20211027 ВС № 910/16684/19: 1212 ЦКУ, відмова від договору підряду

розблокування податкових накладних, податковий адвокат, оскарження податкових повідомлень-рішень, АБ "Власова "Вектор", оскарження наказу про перевірку,

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/16684/19

Частиною 2 статті 849 ЦК України прямо передбачено такий спосіб захисту прав та інтересів замовника, як стягнення завданих порушенням зобов`язання збитків, якщо замовник відмовився в односторонньому порядку від договору і така відмова спричинена протиправними діями підрядника.

Натомість застосування способу захисту прав замовника у вигляді повернення підрядником передоплати як безпідставно набутого майна у порядку статті 1212 ЦК України є можливим у випадку реалізації замовником безумовного права на відмову від договору у порядку частини 4 статті 849 ЦК України, тобто за відсутності прострочення з боку підрядника.

Отже, замовник не може вимагати повернення виконаного за договором підряду в порядку статті 1212 ЦК України, мотивуючи свої вимоги порушенням підрядником умов договору підряду і саме з цієї причини реалізувавши своє право на односторонню відмову від договору.

Читать далее

20211025 № 607/3393/18 ВС: припинення строкового трудового договору

розблокування податкових накладних, податковий адвокат, оскарження податкових повідомлень-рішень, АБ "Власова "Вектор", оскарження наказу про перевірку,

Постанова

Іменем України

25 жовтня 2021 року

м . Київ

справа № 607/3393/18

провадження № 61-13597св21

Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Власник також не зобов’язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за п. 2 час. 1 ст. 36 КЗпП України.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач — ОСОБА_1 ,

відповідач — публічне акціонерне товариство «Українська залізниця»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 травня 2018 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 15 липня 2021 року, та касаційною скаргою акціонерного товариства «Українська залізниця» на постанову Тернопільського апеляційного суду від 15 липня 2021 року,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Українська залізниця» про скасування наказу про припинення трудового договору, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди в розмірі 1 000 000,00 грн.

В обгрунтування позовних вимог зазначив, що 09 квітня 2010 року його було прийнято на посаду начальника Головного управління контролю та внутрішнього аудиту Державної адміністрації залізничного транспорту України на підставі безстрокового трудового договору з ПАТ «Укрзалізниця». 07 травня 2014 року, у зв`язку з ліквідацією Головного управління контролю та внутрішнього аудиту його було переведено на посаду начальника Управління контролю та внутрішнього аудиту з покладенням на нього виконання обов`язків начальника Департаменту внутрішнього контролю. 16 січня 2016 року ОСОБА_1 переведено на посаду начальника Департаменту будівель і споруд. 27 липня 2016 року на нього покладено виконання обов`язків директора з пасажирських перевезень і сервісу ПАТ «Укрзалізниця». 07 грудня 2016 року ОСОБА_1 переведено на посаду директора з пасажирських перевезень і сервісу. 06 лютого 2017 року видано наказ за № 164/ос «Про переведення на іншу роботу» та одночасно укладено з ним строковий трудовий договір, яким призначено його на посаду директора з пасажирських перевезень і сервісу. Наказом за № 158/ос від 05 лютого 2018 року ОСОБА_1 звільнено з роботи на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України у зв`язку із закінченням строку трудового договору. Вважає, що звільнення у зв`язку із закінченням трудового договору є незаконним, оскільки він фактично здійснював трудову діяльність на підставі безстрокового трудового договору від 09 квітня 2010 року. Зазначив, що неправомірними діями відповідача йому завдано моральної шкоди, що виразилась у моральних стражданнях у зв`язку з втратою роботи, порушенням звичайного ритму життя, доходів, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, яку він оцінює в 1 000 000,00 грн. Просив суд визнати незаконним та скасувати наказ № 158/ос від 05 лютого 2018 року про звільнення його з роботи на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України у зв`язку із закінченням строку трудового договору, поновити на посаді директора пасажирських перевезень і сервісу ПАТ «Укрзалізниця», стягнути середній заробіток за час вимішеного прогулу з моменту звільнення по день винесення рішення у справі та відшкодувати моральну шкоду в розмірі 1 000 000,00 грн.

Судові рішення, ухвалені по справі

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 травня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із тих обставин, що позивач працював у відповідача на умовах строкового трудового договору, з укладенням якого він погодився. Звільнення ОСОБА_1 із роботи у зв`язку із закінченням строку трудового договору проведено відповідачем із дотриманням вимог чинного трудового законодавства.

Постановою апеляційного суду Тернопільської області від 17 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 травня 2018 року скасовано і ухвалено нове рішення про скасування наказу ПАТ «Укрзалізниця» про припинення трудового договору (контракту) № 158/ос від 05 лютого 2018 року, яким ОСОБА_1 звільнено з роботи на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України у зв`язку із закінченням строку трудового договору. Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора з пасажирських перевезень та сервісу ПАТ «Укрзалізниця». Стягнуто з ПАТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 1 435 685,79 грн, з відрахуванням податків і зборів, 5 000 грн моральної шкоди та 1 057,20 грн судових витрат. Стягнуто з ПАТ «Укрзалізниця» на користь держави судовий збір в сумі 23 297,28 грн.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 червня 2019 року касаційну скаргу ПАТ «Українська залізниця» задоволено частково. Постанову апеляційного суду Тернопільської області від 17 серпня 2018 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 15 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 травня 2018 року залишено без змін.

Апеляційний суд залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, зазначив про те, що правильними є висновки місцевого суду про правомірність звільнення позивача на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору, яке відповідає вимогам закону та умовам укладеного трудового договору. Відмовляючи в задоволенні заяви про поворот виконання судового рішення, апеляційний суд із посиланням на статтю 445 ЦПК України, виходив із того, що не допускається поворот виконання рішення суду у справах про стягнення заробітної плати чи інших виплат.

Узагальнені доводи вимог касаційних скарг

12 серпня 2021 року АТ «Укрзалізниця» звернулася засобами поштового зв`язку до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Тернопільського апеляційного суду від 15 липня 2021 року, у якій просить скасувати зазначену постанову в частині відмови в повороті виконання судового рішення, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки апеляційного суду про те, що сплачені АТ «Укрзалізниця» грошові кошти ОСОБА_1 випливають із трудових відносин, не відповідає фактичним обставинам справи та зроблений судом з неправильним застосуванням норм матеріального права. Середній заробіток за час вимушеного прогулу є компенсаційною виплатою працівнику, при цьому не є заробітною платою працівника та не входить до її складу. Поворот виконання рішення — це процесуальна гарантія захисту майнових прав учасників справи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Тому суди на забезпечення такої гарантії відновлення прав учасників процесу, як поворот виконання рішення мають задовольняти відповідні заяви та повертати відповідачеві стягнуті кошти за скасованим судовим рішенням, у разі відсутності обмежень, установлених законом.

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду: від 31 жовтня 2019 року в справі № 469/95/17, від 20 червня 2019 року в справі № 336/9595/14, від 27 лютого 2019 року в справі № 243/10392/16-ц, від 26 лютого 2020 року в справі № 263/2983/16-ц; постанові Великої Палати Верховного Суду: від 26 червня 2019 року в справі № 761/9584/15-ц, від 30 січня 2019 року в справі № 910/4518/16, від 04 вересня 2019 року в справі № 569/15646/16-ц; постанові Верховного Суду України від 23 березня 2016 року в справі № 6-364цс16 та № 6-365цс16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Крім того зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо можливості повороту виконанні рішення суду при безпідставному стягненні моральної шкоди та щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу після скасування судового рішення за яким було виконано стягнення (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

17 серпня 2021 року ОСОБА_1 через свого представника — адвоката Демковича Ю. Й. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 травня 2018 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 15 липня 2021 року, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшовши висновку про правомірність укладення строкового трудового договору, у порушення норми статті 263 ЦПК України не встановили, які саме, передбачені частиною другою статті 23 КЗпП України, обставини (характер роботи, умови її виконання, інтереси працівника чи інші випадки, передбачені законодавчими актами) стали підставою для укладення з позивачем строкового трудового договору.

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також заявник вказує на порушення судами норм процесуального права, а саме суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

18 жовтня 2021 року АТ «Укрзалізниця» засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому заявник просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення. Зазначає, що судами попередніх інстанції повно та правильно встановлено обставини справи, що мають значення для справи, а також надано належну оцінку доказам у матеріалах справи.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 01 вересня 2021 року відкрито провадження у вказаній справі за касаційною скаргою АТ «Українська залізниця» та витребувано цивільну справу № 607/3393/18 з Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.

Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

09 квітня 2010 року ОСОБА_1 був прийнятий на посаду начальника Головного управління контролю та внутрішнього аудиту згідно наказу за № 231/ос від 08 квітня 2010 року Державної адміністрації залізничного транспорту України і з того часу працював на різних посадах на постійній основі у Державній адміністрації залізничного транспорту України.

Наказом № 36/ос від 01 лютого 2012 року, на нього покладено обов`язки начальника Інспекції з контролю обслуговування пасажирів на вокзалах і поїздах з 01 лютого 2012 року.

Наказом № 469/ос від 07 травня 2014 року його переведено на посаду начальника Управління контролю та внутрішнього аудиту.

Відповідно до наказу ПАТ «Українська залізниця» № 19/ос від 11 січня 2016 року на підставі заяви позивача та рішення Правління від 11 січня 2016 року за № 1, ОСОБА_1 з 16 січня 2016 року переведено на посаду начальника Департаменту будівель та споруд.

Наказом № 1530/ос від 27 липня 2016 року, на позивача покладено виконання обов`язків директора з пасажирських перевезень і сервісу ПАТ «Укрзалізниця».

07 грудня 2016 року наказом ПАТ «Укрзалізниця» № 2352/ос ОСОБА_1 за його згодою переведено з посади начальника Департаменту будівель та споруд на посаду директора з пасажирських перевезень і сервісу ПАТ «Укрзалізниця».

Рішенням правління ПАТ «Укрзалізниця» від 31 січня 2017 року вирішено призначити ОСОБА_1 на посаду директора з пасажирських перевезень і сервісу на умовах укладення трудового договору, що підтверджується витягом з протоколу за № Ц-57/7 засідання правління ПАТ «Укрзалізниця» від 31 січня 2017 року.

Наказом ПАТ «Українська залізниця» № 164/ос від 06 лютого 2017 року, ОСОБА_1 переведено на посаду директора з пасажирських перевезень сервісу ПАТ «Укрзалізниця» на умовах укладення строкового трудового договору за погодженням сторін на визначений строк до 05 лютого 2018 року.

06 лютого 2017 року між ПАТ «Українська залізниця» та ОСОБА_1 було укладено строковий трудовий договір № 16, відповідно до умов якого ОСОБА_1 призначався на посаду директора з пасажирських перевезень і сервісу строком до 05 лютого 2018 року.

05 січня 2018 року ПАТ «Укрзалізниця» повідомила ОСОБА_1 про закінчення строку договору 05 лютого 2018 року та припинення трудових відносин, що стверджується повідомленням за № ЦПК-10 від 05 січня 2018 року.

Відповідно до наказу ПАТ «Українська залізниця» № 158/ос від 05 лютого 2018 року про припинення трудового договору ОСОБА_1 було звільнено з роботи з посади директора з пасажирських перевезень і сервісу 05 лютого 2018 року згідно із пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України.

Після ухвалення апеляційним судом рішення про поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку прогулу в сумі 1 435 685,79 грн та 5 000 грн моральної шкоди, яке в подальшому скасоване Верховним Судом, відповідач виплатив позивачу кошти, стягнуті за зазначеним рішенням.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноваженим ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події.

Строк, на який працівник приймається на роботу, обов`язково має бути вказаний у наказі про прийняття на роботу, інакше буде вважатися, що працівник прийнятий на роботу за безстроковим трудовим договором. У трудовій книжці робиться запис без посилання на строковий характер трудових відносин.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення його строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Власник також не зобов`язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України.

Закінчення строкового трудового договору (контракту) припиняє трудові відносини тоді, коли вимогу про звільнення заявила одна із сторін трудового договору — працівник чи власник або уповноважений ним орган. При такому волевиявленні однієї зі сторін друга сторона не може перешкодити припиненню трудових відносин.

Установивши, що позивача, який займав посаду директора з пасажирських перевезень, на підставі його заяви призначено на цю посаду строком дії трудового договору з 06 лютого 2017 року до 05 лютого 2018 року (пункт 8.1. трудового договору); волевиявлення ОСОБА_1 на укладення трудового договору підтверджується його заявою, особистими підписами на кожній сторінці трудового договору, в якому зазначений строк його дії, а також на наказі відповідача, де вказано, що працівника прийнято на роботу на умовах строкового трудового договору із зазначенням відповідного строку його дії, з яким позивач ознайомлений під підпис; протягом дії договору позивач його умови не оскаржував та не ініціював унесення змін і доповнень до нього; належних і допустимих доказів на підтвердження того, що цей договір він підписував під тиском посадових осіб відповідача, або його волевиявлення на момент укладення не відповідало внутрішній волі, або що він не усвідомлював значення договору чи перебував у хворобливому стані та адекватно не оцінював свої дії, позивач не надав, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обгрунтованого висновку, що звільнення позивача відповідно до пункту 2 статті 36 КЗпП України у зв`язку із закінченням строку дії строкового трудового договору є таким, що відповідає вимогам закону та умовам договору.

Такі самі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 31 липня 2020 року у справі № 757/34139/18-ц (провадження № 61-6954св19), від 12 лютого 2020 року в справі № 369/7704/18 (провадження № 61-18970св19), від 08 квітня 2020 року в справі № 760/408/19 (провадження № 61-20368св19).

Аргументи касаційної скарги про те, що позивача прийнято на безстроковій основі є безпідставними, оскільки він за власним волевиявленням уклав з відповідачем трудовий договір з визначеним строком дії, підписавши його.

Оскільки звільнення позивача проведено з дотриманням вимог трудового законодавства і умов укладеного між сторонами трудового договору, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обгрунтованого висновку, що право позивача на працю відповідач не порушив, у зв`язку з чим правових підстав для поновлення його на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (стаття 235 КЗпП України) немає.

У зв`язку із скасуванням Верховним Судом постанови Апеляційного суду Тернопільської області від 17 серпня 2018 року, АТ «Укрзалізниця», в порядку статті 444 ЦПК України, подано заяву від 29 жовтня 2019 року про поворот виконання постанови Апеляційного суду Тернопільської області в частині стягнутого середнього заробітку.

Відповідно до частини другої статті 445 ЦПК України у справах про стягнення аліментів, а також у справах про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання не допускається незалежно від того, у якому порядку ухвалено рішення, за винятком випадків, коли рішення було обгрунтовано на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача.

Згідно зі статтею 239 КЗпП України у разі скасування виконаних судових рішень про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання допускається лише тоді, коли скасоване рішення ґрунтувалося на повідомлених позивачем неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах.

Отже, чинне законодавство не допускає повороту виконання рішення суду у разі скасування виконаних судових рішень про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин. Для цієї категорії справ не має значення, в якому порядку ухвалене те рішення, яким було скасовано інше виконане рішення.

Оскільки відсутні докази того, що скасоване Верховним Судом рішення апеляційного суду, про поворот виконання якого в частині виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу подана заява, було обгрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача, апеляційний суд дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви АТ «Укрзалізниця» про поворот виконання судового рішення.

Доводи касаційних скарг не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки у справі, яка переглядається, судами попередніх інстанцій надано належну оцінку всім наданим сторонами доказам, до переоцінки яких, в силу приписів статті 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції вдаватись не може з тих підстав, що встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 та акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 травня 2018 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 15 липня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун

Читать далее

20211022 № 440/752/19 ВС: підземний перехід, дозвіл на будівельні роботи

розблокування податкових накладних, податковий адвокат, оскарження податкових повідомлень-рішень, АБ "Власова "Вектор", оскарження наказу про перевірку,

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 440/752/19

адміністративне провадження № К/9901/31207/19

Підземний перехід є саме об’єктом благоустрою, а не його елементом, а відтак реконструкція вказаного об`єкта не регулюється п. 9 Переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 № 406, будівельні роботи згідно з яким не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об’єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію.

До того ж суди встановили, що об`єкт «Капітальний ремонт підземного переходу» належить до ІІІ категорії складності та класу наслідків СС2. Отже, позивач зобов`язаний був отримати дозвіл на виконання будівельних робіт на вказаному об’єкті будівництва.

