2017.02.22  № К/800/10396/16 ВАСУ: відсутність дозволу

  

067 86 244 17, юрист, адвокат, судебная практика

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

              У Х В А Л А

    І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

22 лютого 2017 року                  м. Київ        К/800/10396/16

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, знесенню самочинного будівництва передує прийняття судом рішення про зобов’язання особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову житлового будинку. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.

 Сама по собі відсутність у відповідача дозволу на виконання будівельних робіт не є безумовною підставою для знесення самочинного будівництва. Крім того, позивачем не доведено, що самочинно побудований гараж порушує права інших осіб та істотно порушує будівельні  норми і правила.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, суддіГорбатюка С.А. (доповідач)СуддівМороз Л.Л.   Стрелець Т.Г.  провівши у касаційному порядку попередній розгляд адміністративної справи за  позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України до ОСОБА_4, треті особи — Самбірська міська рада Львівської області, ОСОБА_5 про зобов’язання вчинити дії за касаційною скаргою Державної архітектурно-будівельної інспекції України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2016 року

в с т а н о в и л а :

У липні 2015 року Державна архітектурно-будівельна інспекція (далі — ДАБІ) України у Львівському окружному адміністративному суді пред’явила позов до ОСОБА_4, треті особи — Самбірська міська рада Львівської області (далі — Самбірська міська рада), ОСОБА_5 про зобов’язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що у зв’язку з невиконанням ОСОБА_4 вимог припису про усунення порушення законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, в якому вимагалося привести самочинно побудований ним гараж у відповідність до вимог чинного законодавства, зазначений об’єкт будівництва у відповідності до вимог статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» підлягає знесенню.

Просила зобов’язати ОСОБА_4 за власний рахунок здійснити знесення самовільно збудованого гаража по АДРЕСА_1.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2015 року, залишеною без зміни ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі Державна архітектурно-будівельна інспекція України, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

У запереченні на касаційну скаргу ОСОБА_5, посилаючись на законність судових рішень, просить залишити їх без зміни.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до статті 41 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі — Закон № 3038-VI) та згідно з Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (далі — Постанова № 553), на підставі звернення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від 23 грудня 2014 року, Департаментом ДАБІ у Львівської області проведено позапланову перевірку дотримання ОСОБА_4 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил  на об’єкті будівництва — гаражу та прибудови до частини житлового будинку по АДРЕСА_1.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 06 лютого 2015 року              № 6/6-ф, в якому зафіксовано, що ОСОБА_4 на вказаному об’єкті у 1991 році здійснив реконструкцію власної частини житлового будинку шляхом будівництва прибудов розмірами 2,70м. х 5,50м. та 2,48м. х 4,50м., зазначених у технічному паспорті, виданому Самбірським міським Бюро технічної інвентаризації від 18 березня 2008 року № 2784 на підставі рішення Самбірської міської ради від 17 жовтня 1991 року № 687.

У 1997 році зазначеною особою на земельній ділянці за вказаною адресою здійснено будівництво індивідуального гаражу розміром 4,65м. х 5,87м. (влаштовано огороджувальні конструкції по периметру будівлі та змонтовано дах) на підставі рішення Самбірської міської ради від 03 грудня 1996 року, однак без дозволу на виконання будівельних робіт, що є порушенням ДБН А.3.1.2-93 «Порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт».

Цього ж дня Департаментом ДАБІ у Львівської області складено протокол про адміністративне правопорушення № 6/3-ф та припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил № 6/3-ф, яким ОСОБА_4 зобов’язано у 90-денний термін з часу його отримання вчинити дії з приведення будівництва гаражу по АДРЕСА_1 у відповідність до вимог чинного законодавства.

18 лютого 2015 року Департаментом ДАБІ у Львівської області складено постанову про адміністративне правопорушення № 6/18-ф/пз, якою ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частино першою статті 96 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі — КУпАП) та накладено штраф у розмірі 187 грн.

