Архив метки: господарський процес
20190208 № 909/524/18 ВС: поставка товару, повернення попередньої оплати
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 лютого 2019 року
м. Київ
Справа № 909/524/18
приписом ч. 2 ст. 712 ЦК України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Ч. 2 ст. 693 ЦК України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Судами першої та апеляційної інстанцій вірно визначено правову природу сплаченої суми коштів в розмірі 51 500,00 грн., як передоплата, тобто кошти, які попередньо оплачені стороною договору на користь іншої сторони з метою виконання нею своїх зобов’язань.
Правова природа зазначених коштів внаслідок невиконання будь-якою стороною своїх зобов’язань за договором — не змінюється і залишається такою доти, поки сторони двосторонньо не узгодять іншої їх правової природи або не вчинять дій, які змінять правову природу перерахованої суми.
Обумовлені законом підстави для зміни правової природи перерахованих покупцем (позивачем) коштів внаслідок непоставки продавцем (відповідачем) товару, у зв’язку з неотримання ним звернення від покупця щодо місця відвантаження товару — не настали, що тягне за собою правові наслідки, обумовлені ч. 2 ст. 693 ЦК України.
Припис ч. 2 ст. 693 ЦК України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку непоставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує — є виключно її волевиявленням.
2015.12.16 ВГСУ: про узагальнення судової практики вирішення спорів у сфері послуг з електропостачання
2015.11.12 № 01-06/2093/15 ВГСУ: Про практику застосування ЗУ «Про судовий збір»
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЛИСТ
від 12.11.2015 р. N 01-06/2093/15
Господарські суди України
Про деякі питання практики застосування Закону України «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 22.05.2015 N 484-VIII)
У зв’язку з виникненням у судовій практиці питань, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 22.05.2015 N 484-VIII; далі — Закон), та на доповнення до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 26.08.2015 N 01-06/1389/15 «Про Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» Вищий господарський суд України вважає за необхідне звернути увагу на таке.
2015.11.11 № 6-2187цс15 ВСУ: оскарження дій державного виконавця
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2015 року м. Київ
За приписами статті 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби подається до суду, який видав виконавчий документ (частина друга статті 384 ЦПК України).
Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК України з особливостями, встановленими статтею 386 ЦПК України, за участю державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дії або бездіяльність якої оскаржуються.
За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу (частина перша статті 387 ЦПК України).
Отже, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.
2015.09.23 № 6-274цс15 ВСУ: виконавчий документ і мирова угода
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2015 року м. Київ
Відповідно до пункту 5 статті 3 Закону (в редакції від 21 квітня 1999 року) було передбачено, що мирові угоди, які затверджені судом, відносяться до рішень, що підлягають виконанню державною виконавчою службою.
Однак Законом України від 18 листопада 2003 року N 1255 «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» положення пункту 5 статті 3 Закону виключено.
Отже, на момент постановлення ухвали суду про визнання мирової угоди (24 лютого 2010 року) зазначена мирова угода не відносилась до рішень, що підлягають виконанню державною виконавчою службою.
Системний аналіз зазначених норм показав, що у разі невиконання однією зі сторін зобов’язань за умовами мирової угоди інша сторона угоди не позбавлена можливості звернутися до суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди. При цьому звернення заінтересованої особи до суду із зазначеним позовом без попереднього отримання постанови державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження не є підставою для відмови в задоволенні указаного позову.