Читать далее

20211019 № 380/2968/20 ВС: поновлення строку, самоізоляція

розблокування податкових накладних, податковий адвокат, оскарження податкових повідомлень-рішень, АБ "Власова "Вектор", оскарження наказу про перевірку,

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2021 року

м. Київ

справа №380/2968/20

адміністративне провадження № К/9901/27278/21

Верховний Суд критично ставиться до покликань скаржника у касаційній скарзі, крім іншого, на перебування уповноваженого представника на самоізоляції, оскільки така обставина не підтверджує наявності об`єктивно непереборних обставин, які б стали перешкодою для своєчасної реалізації права на оскарження судового рішення, а свідчить про неналежну організацію роботи заявником.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Тацій Л.В.,

суддів: Берназюка Я.О., Стеценка С.Г.,

розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу № 380/2968/20

за позовом Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» в особі Філії Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» «Львівська регіональна дирекція до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Львівська міська рада про визнання протиправними і скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Національна телерадіокомпанія України», яке діє через представника — адвоката Гузьо Оксану Романівну, на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2021 року (колегія у складі: судді-доповідача Онишкевича Т.В., суддів: Іщук Л.П., Обрізка І.М.), —

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2020 року Акціонерне товариство Національна суспільна телерадіокомпанія України в особі філії акціонерного товариства Національна суспільна телерадіокомпанія України Львівська регіональна дирекція звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Львівська міська рада, в якому просив:

— визнати протиправними і скасувати рішення приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Загвойської Наталії Ігорівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 31477677 від 20.09.2016 за філією Національної телекомпанії України Львівська регіональна дирекція на земельну ділянку площею 1,8122 га, кадастровий номер 4610136600:01:009:0031, яка розташована за адресою: м. Львів, вул. Високий Замок, 4 вул. Княжа, 5 з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації об`єктів і споруд телекомунікацій, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1031836446101;

— скасувати запис про проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень індексний номер: 31477677 від 20.09.2016 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності;

— визнати протиправними і скасувати рішення приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Загвойської Наталії Ігорівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 31476373 від 20.09.2016 за філією Національної телекомпанії України Львівська регіональна дирекція на земельну ділянку площею 0,2058 га, кадастровий номер 4610136600:01:009:0032, яка розташована за адресою: м. Львів, вул. Кривоноса М., 9 з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації об`єктів і споруд телекомунікацій, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1031767746101;

— скасувати запис про проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень індексний номер: 31476373 від 20.09.2016 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року позовну заяву залишено без розгляду.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» в особі Філії Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» «Львівська регіональна дирекція на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 380/2968/20.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Акціонерне товариство «Національна телерадіокомпанія України», яке діє через представника — адвоката Гузьо Оксану Романівну, звернулося до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2021 року у справі № 380/2968/20 за позовом Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» в особі Філії Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» «Львівська регіональна дирекція до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Львівська міська рада про визнання протиправними і скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

На думку скаржника, оскаржувана ухвала апеляційного суду є безпідставною, необґрунтованою та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, заявник зазначає, що Восьмим апеляційним адміністративним судом було постановлено дві ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Вперше апелянта було зобов`язано доплатити суму судового збору, вдруге — у зв`язку з відсутністю заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із наведенням поважних причин його пропуску. Тобто, на думку, скаржника, судом апеляційної інстанції не дотримано вимог статті 298 Кодексу адміністративного судочинства (далі — КАС України) при дослідженні поданих матеріалів апеляційної скарги на момент її надходження.

Щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження заявник вказує, що ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року ним отримано 12 березня 2021 року та просить врахувати те, що провідний юрисконсульт філії АТ «НСТУ» «Львівська регіональна дирекція», адвокат Гузьо Оксана Романівна — як представник позивача у даній справі, перебувала на самоізоляції як контактна особа. Представник позивача зазначає, що звернення до сімейного лікаря було в телефонному режимі, консультування та рекомендації щодо амбулаторного лікування здійснювалися в режимі телефонного зв`язку, оскільки стан здоров`я не носив загрозливий характер та давав змогу працювати віддалено. Після повернення на роботу, 06.07.2021, представником було направлено апеляційну скаргу.

Отже, на думку скаржника, в даному випадку мали місце поважні причини пропуску такого строку, про що зазначалося у заяві, яка була подана до суду разом з апеляційною скаргою, та було підтверджено належними доказами, тому заявник просить скасувати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2021 року про відмову у відкритті апеляційного провадження, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

26 серпня 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради на касаційну скаргу, в якому відповідач зазначає, що твердження скаржника щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження є безпідставними та не підтверджуються належними доказами.

Відповідач просить ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2021 року залишити без змін, а касаційну скаргу — без задоволення.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 липня 2021 року визначено такий склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Берназюк Я.О., Стеценко С.Г., скаргу передано судді-доповідачу.

Ухвалою від 09 серпня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Національна телерадіокомпанія України», яке діє через представника — адвоката Гузьо Оксану Романівну.

Справа надійшла до Верховного Суду 28 серпня 2021 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Акціонерне товариство «Національна суспільна телерадіокомпанія України» в особі філії Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» «Львівська регіональна дирекція» звернулося до Восьмого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року, якою залишено без розгляду адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» в особі філії Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» «Львівська регіональна дирекція до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Львівська міська рада про визнання протиправними і скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2021 року апеляційну скаргу залишено без руху, у зв`язку з її невідповідністю вимогам, встановленим статтею 296 КАС України — розмір сплаченого судового збору менший від розміру, встановленого законом.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2021 року вказану апеляційну скаргу залишено без руху на підставі частини третьої статті 298 КАС України, у зв`язку з тим, що вказані причини пропуску процесуального строку визнані судом неповажними.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» в особі Філії Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» «Львівська регіональна дирекція на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 380/2968/20.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у встановлений судом строк на усунення недоліків апеляційної скарги, скаржником подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, яка обґрунтована несвоєчасним отриманням оскаржуваної ухвали, що суд апеляційної інстанції визнав неповажною причиною пропуску процесуального строку.

Доводи скаржника стосовно самоізоляції його представника, на користь поважності пропуску строку звернення з апеляційною скаргою, судом не прийнято до уваги через відсутність доказів наведеного.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах доводів касаційної скарги перевірив оскаржуване судове рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.

Касаційне провадження у справі відкрито за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Національна телерадіокомпанія України», що діє через представника — адвоката Гузьо Оксану Романівну, яка подана на судове рішення, право на касаційне оскарження якого передбачено частиною третьою статті 328 КАС України.

Підставами касаційного оскарження судового рішення, зазначеного зокрема у частині третій статті 328 КАС України є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (абз. 2 п. 4 ч. 4 ст. 328 КАС України).

Предметом оскарження є рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження, у зв`язку з пропуском процесуального строку.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до пункту 6 частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини ухвали суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з частиною другою статті 295 КАС України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду — якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів із дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду — якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно з положеннями частини третьої статті 295 КАС України строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 КАС України.

Відповідно до приписів частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху, зокрема, у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 КАС України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.

Положеннями пункту 4 частини першої статті 299 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

23 листопада оголошено вступну та резолютивну частини ухвали суду першої інстанції.

Повне судове рішення було складено та підписано 30 листопада 2020 року.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що копію оскаржуваної ухвали суду отримано позивачем 12 березня 2021 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, таким чином, останнім днем звернення з апеляційною скаргою на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року є 27 березня 2021 року, що припадало на вихідний день, отож строк звернення з апеляційною скаргою сплив 29 березня 2021 року.

Частиною шостою статті 120 КАС України передбачено, що у випадку, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Однак, позивач звернувся з апеляційною скаргою 07 квітня 2021 року, що, в свою чергу, підтверджується конвертом поштового відправлення позивача, тобто поза межами строку, встановленого положеннями статті 295 КАС України.

Восьмим апеляційним адміністративним судом в ухвалі від 02 червня 2021 року визнано неповажними підстави пропуску процесуального строку позивачем та залишено апеляційну скаргу без руху шляхом направлення на адресу суду апеляційної інстанції вмотивованої заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із наведенням поважних підстав його пропуску.

Приймаючи рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що заява про поновлення процесуального строку, подана на виконання ухвали про залишення без руху, обґрунтована тим, що копія оскаржуваної ухвали отримана не вчасно. Покликання скаржника на самоізоляцію його представника, судом апеляційної інстанції до уваги прийнято не було, оскільки дана обставина не підтверджена доказами.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення викликано, насамперед, специфікою публічно-правових спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у адміністративно-правових відносинах.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Подібна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05 липня 2018 року у справі № 495/9213/15-а, від 21 грудня 2020 року у справі № 580/1020/19.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судових рішень у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Подібна правова позиція була висловлена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21 грудня 2020 року у справі № 580/1020/19.

