пільгових умовах починаючи з 2 березня 2014 року.

Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 4 лютого 2015 року скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове — про відмову у задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із правомірності рішення відповідача про припинення виплати пенсії з огляду на те, що первинні документи, про які йдеться в довідці про уточнюючий характер роботи ОСОБА_1, не підтверджують її роботу на посаді, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 21 січня 2016 року скасував постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 4 лютого 2015 року та залишив у силі постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 жовтня 2014 року.

У своєму рішенні касаційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції про протиправність рішення управління ПФУ, оскільки при призначенні пенсії проводилась перевірка поданих документів, тому посилання відповідача на акт перевірки від 13 серпня 2013 року, яким встановлено відсутність первинних документів, що підтверджують право на пенсію на пільгових умовах, є безпідставним.

Не погоджуючись із ухвалою суду касаційної інстанції, управління ПФУ звернулось із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства, в якій просить скасувати це рішення Вищого адміністративного суду України, а постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 4 лютого 2015 року залишити в силі.

На обґрунтування заяви додано копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 27 серпня 2015 року (N К/800/53132/14), яка, на думку заявника, підтверджує неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень Закону N 1058-IV та Закону України від 5 листопада 1991 року N 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі — Закон N 1788-XII), у якій касаційний суд виходив із правомірності рішення управління ПФУ, оскільки зазначені в уточнюючій довідці Товариства відомості не підтверджені первинними документами.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів вважає, що заява управління ПФУ підлягає задоволенню з таких підстав.

За змістом статті 13 Закону N 1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, — за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, жінки — після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі Списками N 1 та N 2 деталізоване у Порядку застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року N 383 (далі — Порядок застосування).

Пунктом 10 Порядку застосування визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року N 637 (далі — Порядок підтвердження).

За правилами пункту 20 Порядку підтвердження у довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Відповідно до статті 101 Закону N 1788-XII органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

При цьому відповідно до пункту 1 частини першої статті 49 Закону N 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється, якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості.

Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні частини першої статті 103 Закону N 1788-XII є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що право особи на призначення пільгової пенсії згідно зі статтею 13 Закону N 1788-XII має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала зі шкідливими і важкими умовами праці.

Оскільки суди встановили, що записи у трудовій книжці ОСОБА_1 про її роботу на посаді терміста не відповідають відомостям первинних документів і пенсія позивачу за віком на пільгових умовах призначена на підставі документів, які містять недостовірні відомості, то висновок суду апеляційної інстанції про правомірність рішення ПФУ щодо припинення виплати позивачу зазначеної пенсії на підставі частини першої статті 49 Закону N 1058-IV ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Ураховуючи викладене, ухвала суду касаційної інстанції підлягає скасуванню, а постанова Вінницького апеляційного адміністративного суду від 4 лютого 2015 року — залишенню в силі.

Керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року N 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 241 — 243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:

Заяву управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 21 січня 2016 року скасувати.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 4 лютого 2015 року залишити в силі.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий
О. В. Кривенда
Судді:
О. Ф. Волков

М. І. Гриців

О. Б. Прокопенко

І. Л. Самсін