2018/08/08 № 607/12366/15-а ВС: транзит, порушення

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 серпня 2018 року

Київ

справа №607/12366/15-а

адміністративне провадження №К/9901/6485/18

Згідно із частиною першою статті 467 МК України якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477 — 481, 485 цього Кодексу, — не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

Наведене дає підстави для висновку, що перелік триваючих правопорушень, визначений у статті 467 МК України, не є вичерпним.

Митний кодекс України не містить визначення поняття триваючого правопорушення. Проте, в теорії адміністративного права триваючими визначаються правопорушення, що пов’язані з тривалим, безперервним невиконанням обов’язків, передбачених правовою нормою, припиняються або виконанням регламентованих обов’язків, або притягненням винної у невиконанні особи до відповідальності. Дуже часто ці правопорушення є наслідками протиправної бездіяльності.

Тобто триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують Закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно скоює правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов’язків.

Таким чином, невивезення транспортного засобу, що перебуває в режимі транзиту, та щодо якого існує обов’язок вивезення за межі митної території протягом 10-денного строку, є триваючим правопорушенням, оскільки, в даному випадку, особа перебуває в безперервному стані протиправної бездіяльності через невиконання свого обов’язку.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді Пасічник С.С., суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П., розглянувши заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 21 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування постанови,

 

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Львівської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил від 19 червня 2015 року №1153/20909/15.

Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначав, що відповідачем порушена процедура розгляду справи про порушення митних правил, що полягало у прийнятті постанови поза межами встановленого у частині першій статті 467 Митного кодексу України (далі — МК України) строку, а також право на справедливий, неупереджений та всебічний розгляд справи в точній відповідності із Законом.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 жовтня 2015 року позовні вимоги задоволено з підстав притягнення позивача до адміністративної відповідальності поза межами строків, встановлених частиною першою статті 467 МК України.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 12 травня 2016 року, яку залишено без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 вересня 2016 року, рішення місцевого суду скасував та прийняв нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.

ОСОБА_1 звернувся із заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 21 вересня 2016 року з передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року; далі — КАС України) підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції положень частини третьої статті 470 МК України у взаємозв’язку з положеннями частини першої статті 467 цього Кодексу. Просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 21 вересня 2016 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2016 року, залишивши в силі постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 жовтня 2015 року.

Ухвалою Верховного Суду України від 21 листопада 2016 року відкрито провадження у справі.

У поданих запереченнях на заяву про перегляд судового рішення відповідач проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, просив відмовити у її задоволенні.

Згідно з розпорядженням керівника апарату Верховного Суду України від 12 січня 2018 року №20/0/19-18 заява передана до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду на підставі підпунктів 1, 7 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі — Закон №2147-VIII).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду даної справи визначено колегію суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у складі: Пасічник С.С. (суддя-доповідач), Васильєвої І.А., Юрченко В.П.

За змістом підпункту 1 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону №2147-VIII заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

Суд перевірив матеріали справи, наведені у заяві доводи та дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 02 червня 2015 року о 20 год. 46 хв. ОСОБА_1 повертався в Україну з приватної поїздки до Польщі через пункт пропуску «Шегині» митного поста «Мостиська» Львівської митниці ДФС смугою руху митного контролю «зелений коридор» автомобілем марки «Mazda 3», реєстраційний номер НОМЕР_1 в якості водія.

В ході митного контролю за допомогою ПІК «Інспектор-2006» виявлено орієнтування Львівської митниці ДФС від 16 березня 2015 року №13-70-26/13-2975 відносно ОСОБА_1 щодо складання протоколу про порушення митних правил у зв’язку з порушенням строку транзиту транспортного засобу марки «FORD SIERRA», кузов номер НОМЕР_2, який був ввезений ним через м/п «Смільниця» Львівської митниці Міндоходів 18 квітня 2014 року о 23:02 та не вивезений з митної території України у встановлений частиною першою статті 95 МК України строк.

02 червня 2015 року відносно ОСОБА_1 складено протокол про порушення митних правил №1153/20909/15 щодо перевищення ним встановленого пунктом 1 частини першої статті 95 МК України строку транзитного перевезення автомобіля марки «FORD SIERRA», кузов номер НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_3, митною територією України.

Доказів на підтвердження факту аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб відповідно до вимог статті 460 МК України позивачем надано не було, від надання пояснень про причини невивезення зазначеного транспортного засобу позивач відмовився.

За результатами розгляду вказаного протоколу заступником начальника Львівської митниці ДФС винесено постанову в справі про порушення митних правил від 19 червня 2015 року №1153/20909/15, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною третьою статті 470 МК України, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500 грн.

У справі, про перегляд рішення в якій заявлено вимогу, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, дійшов висновку про дотримання відповідачем строку накладення адміністративного стягнення з огляду на те, що вчинене правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною третьої статті 470 МК України, є триваючим.