Верховний Суд критично ставиться до покликань скаржника у касаційній скарзі, крім іншого, на перебування уповноваженого представника на самоізоляції, оскільки така обставина не підтверджує наявності об`єктивно непереборних обставин, які б стали перешкодою для своєчасної реалізації права на оскарження судового рішення, а свідчить про неналежну організацію роботи заявником.

Такий підхід неодноразово висловлювався в ухвалах Верховного Суду, зокрема, в ухвалі від 09 серпня 2019 року у справі № 0440/5811/18.

За таких обставин, позивачем не виконано вимоги ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху від 02 червня 2021 року, оскільки не наведено поважних причин, які перешкоджали своєчасному зверненню з апеляційною скаргою, що, як наслідок, тягне за собою відмову у відкритті апеляційного провадження.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з правомірністю застосування до спірних правовідносин положень частини четвертої статті 299 КАС України.

Частиною першою статті 350 КАС передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення — без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Частиною другою статті 350 КАС України передбачено, що не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам процесуального права, а тому відсутні підстави для їх скасування чи зміни.

Керуючись статтями 132, 139, 252, 345, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, —

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Національна телерадіокомпанія України», яке діє через представника — адвоката Гузьо Оксану Романівну, залишити без задоволення, а ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2021 року — без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя -доповідач Л.В. Тацій

Суддя Я.О. Берназюк

Суддя С.Г. Стеценко

Читать далее

20210930 № 320/3307/21 ВС: дистанційна робота підприємства, поновлення строку, поважність

розблокування податкових накладних, податковий адвокат, оскарження податкових повідомлень-рішень, АБ "Власова "Вектор", оскарження наказу про перевірку,

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 320/3307/21

адміністративне провадження № К/9901/29598/21

Як зазначено Позивачем на підставі наказів з метою запобігання поширенню серед працівників Товариства гострої респіраторної хвороби СОУГО-19, спричиненої коронавірусом, було переведено всіх працівників на дистанційну надомну роботу. При цьому у штаті Позивача був відсутній працівник, який би міг забезпечити юридичний супровід справи до суду.

Зазначені Позивачем в обґрунтування поважності підстав пропуску строку звернення до суду обставини не спричинили припинення діяльності підприємства та виконання керівником та працівниками ТОВ своїх функціональних обов`язків, а відтак Позивач жодним чином не був обмежений у праві на своєчасне отримання правової допомоги у встановлені частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України строки.

Читать далее

20210930 № 826/14255/16 ВС: ухилення платника податків від отримання повідомлення про перевірку

розблокування податкових накладних, податковий адвокат, оскарження податкових повідомлень-рішень, АБ "Власова "Вектор", оскарження наказу про перевірку,

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 826/14255/16

адміністративне провадження № К/9901/32468/20

Обов’язку контролюючого органу щодо належного ознайомлення платника податків про намір проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, зокрема, у спосіб, визначений та встановлений у пункті 42.2 статті 42 Податкового кодексу України, прямо кореспондує обов’язок такого платника податків добросовісно ставитись до отримання відповідних повідомлень та кореспонденції від контролюючих органів, на яких згідно чинного податкового законодавства покладено обов’язок здійснювати відповідні перевірки платників податків. Тобто, необізнаність платника податків з відповідним наказом про проведення перевірки у зв`язку з ухиленням такого від виконання вказаного обов`язку без поважних причин, не може бути розцінена судами на користь останнього.

Читать далее

20210930 № 910/16496/19 ВС: зобов’язання провести, скликати загальні збори, належий спосіб захисту

розблокування податкових накладних, податковий адвокат, оскарження податкових повідомлень-рішень, АБ "Власова "Вектор", оскарження наказу про перевірку,

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/16496/19

визнання протиправною бездіяльності Відповідача (виконавчого органу товариства) щодо нескликання річних загальних зборів є неефективним способом захисту, оскільки жодним чином не поновлює правомочностей Позивача та не призводить до відновлення його порушеного права. Натомість позовна вимога в частині зобов`язання Відповідача скликати, організувати та провести загальні збори учасників ТОВ — є ефективним способом захисту порушеного права Позивача та відповідає положенням статей 15, 16 ЦК України.

Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду: Вронська Г.О. — головуюча, Бакуліна С.В., Баранець О.М., Кібенко О.Р., Кондратова І.Д., Мамалуй О.О., Студенець В.І.

за участі секретаря судового засідання Калітінського М.Ю.,

представників учасників справи:

від позивача: Гаркуша В.В.,

від відповідача: Шалашова В.І.,

від третьої особи-1: не з`явився,

від третьої особи-2: не з`явився,

від третьої особи-3: не з`явився,

від третьої особи-4: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Боедем»

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Лиськов М.О.

від 25.11.2020

та постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Андрієнко В.В., Буравльов С.І., Пашкіна С.А.

від 15.04.2021

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маквіс Груп»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Боедем»

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1. ОСОБА_1 , 2. ОСОБА_2 , 3. ОСОБА_3 , 4. ОСОБА_4

про визнання бездіяльності виконавчого органу Товариства з обмеженою відповідальністю «Боедем» протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Маквіс Груп» (далі — Позивач, ТОВ «Маквіс Груп») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Боедем» (далі — Відповідач, ТОВ «Боедем») про:

— визнання протиправною та такою, що порушує корпоративні права Позивача як учасника ТОВ «Боедем» щодо участі в управлінні діяльністю ТОВ «Боедем», бездіяльності Відповідача в особі директора Черепанова Віктора Олександровича щодо проведення річних загальних учасників ТОВ «Боедем»;

— зобов`язання Відповідача в особі директора ОСОБА_1 скликати, організувати та провести загальні збори учасників ТОВ «Боедем» з внесення до порядку денного питань, які є обов`язковими до розгляду на загальних зборах учасників: розподіл чистого прибутку за 2012, 2013, 2014, 2015, 2016, 2017, 2018 роки; виплата дивідендів за 2012, 2013, 2014, 2015, 2016, 2017, 2018 роки та визначення їх розміру; визначення основних напрямків діяльності ТОВ «Боедем».

2. Позов мотивований порушенням корпоративних прав Позивача, що виражається у позбавленні його як учасника ТОВ «Боедем» можливості отримувати інформацію про господарську діяльність товариства та прибуток від його діяльності, а також приймати участь в управлінні.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 у справі №910/16496/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2021, позовні вимоги ТОВ «Маквіс Груп» задоволено частково. Зобов`язано ТОВ «Боедем» в особі директора Черепанова Віктора Олександровича скликати, організувати та провести загальні збори учасників ТОВ «Боедем» з внесення до порядку денного питань, які є обов`язковими до розгляду на загальних зборах учасників:

— розподіл чистого прибутку за 2012, 2013, 2014, 2015, 2016, 2017, 2018 роки;

— виплата дивідендів за 2012, 2013, 2014, 2015, 2016, 2017, 2018 роки та визначення їх розміру;

— визначення основних напрямків діяльності ТОВ «Боедем».

4. Суди дійшли висновку про доведення Позивачем обставин непроведення ТОВ «Боедем» з 2012 року річних загальних зборів учасників за участю Позивача та перешкоджанні Позивачу у їх самостійному скликанні для вирішення низки питань, про включення яких до порядку денного Позивач неодноразово звертався до Відповідача.

5. Рішення судів попередніх інстанцій також мотивовані невідповідністю вимоги про визнання протиправною бездіяльності Відповідача щодо не скликання річних загальних зборів встановленому Законом та Статутом ТОВ «Боедем» способу захисту наявного у Позивача права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

6. Відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2021 у справі №910/16496/19, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

7. Касаційна скарга мотивована наявністю підстави для касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі — ГПК України), з огляду на застосування судами норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а саме:

— статей 97, 98 Цивільного кодексу України без урахування постанов Верховного Суду від 16.06.2018 у справі №904/2197/17, від 29.04.2020 у справі №922/1859/19 та від 25.11.2020 у справі №910/8802/19;

— статей 11, 12, 13, 15, 16, 116 Цивільного кодексу України, статті 167 Господарського кодексу України, а також порушення положень статей 75-79, 86 ГПК України без урахування постанов Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17 та від 23.10.2019 у справі №917/1307/18;

— статей 257, 261, 265, 267 Цивільного кодексу України без урахування постанов Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №922/2058/17, від 13.11.2018 у справі №924/127/17, від 15.01.2019 у справі №910/2972/18, від 10.04.2019 у справі №6/8-09, від 13.08.2019 у справі №910/11614/18, від 22.08.2019 у справі №910/15453/17, від 03.09.2019 у справі №920/903/17 та від 19.11.2019 у справі №910/16827/17.

