Архив метки: адміністративний процес
20190130 № 755/10947/17 Велика палата ВС: іпотекодержателя, публічно-правовий спір
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 січня 2019 року
м. Київ
Справа № 755/10947/17
Провадження № 14-435цс18
З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду відступає від правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 25 квітня 2017 року у справі № 21-3197а16 та Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року в справі № 619/2019/17 про те, що у справах про оскарження рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, якими проведено державну реєстрацію права приватної власності на майно на підставі договорів іпотеки спір про право відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії державного реєстратора, який у межах спірних правовідносин діє як суб’єкт владних повноважень, тому спір є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки зазначена категорія справ відноситься до спорів щодо права на предмет іпотеки, тобто права цивільного, отже має розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб’єктного складу сторін спору.
Велика Палата Верховного Суду зазначає, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
У даному випадку спір пов’язаний з реалізацією іпотекодержателем своїх прав на предмет іпотеки, процедура якої передбачає їх здійснення лише за участі нотаріуса (державного чи приватного) або державного реєстратора, дії якого оскаржуються опосередковано через неправомірність дій іпотекодержателя.
Таким чином, суди попередніх інстанцій помилково зазначили, що вказаний спір виник із учасником публічно-правових відносин і стосується його управлінських рішень та дій як суб’єкта владних повноважень, а тому цей спір належить розглядати в порядку адміністративного судочинства та дійшли неправильного висновку про закриття провадження у справі, залишивши поза увагою те, що спірні правовідносини пов’язані із реєстрацією майнових прав, що виникли на підставі договірних відносин між позивачем та третьою особою у справі, яка не заявляє самостійних вимог, безпосередньо впливають на цивільні права вказаних суб’єктів щодо нерухомого майна, а вимоги до Приватного нотаріуса витікають (є похідними) саме із цивільних правовідносин та пов’язані з їх реалізацією.
2016.01.12 № 21-3706а15 ВСУ: фіктивне підприємство
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 січня 2016 року м. Київ
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
Виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є наявність ділової мети.
Статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.
2015.09.22 № 21-1526а15 ВСУ: рух активів — визначальний перед документами
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2015 року м. Київ
Аналіз значених норм права дає підстави дійти висновку, що обов’язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення таких операцій всіма необхідними документами первинного бухгалтерського обліку.
Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування податкового кредиту за відсутності факту придбання товару.
(номер по всіх інших інстанціях — 2а-2717/11/2670)
2014.11.12 № 6-138цс14 ВСУ: повернення судового збору
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2014 року м. Київ
За змістом п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суддя повинен дати оцінку доводам касаційної скарги, порівняти їх із висновками судів, викладеними в судових рішеннях, та вирішити питання, чи є необхідність перевірити висновки судів на підставі матеріалів справи.
Такі дії судді не є суто процесуальними діями, перелік яких міститься у інших пунктах ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», інших пунктах ч.4 ст. 328 ЦПК України та ч. 5 ст. 214 КАС України і потребують оцінки обґрунтованості доводів касаційної скарги порівняно з висновками судів у судових рішеннях.
Разом із тим за загальним змістом ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» судовий збір повертається у випадку, коли наступили процесуальні наслідки, які не залежать та не потребують розгляду справи по суті та оцінки обставин справи та наданих сторонами доказів.
Таким чином, вимоги п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» не можуть бути застосовані у разі відмови у відкритті касаційного провадження на підставі 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України.
2012.05.07 № 21-296а11 ВСУ: зміни до особової картки платника податків
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 травня 2012 року м. Київ
У березні 2007 року Компанія звернулася до суду з позовом, у якому просила: визнати протиправними дії СДПІ щодо розподілу та спрямування сум, сплачених згідно з платіжними дорученнями від 4 грудня 2006 року № 8190, від 5 грудня № 8223, від 6 грудня № 8289, від 8 грудня № 8360, від 18 грудня № 8497, від 20 грудня № 8537, від 22 грудня № 8637 на погашення податкового боргу та пені; зобов’язати відповідача врахувати суми, сплачені зазначеними платіжними дорученнями, виключно в рахунок погашення зобов’язань з рентної плати за транзитне транспортування природного газу згідно з призначенням, вказаним у платіжних дорученнях, та внести відповідні зміни до картки особового рахунку позивача.
Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та закриваючи провадження у справі, Вищий адміністративний суд України виходив із того, що облік платежів у картці особового рахунку за своєю юридичною природою не є тими діями суб’єкта владних повноважень, які породжують для підприємства будь-які правові наслідки.
Саме по собі відображення у картці особового рахунку відповідних даних не породжує для платника податків настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права і обов’язки.
Таким чином, дії податкового органу по обліку платежів у картці особового рахунку неможливо вважати його рішенням, дією чи бездіяльністю, які породжують, змінюють або припиняють права та обов’язки позивача у сфері публічно-правових відносин, а відтак вони не підпадають під дію пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС), а справа не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів.
На обґрунтування заяви Компанією додано ухвалу Вищого адміністративного суду України, зокрема: від 20 березня 2008 року (№ К-31001/07), в якій, на її думку, по-іншому, ніж у справі, що розглядається застосовано одні й ті самі норми права у подібних правовідносинах. Так, у цій справі, зобов’язуючи податковий орган внести зміни до картки особового рахунку платника податку, касаційний суд не ставив під сумнів, що такий спосіб захисту порушеного права не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів.
Доводи заявника, на думку Верховного Суду України, свідчать про те, що у справі, яка розглядається, касаційний суд допустив неоднакове порівняно з іншими справами застосування норм процесуального права, а саме статті 17 КАС, якою визначена юрисдикція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ.
Читать далее