На обґрунтування заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 21 вересня 2016 року ОСОБА_1 подав копії рішень Вищого адміністративного суду України, зокрема ухвал від 14 червня 2016 року у справі №608/21/15 (К/800/381/16) та від 09 червня 2016 року у справі №607/21399/14-а (К/800/52748/15), в яких, на переконання заявника, суд касаційної інстанції згадану норму права застосував по-іншому і дійшов протилежних за змістом правових висновків.

Зокрема, в ухвалі від 14 червня 2016 року у справі №608/21/15 (К/800/381/16), на яку посилається заявник, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що порушення митних правил, відповідальність за яке передбачена частиною третьою статті 470 МК України, не віднесене до триваючих, а отже адміністративне стягнення може бути накладене в межах строку, встановленого статтею 467 МК України, тобто не пізніше ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення.

У рішенні від 09 червня 2016 року у справі № 607/21399/14-а (К/800/52748/15), яке надано заявником, Вищий адміністративний суд України виходив з того, що вчинене позивачем правопорушення, а саме перевищення встановленого статтею 95 МК України строку транзитних перевезень більше ніж на десять діб, не відноситься до триваючих, і є закінченим на одинадцятий день, як наслідок, оскаржувана постанова, якою на підставі частини третьої статті 470 МК України накладено адміністративне стягнення, є протиправною і підлягає скасуванню, оскільки винесена після закінчення строку притягнення позивача до адміністративної відповідальності, встановленого статтею 467 МК України.

Вирішуючи питання про усунення неоднакового застосування касаційним судом норм матеріального права, на які посилається заявник, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до статті 90 МК України транзит — це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Пунктом 1 частини першої статті 95 МК України встановлені такі строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту: для автомобільного транспорту — 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці — 5 діб).

Перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів — тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (частина третя статті 470 МК України).

Згідно частини першої статті 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред’явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Отже, перевищення десятиденного строку доставки автомобільного транспорту, який ввезений в митному режимі транзиту, до відповідного органу доходів і зборів України або ж його вивезення за межі митної території України, визнається порушенням митних правил, за яке передбачена адміністративна відповідальність у вигляді штрафу.

Статтею 522 МК України передбачено, що справи про порушення митних правил, передбачені статтями 468 — 470, 474, 475, 477 — 481, 485 цього Кодексу, розглядаються органами доходів і зборів.

Згідно із частиною першою статті 467 МК України якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477 — 481, 485 цього Кодексу, — не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

Наведене дає підстави для висновку, що перелік триваючих правопорушень, визначений у статті 467 МК України, не є вичерпним.

Митний кодекс України не містить визначення поняття триваючого правопорушення. Проте, в теорії адміністративного права триваючими визначаються правопорушення, що пов’язані з тривалим, безперервним невиконанням обов’язків, передбачених правовою нормою, припиняються або виконанням регламентованих обов’язків, або притягненням винної у невиконанні особи до відповідальності. Дуже часто ці правопорушення є наслідками протиправної бездіяльності.

Тобто триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують Закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно скоює правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов’язків.

Таким чином, невивезення транспортного засобу, що перебуває в режимі транзиту, та щодо якого існує обов’язок вивезення за межі митної території протягом 10-денного строку, є триваючим правопорушенням, оскільки, в даному випадку, особа перебуває в безперервному стані протиправної бездіяльності через невиконання свого обов’язку.

У справі, про перегляд рішення в якій заявлено вимогу, судами встановлено, що перевищення позивачем строку транзитного перевезення транспортного засобу особистого користування, що перебуває під митним контролем, виявлене відповідачем 02 червня 2015 року. При цьому, станом на момент виявлення правопорушення, обов’язок позивача щодо вивезення транспортного засобу за межі території України протягом 10 діб, встановлений пунктом 1 частини першої статті 95 МК України, виконаний не був, що позивачем не заперечується.

Таким чином, діяння (бездіяльність) ОСОБА_1 щодо невивезення транспортного засобу, що перебуває під митним контролем, за межі митної території України, характеризуються тривалим невиконанням встановленого приписами МК України обов’язку. Вчиняючи такі діяння, позивач перебував у стані безперервного порушення Закону, як наслідок, відповідне порушення не може вважатись таким, що носить разовий характер.

За таких обставин, висновок касаційного суду у справі, що розглядається, про правомірність постанови про накладення адміністративного стягнення ґрунтується на правильному застосуванні норм права та відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постановах від 18 квітня 2018 року (справа №462/244/16-а), від 10 травня 2018 року (справа №452/412/15-а), від 26 червня 2018 року (справа №295/5399/17).

Керуючись підпунктом 1 пункту 1 Перехідних положень КАС України (в редакції Закону №2147-VIII) та статтями 241, 242, 244 КАС України (в редакції Закону України від 13 липня 2017 року №2136-VIII), Суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

С.С.Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко,

Судді Верховного Суду