8. Позивач подав до Суду відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанції є законними, обґрунтованими та прийняті з додержанням вимог чинного законодавства.

Процедура касаційного провадження у Верховному Суді

9. 14 червня 2021 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Відповідача на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2021 у справі №910/16496/19.

10. Верховний Суд ухвалою від 05.07.2021 відкрив касаційне провадження у справі №910/16496/19 за касаційною скаргою Відповідача на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2021 та призначив судове засідання на 27.07.2021.

11. Верховний Суд ухвалою від 17.08.2021 справу №910/16496/19 разом із касаційною скаргою Відповідача на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2021 передав на розгляд Палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

12. Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду: ОСОБА_5 — головуюча, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ухвалою від 09.09.2021 прийняв до розгляду справу №910/16496/19 за касаційною скаргою Відповідача на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2021.

Підстави для передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

13. Ухвала про передачу справи на розгляд Палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду мотивована необхідністю відступити від висновку щодо застосування положень статті 16 Цивільного кодексу України, статті 88 Господарського кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та статті 25 Закону України «Про акціонерні товариства», викладеного у постанові Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №926/2301/17, стосовно того, що володіння учасником товариства — акціонером — кількістю акцій, яка є меншою десяти відсотків простих акцій товариства, не може бути достатньою підставою для відмови у захисті його права на участь в управлінні акціонерним товариством, порушеного ухиленням товариства від виконання встановленого законом обов`язку щодо проведення річних загальних зборів акціонерів. У зазначеній справі Верховний Суд дійшов висновку, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом спонукання (зобов`язання) товариства щодо проведення річних загальних зборів.

14. Колегія суддів зауважила, що як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на момент звернення Позивача до суду у цій справі, Законом чітко врегульовано порядок та підстави скликання загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю, з урахуванням прав та законних інтересів його учасників, а саме: учаснику товариства надано право подання вимоги про скликання загальних зборів та право на їх самостійне скликання у випадку залишення такої вимоги без задоволення.

15. За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що обраний Позивачем спосіб захисту своїх прав та інтересів — зобов`язання Відповідача скликати, організувати та провести загальні збори учасників ТОВ «Боедем» — не відповідає статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України та не передбачений чинним законодавством, яке врегульовує діяльність товариств з обмеженою відповідальністю, оскільки скликання та проведення загальних зборів товариства відноситься до виключної компетенції товариства та учасників даного товариства як носіїв відповідних корпоративних прав, у тому числі щодо управління справами суб`єкта господарювання.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

16. ТОВ «МАКВІС ГРУП» є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «БОЕДЕМ» (код ЄДРПОУ 14308121) та володіє часткою у розмірі 50 % його статутного капіталу, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

17. Відповідно до підпунктів 6.3.1. та 6.3.2. пункту 6.3. Статуту ТОВ «БОЕДЕМ», затвердженого Загальними зборами учасників ТОВ «БОЕДЕМ» (Протокол №09/11 від 09.11.2011) (надалі — Статут ТОВ «БОЕДЕМ»), учасники особисто або через своїх представників мають право:

— брати участь в підведенні підсумків діяльності Товариства в порядку, визначеному Статутом;

— отримувати дані, що стосуються діяльності Товариства, стану його майна, прибутку та збитків;

— брати участь в управлінні Товариством в порядку, визначеному Статутом;

— вносити пропозиції на розгляд Зборів та інших органів Товариства;

— отримувати належний їм прибуток від діяльності Товариства у вигляді грошових сум, продукцією або послугами, що виробляє Товариство /повністю або частково.

18. Відповідно до пункту 10.1. Статті 10 Статуту ТОВ «БОЕДЕМ» вищим органом Товариства є Збори. Збори складаються із Учасників, або призначених ними представників.

19. У Статуті ТОВ «БОЕДЕМ» компетенція Загальних зборів учасників визначена у п. 10.3. статті 10, а саме:

— внесення змін до Статуту Товариства;

— визначення основних напрямків діяльності Товариства, затвердження його планів та звітів про його діяльність;

— виключення Учасника з Товариства;

— призначення та достроковий відклик Членів Ревізійної комісії, затвердження її звітів та висновків;

— визначення розмірів, порядку і строків внесення Учасниками додаткових внесків, а також виплати Учасникам доходів на внески;

— розподіл прибутку, визначення порядку покриття збитків, визначення режиму створення та використання фондів Товариства;

— про передачу часток /їх частин/ Учасника іншим Учасникам чи третім особам, набуття Товариством частки Учасника;

— припинення діяльності Товариства, визначення складу ліквідаційної комісії, призначення та відклик її членів та затвердження заключного звіту і ліквідаційного балансу.

20. Відповідно до пункту 10.1.6 Статті 10 «ЗБОРИ» Статуту ТОВ «БОЕДЕМ» Звичайні Збори скликаються не рідше двох разів на рік для розгляду та затвердження річного звіту і балансу Товариства, визначення основних напрямків діяльності, розподілу прибутку та інших питань, що віднесені до компетенції Зборів.

21. 24 жовтня 2016 року ТОВ «МАКВІС ГРУП» в особі директора ОСОБА_14 звернулося до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мойсик Р.В. з заявою щодо передачі відповідно до статті 84 Закону України «Про нотаріат» директору ТОВ «БОЕДЕМ» Черепанову В.О. вимоги щодо скликання загальних зборів учасників ТОВ «БОЕДЕМ» з переліком питань до порядку денного, у тому числі тих, що були обов`язковими до розгляду відповідно до положень Статуту ТОВ «БОЕДЕМ».

22. У відповідь директором ТОВ «БОЕДЕМ» було надіслано лист № 102 від 07.11.2016, яким відмовлено у проведенні загальних зборів учасників ТОВ «БОЕДЕМ» з посиланням на наявність між сторонами судового спору.

23. 14 грудня 2016 року ТОВ «МАКВІС ГРУП» в особі директора Шалева А.В. повторно надіслано через нотаріуса вимогу про скликання загальних зборів учасників з зазначенням переліку питань до порядку денного на адресу ТОВ «БОЕДЕМ» та за місцем реєстрації ОСОБА_1 , проте жодних дій щодо організації та проведення загальних зборів не було вчинено.

24. У квітні 2017 року на адресу ТОВ «МАКВІС ГРУП» надійшов лист ТОВ «БОЕДЕМ» №067 від 24.04.2017, відповідно до змісту якого відмовлено у проведенні загальних зборів учасників ТОВ «БОЕДЕМ» та висунуто вимогу про надання документів ТОВ «МАКВІС ГРУП» щодо купівлі-продажу часток у статутному капіталі ТОВ «БОЕДЕМ».

25. ТОВ «МАКВІС ГРУП» у відповідь на лист ТОВ «БОЕДЕМ» було надіслано лист (вих. № 23/05/17 від 23.05.2017) з вимогою припинити порушення прав ТОВ «МАКВІС ГРУП» та провести загальні збори учасників ТОВ «БОЕДЕМ» відповідно до норм чинного законодавства України.

26. 29 травня 2017 року ТОВ «МАКВІС ГРУП» було направлено на адресу учасників ТОВ «БОЕДЕМ» повідомлення про проведення позачергових загальних зборів учасників ТОВ «БОЕДЕМ» та на адресу ТОВ «БОЕДЕМ» прохання надати належним чином завірені копії фінансових документів ТОВ «БОЕДЕМ» за 2012, 2013, 2014, 2015, 2016 роки та І квартал 2017 року, а також звіт директора про виконану роботу за той же період та запрошено директора на загальні збори учасників. Загальні збори учасників ТОВ «БОЕДЕМ» 30 червня 2017 року не відбулися у зв`язку з неявкою учасників та директора ТОВ «БОЕДЕМ» й ненадання останнім жодних документів.

27. Оскільки Загальні збори учасників не відбулися 30 червня 2017 року у зв`язку з неявкою інших учасників та директора ТОВ «БОЕДЕМ» ОСОБА_1 , керуючись пунктом 10.1.7 ст. 10 Статуту ТОВ «БОЕДЕМ», на адресу учасників було направлено листи про проведення повторних позачергових загальних зборів учасників ТОВ «БОЕДЕМ» 28 липня 2017 року о 16:30.