Відповідно до положень статті 41 Закону № 3038-VI та згідно з Порядком                 № 553, у зв’язку із необхідністю перевірки вимог припису від 06 лютого 2015 року № 6/3-ф, Департаментом ДАБІ у Львівської області проведено позапланову перевірку дотримання ОСОБА_4 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. За результатами вказаної перевірки складено акт від 22 травня 2015 року, в якому зафіксовано факт невиконання відповідачем вимог припису від 06 лютого 2015 року № 6/3-ф, чим порушено вимоги пункту 14 Порядку № 553.

Цього ж дня Департаментом ДАБІ у Львівської області складено протокол про адміністративне правопорушення, а 27 травня 2015 року — постанову про адміністративне правопорушення № 6/58-ф/пз, якою ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 188-42 КУпАП та накладено штраф у розмірі 5100 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що ДАБІ України не надано доказів на підтвердження того, що будівельні роботи, виконані  ОСОБА_4, суперечать суспільним інтересам або порушують права інших осіб, та здійснені порушенням будівельних норм, що підтверджують неможливість перебудови об’єкту будівництва  з урахуванням вимог частини першої статті 38 Закону України № 3038-VI.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі — КАС), погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

У статті 1 Закону України від 16 листопада 1992 року № 2780-XII «Про основи містобудування» (далі — Закон № 2780-XII) визначено, що містобудування (містобудівна діяльність) — це цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян, об’єднань громадян по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища, яка включає прогнозування розвитку населених пунктів і територій, планування, забудову та інше використання територій, проектування, будівництво об’єктів містобудування, спорудження інших об’єктів, реконструкцію історичних населених пунктів при збереженні традиційного характеру середовища, реставрацію та реабілітацію об’єктів культурної спадщини, створення інженерної та транспортної інфраструктури.

За змістом вимог статті 5 Закону № 2780-XII при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені, зокрема, розробка містобудівної документації, проектів конкретних об’єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил; розміщення і будівництво об’єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об’єктів.

Частинами першою та другою статті 10 Закону України від 20 травня 1999 року № 687-XIV «Про архітектурну діяльність» визначено, що для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об’єктів архітектури, додержання суб’єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Статтею 34 Закону України № 3038-VI передбачено, що замовник має право виконувати будівельні роботи після:

1) направлення замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, — щодо об’єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт, або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об’єктів будівництва, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування;

2) реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт — щодо об’єктів будівництва, що належать до I-III категорій складності;

3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт — щодо об’єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.

Частиною першою статті 38 Закону України № 3038 встановлено, що у разі виявлення факту самочинного будівництва об’єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об’єкта та компенсацію витрат, пов’язаних з таким знесенням.

Приписами частин першої та сьомої статті 376 Цивільного кодексу України визначено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов’язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов’язана відшкодувати витрати, пов’язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Таким чином, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, знесенню самочинного будівництва передує прийняття судом рішення про зобов’язання особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову житлового будинку.

Отже, знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливо лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо притягнення винної особи до відповідальності.

Таким чином, відсутність у відповідача дозволу на виконання будівельних робіт не є безумовною підставою для знесення самочинного будівництва.

Державною архітектурно-будівельною інспекцією України не доведено, що самочинно побудований гараж порушує права інших осіб та істотно порушує будівельні  норми і правила.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позову.

Оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій є законними і обґрунтованим, підстав для їх скасування або зміни немає.

Доводи касаційної скарги правильність висновків суду не спростовують.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право  залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення — без змін.

На підставі наведеного, керуючись статтями 210, 220, 220-1 КАС України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2016 року у справі за  позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України до ОСОБА_4, треті особи: Самбірська міська рада, ОСОБА_5 про зобов’язання вчинити дії — без зміни.

Ухвала є остаточною, оскарженню не підлягає і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді                                                                                                    Горбатюк С.А.

                                                                                                   Мороз Л.Л.

                                                                                                   Стрелець Т.Г.