28. У відповідь на направлені ТОВ «МАКВІС ГРУП» повідомлення про проведення повторних позачергових загальних зборів учасників ТОВ «БОЕДЕМ» на адресу ТОВ «МАКВІС ГРУП» надійшло від ТОВ «БОЕДЕМ» повідомлення про скликання позачергових зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю № 074 від 21.07.2017, відповідно до змісту якого повідомлялося про призначення на 29 серпня 2017 року позачергових загальних зборів учасників ТОВ «БОЕДЕМ», що відбудуться за юридичною адресою: м. Київ, вул. Велика Окружна, 4.

29. 01 серпня 2017 року, після отримання повідомлення від ТОВ «БОЕДЕМ» щодо призначення дати позачергових загальних зборів учасників ТОВ «БОЕДЕМ», ТОВ «МАКВІС ГРУП» звернулося до ТОВ «БОЕДЕМ» з листом щодо забезпечення можливості ознайомитися з документами, пов`язаними з порядком денним, передбаченим для розгляду 29 серпня 2017 року на загальних зборах учасників ТОВ «БОЕДЕМ» та уточнення розміщення приміщення, у якому, будуть проведені збори. Жодної відповіді та/або уточнень та/або документів ТОВ «БОЕДЕМ» надано не було.

30. 29 серпня 2017 року при прибутті представника ТОВ «МАКВІС ГРУП» за юридичною адресою та адресою фактичного знаходження офісу ТОВ «БОЕДЕМ» представник не зміг потрапити до приміщення, оскільки вхідні двері були зачинені, у зв`язку з чим представник ТОВ «МАКВІС ГРУП» був змушений викликати поліцію, проте двері так ніхто й не відчинив.

31. 16 квітня 2018 року ТОВ «МАКВІС ГРУП» зверталось до нотаріуса щодо передачі вимоги ТОВ «БОЕДЕМ» відносно проведення загальних зборів учасників з запропонованим порядком денним з розглядом питань, у тому числі тих, що були обов`язковими до розгляду відповідно до положень Статуту ТОВ «БОЕДЕМ», проте жодних дій зі сторони ТОВ «БОЕДЕМ» в особі його виконавчого органу директора ОСОБА_1 не було вчинено щодо скликання та проведення загальних зборів учасників ТОВ «БОЕДЕМ».

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

32. Цивільний кодекс України

Стаття 15. Право на захист цивільних прав та інтересів

1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. …

Стаття 16. Захист цивільних прав та інтересів судом

1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: …

5) примусове виконання обов`язку в натурі; …

Стаття 97. Управління товариством

1. Управління товариством здійснюють його органи.

2. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 98. Загальні збори учасників товариства

… 4. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства. Учасники товариства, що володіють не менш як десятьма відсотками голосів, можуть вимагати скликання загальних зборів.

Якщо вимога учасників про скликання загальних зборів не виконана, ці учасники мають право самі скликати загальні збори.

Стаття 116. Права учасників господарського товариства

1. Учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом:

1) брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом;

2) брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди); …

5) одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом.

2. Учасники господарського товариства можуть також мати інші права, встановлені установчим документом товариства та законом.

33. Господарський кодекс України

Стаття 88. Права і обов`язки учасників господарського товариства

1. Учасники господарського товариства мають право:

брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами; …

Стаття 167. Зміст корпоративних прав та корпоративних відносин

1. Корпоративні права — це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. …

34. Закон України «Про господарські товариства» (у редакції, що діяла до набрання чинності Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»

Стаття 10. Права учасників товариства

Учасники товариства мають право:

а) брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом;

б) брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів;

… г) одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов`язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів;

… Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.

Стаття 58. Вищий орган товариства з обмеженою відповідальністю

Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників. …

Стаття 41. Вищий орган акціонерного товариства

… До компетенції загальних зборів належить:

а) визначення основних напрямів діяльності акціонерного товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання;

б) внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу;

г) утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства;

д) затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів) з урахуванням вимог, передбачених цим та іншими законами, визначення порядку покриття збитків;

е) створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їх статутів та положень;

є) винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб органів управління товариства;

ж) затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів товариства, визначення організаційної структури товариства;

и) визначення умов оплати праці посадових осіб акціонерного товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв;

і) затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства;

ї) прийняття рішення про припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу;

й) прийняття рішення про обрання уповноваженої особи акціонерів для представлення інтересів акціонерів у випадках, передбачених законом.

Повноваження, передбачені пунктами «б», «г», «д», «е», «ї», «й», належать до виключної компетенції загальних зборів акціонерів і не можуть бути передані іншим органам товариства.

Стаття 59. Компетенція загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю

До компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю крім питань, зазначених у пунктах «а», «б», «г — ж», «и — й» статті 41 цього Закону, належить:

а) встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів;

б) вирішення питання про придбання товариством частки учасника;

в) виключення учасника з товариства;

г) визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів. …

Стаття 61. Періодичність скликання загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю. Позачергові збори

Загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю скликаються не рідше двох разів на рік, якщо інше не передбачено установчими документами.

Позачергові загальні збори учасників скликаються головою товариства при наявності обставин, зазначених в установчих документах, у разі неплатоспроможності товариства, а також у будь-якому іншому випадку, якщо цього потребують інтереси товариства в цілому, зокрема, якщо виникає загроза значного скорочення статутного капіталу.

Загальні збори учасників товариства повинні скликатися також на вимогу виконавчого органу.

Учасники товариства, що володіють у сукупності більш як 20 відсотками голосів, мають право вимагати скликання позачергових загальних зборів учасників у будь-який час і з будь-якого приводу, що стосується діяльності товариства. Якщо протягом 25 днів голова товариства не виконав зазначеної вимоги, вони вправі самі скликати загальні збори учасників.

35. Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»

Стаття 1. Сфера застосування Закону

1. Цей Закон визначає правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю (далі — товариство), порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов`язки їх учасників. …

Стаття 5. Права учасників товариства

1. Учасники товариства мають такі права:

1) брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому цим Законом та статутом товариства;

2) отримувати інформацію про господарську діяльність товариства;

3) брати участь у розподілі прибутку товариства; …

Стаття 29. Загальні збори учасників

1. Загальні збори учасників є вищим органом товариства. …

2. Кожен учасник товариства має право бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного загальних зборів учасників.

Стаття 31. Скликання загальних зборів учасників

1. Загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, а також:

1) з ініціативи виконавчого органу товариства;

2) на вимогу наглядової ради товариства;

3) на вимогу учасника або учасників товариства, які на день подання вимоги в сукупності володіють 10 або більше відсотками статутного капіталу товариства.

2. Річні загальні збори учасників скликаються протягом шести місяців наступного за звітним року, якщо інше не встановлено законом. До порядку денного річних загальних зборів учасників обов`язково вносяться питання про розподіл чистого прибутку товариства, про виплату дивідендів та їх розмір. …

5. Вимога про скликання загальних зборів учасників подається виконавчому органу товариства в письмовій формі із зазначенням запропонованого порядку денного. У разі скликання загальних зборів учасників з ініціативи учасників товариства така вимога повинна містити інформацію про розмір часток у статутному капіталі товариства, що належать таким учасникам.

6. Виконавчий орган товариства повідомляє про відмову в скликанні загальних зборів учасникам, які вимагали скликання таких зборів, письмово із зазначенням причин відмови протягом п`яти днів з дати отримання вимоги від таких учасників товариства.

7. Разом з питаннями, запропонованими для включення до порядку денного загальних зборів учасників особою, яка вимагає скликання таких зборів, виконавчий орган товариства з власної ініціативи може включити до нього додаткові питання.

8. Виконавчий орган товариства зобов`язаний вчинити всі необхідні дії для скликання загальних зборів учасників у строк не пізніше 20 днів з дня отримання вимоги про проведення таких зборів.

9. У разі якщо протягом 10 днів з дня, коли товариство отримало чи мало отримати вимогу про скликання загальних зборів, учасники не отримали повідомлення про скликання загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлено статутом, особи, які ініціювали їх проведення, можуть скликати загальні збори учасників самостійно. У такому випадку обов`язки щодо скликання та підготовки проведення загальних зборів учасників, передбачені статтею 32 цього Закону, покладаються на учасників товариства, які ініціювали загальні збори учасників.

Стаття 32. Порядок скликання загальних зборів учасників товариства

1. Загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Статутом товариства може бути визначений інший орган, уповноважений на скликання загальних зборів учасників.

2. Виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства.

3. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.

4. Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення.

5. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до статуту товариства, до повідомлення додається проект запропонованих змін.

6. Виконавчий орган товариства приймає рішення про включення запропонованих питань до порядку денного загальних зборів учасників.

7. Пропозиції учасника або учасників товариства, які в сукупності володіють 10 або більше відсотками статутного капіталу товариства, підлягають обов`язковому включенню до порядку денного загальних зборів учасників. У такому разі таке питання вважається автоматично включеним до порядку денного загальних зборів учасників.

8. Після надсилання повідомлення, передбаченого частиною третьою цієї статті, забороняється внесення змін до порядку денного загальних зборів учасників, крім включення нових питань відповідно до частини сьомої цієї статті.

9. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства про внесення змін до порядку денного не менше ніж за 10 днів до запланованої дати загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства, відповідно до частини четвертої цієї статті.

10. До порядку денного можуть бути внесені будь-які зміни за згодою всіх учасників товариства. У такому разі положення частин восьмої і дев`ятої цієї статті не застосовуються.

11. Виконавчий орган товариства зобов`язаний надати учасникам товариства можливість ознайомитися з документами та інформацією, необхідними для розгляду питань порядку денного на загальних зборах учасників. Виконавчий орган товариства забезпечує належні умови для ознайомлення з такими документами та інформацією за місцезнаходженням товариства у робочий час, якщо інший порядок не передбачений статутом товариства.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

36. Суд виходить з того, що згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

37. Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

38. З огляду на положення статей 15, 16 ЦК України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення.

39. Відповідно до пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

40. Відтак задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності в нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу) та факту його порушення.

41. Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 27.06.2018 у справі № 910/11255/16, від 14.05.2019 у справі № 916/465/18, від 19.02.2020 у справі № 910/16448/18.

42. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (аналогічні висновки викладені в п. 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340).

43. Оскільки, правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права та захисту підлягає порушене право.

44. Таким чином, Суд, вирішуючи корпоративний спір, зобов`язаний перевірити наявність в позивача суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з`ясувати в чому полягає порушення його корпоративних прав.

45. Крім того, вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу позивача, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення його порушеного права.

46. Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов`язку по відновленню порушеного права на порушника.

47. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту (відновлення порушеного права чи інтересу) в обраний ним спосіб.

48. У справі, що розглядається, Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що він володіючи часткою у розмірі 50% статутного капіталу ТОВ «БОЕДЕМ» протиправною бездіяльністю виконавчого органу Відповідача директора ОСОБА_1 , а саме: непроведенням ТОВ «Боедем» з 2012 року річних загальних зборів учасників та перешкоджанням Позивачу у їх самостійному скликанні та проведенні, всупереч вимогам чинного законодавства України фактично позбавлений корпоративних прав на участь в управлінні діяльністю ТОВ «БОЕДЕМ».

49. Предметом спору у даній справі є визнання протиправною бездіяльності Відповідача щодо не скликання річних загальних зборів учасників товариства з питаннями про розподіл чистого прибутку, виплату дивідендів та визначення їх розміру та про зобов`язання товариства скликати та провести загальні збори учасників щодо вказаних питань.

50. Судами попередніх інстанцій в позові в частині визнання протиправною бездіяльності Відповідача щодо не скликання річних загальних зборів учасників було відмовлено у зв`язку з невірно обраним способом захисту наявного у Позивача права у відповідності до статей 15, 16 ЦК України та в цій частині позовних вимог судові рішення Відповідачем не оскаржуються.

51. Предметом касаційного оскарження є судові рішення першої та апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання Відповідача скликати та провести загальні збори учасників з питаннями про розподіл чистого прибутку за 2012, 2013, 2014, 2015, 2016, 2017, 2018 роки, виплату дивідендів за вказані роки, визначення їх розміру та визначення основних напрямів діяльності товариства.

52. Порядок діяльності господарських товариств, одним із різновидів яких є товариство з обмеженою відповідальністю, врегульовано у Цивільному кодексі України (далі — ЦК України), Господарському кодексі України (далі — ГК України), Законі України від 19 вересня 1991 року № 1576-ХІІ «Про господарські товариства» (у редакції, що діяла до набрання чинності Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю») та положеннями Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (що набув чинності з 17.06.2018 року).

53. Ці нормативні акти зазнали змін протягом часу своєї дії, тому Суд застосовує норми матеріального права чинні станом на час дії спірних правовідносин відповідно до вимог частини першої статті 5 ЦК України.

54. За період з 01 січня 2012 року по 17 червня 2018 до спірних правовідносин застосуванню підлягають норми Закону України «Про господарські товариства», а з 17 червня 2018 року — норми Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

55. При перегляді справи Суд зазначає, що відповідно до статті 167 Господарського кодексу України та пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (а до набрання чинності цим Законом — пункту а) частини 1 статті 10 Закону України «Про господарські товариства»), однією зі складових корпоративних прав є правомочність учасника товариства на участь в управлінні товариством, яка реалізується ним, зокрема, шляхом участі в загальних зборах учасників. Відтак зазначені права можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання порядку скликання і проведення загальних зборів, зокрема щодо періодичності їх проведення.

56. Загальні збори учасників товариства, згідно з положеннями Цивільного кодексу, Закону України «Про господарські товариства» (у редакції, що діяла до набрання чинності Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю») та положеннями Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» є вищим органом товариства. Норми чинного за період спірних правовідносин з 2012 по 2018 рік включно законодавства (ст. 61 Закону України «Про господарські товариства», ч.2 ст. 31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю») та положення статті 10 Статуту визначали, що загальні збори скликаються не рідше двох разів на рік та встановлювали ряд питань, які повинні бути обов`язково внесені до порядку денного, зокрема, про затвердження річного звіту і балансу товариства, про розподіл прибутку, про визначення основних напрямків діяльності, тощо.

57. Вищевказаний обов`язок з вчинення всіх необхідних дій для скликання загальних зборів учасників товариства покладений на виконавчий орган (директора, голову) товариства (ст. 61 Закону України «Про господарські товариства», ч.8 ст. 31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

58. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Позивач протягом спірного періоду неодноразово звертався до Відповідача з вимогами щодо скликання загальних зборів учасників ТОВ «БОЕДЕМ» з переліком питань до порядку денного, у тому числі тих, що були обов`язковими до розгляду відповідно до вимог чинного на той момент законодавства та положень Статуту. Проте, доказів скликання загальних зборів протягом спірного періоду з 2012 по 2018 рік включно Відповідачем суду не надано.

59. Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції про те, що непроведення ТОВ «Боедем» з 2012 року річних загальних зборів учасників та перешкоджання Позивачу у їх самостійному скликанні порушує корпоративні права Позивача щодо участі в управлінні діяльністю Товариства, оскільки встановлені законом вимоги про проведення річних загальних зборів учасників мають завдання забезпечити реальну можливість учасникам товариства реалізовувати свої корпоративні права, зокрема, впливати на діяльність товариства через вищий орган управління — загальні збори.

60. Розглядаючи необхідність відступу від правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №926/2301/17 колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для відступу від викладених в ній правових позицій Верховного Суду, оскільки обраний Позивачем спосіб захисту своїх прав та інтересів — зобов`язання Відповідача скликати, організувати та провести загальні збори учасників ТОВ «Боедем» — відповідає статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України та передбачений чинним законодавством, яке врегульовує діяльність товариств з обмеженою відповідальністю.

61. Обов`язок Відповідача скликати, організувати та провести загальні збори товариства — це вчинення всіх необхідних та залежних від нього організаційних дій для скликання, підготовки проведення та самого проведення загальних зборів, а саме: надсилання повідомлення про проведення загальних зборів кожному учаснику із зазначенням порядку денного зборів у строк визначений Законом, забезпечення можливості усім учасникам ознайомитись з документами та інформацією, необхідними для розгляду питань порядку денного, забезпечення місця проведення зборів, організація забезпечення зборів тощо.

62. На думку Суду, відповідно до положень статей 15, 16 ЦК України порушені права Позивача підлягають захисту саме шляхом спонукання Відповідача до виконання його обов`язку — скликати, організувати та провести загальні збори учасників ТОВ «Боедем», що жодним чином не суперечить правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.07.2018 у справі №926/2301/17.

63. Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що вимога про визнання протиправною бездіяльності Відповідача (виконавчого органу товариства) щодо не скликання річних загальних зборів не є належним способом захисту, а отже не підлягає задоволенню.

64. Суд зазначає, що визнання протиправною бездіяльності Відповідача щодо не скликання річних загальних зборів є неефективним способом захисту, оскільки жодним чином не поновлює правомочностей Позивача та не призводить до відновлення його порушеного права. Натомість позовна вимога в частині зобов`язання Відповідача скликати, організувати та провести загальні збори учасників ТОВ «Боедем» — є ефективним способом захисту порушеного права Позивача та відповідає положенням статей 15, 16 ЦК України.

65. Все вищевикладене у сукупності спростовує доводи касаційної скарги Відповідача, що судами першої та апеляційної інстанцій безпідставно задоволено позовні вимоги в частині скликання загальних зборів товариства, які на думку, Відповідача, не є належним способом захисту.

66. Як зазначалось Судом вище, касаційну скаргу мотивовано також тим, що суди попередніх інстанції в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права, а саме статей 11, 12, 13, 15, 16, 97, 98, 116 Цивільного кодексу України, статті 167 Господарського кодексу України, статей 75-79, 86 ГПК України без урахування постанов Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 16.06.2018 у справі №904/2197/17, від 29.04.2020 у справі №922/1859/19 та від 25.11.2020 у справі №910/8802/19.

67. Суд зауважує, що відповідно до правових позицій Великої Палати Верховного Суду, зокрема, у постановах від 27.03.2018 у справі №910/17999/16, від 25.04.2018 у справі №925/3/17, від 16.05.2018 у справі №910/24257/16, подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.

68. Проаналізувавши висновки, що викладені у постановах Верховного Суду, на які посилається Відповідач у касаційній скарзі, Суд вважає, що вони стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у цій справі, з огляду на наступне.

69. У справі №910/18036/17 предметом позову були вимоги позивача (товариства) про зобов`язання відповідача (банку) звільнити з під арешту та закрити рахунки позивача та про визнання договору банківського рахунку припиненим. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, в межах перегляду справи в касаційному порядку, залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій та вказав, що суди попередніх інстанцій з огляду на те, що спірні рахунки позивача закриті відповідачем, дійшли обґрунтованого висновку, що договір банківського рахунку є припиненим, що в свою чергу узгоджується з положеннями договору та з приписами глави 50 ЦК України щодо підстав, з якими закон пов`язує припинення зобов`язань.

70. У справі №917/1307/18 предметом позову були вимоги позивача до відповідача про зобов`язання здійснити поставку товару і стягнення з неустойки у розмірі 1 000 000 грн. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, в межах перегляду справи в касаційному порядку, скасував постанову апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишив без змін та вказав, що суд апеляційної інстанції в порушення принципу змагальності сторін безпідставно переклав тягар доведення обставин позову на Відповідача та фактично бездоказово презюмував виникнення в останнього зобов`язань за договором до спливу строку поставки товару.

71. У справі №904/2197/17 предметом позову були вимоги позивача до відповідача про стягнення заборгованості за договором поставки. Вищий господарський суд України, в межах перегляду справи в касаційному порядку, скасував постанову апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишив без змін та вказав, що суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи у задоволенні позову про стягнення заборгованості, не повно з`ясував всі обставини дійшов помилкових висновків, не звернувши увагу на ті обставини, що інші взаємовідносини між сторонами, ніж ті, які вказані в позовній заяві, які виникли на підставі договору поставки відсутні, в зв`язку з чим постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду, яким позов задоволено, залишенню в силі.

72. У справі №922/1859/19 предметом позову були вимоги позивача до відповідача про скасування рішення річних чергових загальних зборів акціонерів приватного акціонерного товариства в частині направлення на розвиток підприємства прибутку, отриманого у 2018 році; про зобов`язання Приватного акціонерного товариства нарахувати та виплатити позивачу грошові кошти у вигляді дивідендів за 2018 рік; про зобов`язання забезпечити аудитору можливість проведення аудиту фінансової звітності; про скасування рішення наглядової ради Приватного акціонерного товариства щодо припинення повноважень заступника голови правління у зв`язку з переобранням внаслідок зміни типу товариства як таке, що винесено з грубим порушенням чинного законодавства України. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, в межах перегляду справи в касаційному порядку, рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін та вказав, що оскільки позивачка є акціонером (її частка становить 30,4531% статутного капіталу товариства, яка реалізувала своє корпоративне право, шляхом звернення до відповідача з вимогою про забезпечення проведення аудиту фінансової звітності відповідно до умов Статуту та вимог ст. 75 Закону України «Про акціонерні товариства», про що свідчить наявні в матеріалах докази, а відповідачем не було забезпечено проведення такого аудиту, то господарські суди обґрунтовано зобов`язали відповідача забезпечити аудитору можливість проведення аудиту фінансової звітності. Судом першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, було відмовлено в позові в частині зобов`язання відповідача надати відповідну податкову звітність та електронну копію бухгалтерської бази, оскільки обов`язок надати аудитору визначений позивачкою перелік документів не встановлений нормами чинного законодавства і правильність висновків в цій частині відповідачем не оскаржується.

73. Таким чином, вищевказані постанови Верховного Суду наведені Відповідачем у касаційній скарзі були прийняті за іншого матеріально-правового та процесуально-правового регулювання спірних правовідносин, а також іншого предмета та підстав заявлених позовних вимог та іншої фактично-доказової бази (обставин справи та зібраних у ній доказів), ніж у даній справі.

74. Тобто, спірні правовідносини у даній справі та у справах №910/18036/17, №917/1307/18, №904/2197/17 та №922/1859/19 є очевидно неподібними.

75. Суд, проаналізувавши зміст зазначеної Скаржником постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.11.2020 у справі №910/8802/19, встановив, що предметом позову у вказаній справі були вимоги про визнання протиправною бездіяльності щодо нескликання річних загальних зборів учасників товариства з питаннями про розподіл чистого прибутку та виплату дивідендів з визначенням їх розміру; про зобов`язання скликати та провести загальні збори учасників товариства на виконання вимог ст. 5, п. 7 ч. 2 ст. 30, ч. 2 ст. 31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» з питань щодо розподілу чистого прибутку та про виплату дивідендів і визначення їх розміру, а також щодо встановлення винагороди виконавчому органу — директору товариства та про зобов`язання виконати вимогу позивача забезпечити його право на отримання інформації про господарську діяльність товариства відповідно до ст. 5 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». Проте, фактично-доказова база у справі №910/8802/19 та у даній справі є різною, оскільки в справі №910/8802/19 Суду не було надано жодних доказів у підтвердження вчинення ТОВ «Тандем-Д» дій спрямованих на перешкоджання позивачу скористатись своїм правом самостійно скликати загальні збори товариства. Натомість в даній справі наявні докази вчинення Позивачем дій спрямованих на самостійне скликання загальних зборів. Також, у вказаній справі Верховний Суд скасовуючи судові рішення направив справу на новий розгляд, що не означає остаточного вирішення справи, отже, й остаточного формування правового висновку у справі. Слід також зазначити, що за результатами нового розгляду справи фактично — доказова база в ній може істотно змінитися, адже й сам новий розгляд став наслідком порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, а така зміна, у свою чергу, вплине на правові висновки у справі. Отже, посилання Скаржника на вказану справу відхиляються Судом.

76. Щодо доводів касаційної скарги, що попри висновки Верховного Суду про застосування строків позовної давності, які викладені в постановах від 15.05.2018 у справі №922/2058/17, від 13.11.2018 у справі №924/127/17, від 15.01.2019 у справі №910/2972/18, від 10.04.2019 у справі №6/8-09, від 13.08.2019 у справі №910/11614/18, від 22.08.2019 у справі №910/15453/17, від 03.09.2019 у справі №920/903/17 та від 19.11.2019 у справі №910/16827/17 при винесені оскаржуваних судових рішень судами попередніх інстанцій не застосовано строки позовної давності до спірних правовідносин, Суд зазначає таке.

77. Враховуючи, що відзив Відповідачем, в якому містилось прохання про застосування строків позовної давності, подано після закінчення процесуальних строків встановлених судом першої інстанції, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 118 ГПК України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду. Тому судом першої інстанції заява, зазначена у відзиві, взагалі не розглядалась.

78. Суд погоджується з судами попередніх інстанцій, що заява про застосування строків позовної давності правомірно залишена судом першої інстанції без розгляду у відповідності до вимог ч. 2 ст. 118 ГПК України.

79. Таким чином, враховуючи, що питання застосування до позовних вимог строків позовної давності у даній справі судами взагалі не вирішувалось, відсутні підстави для врахування вказаних в касаційній скарзі висновків Верховного Суду про застосування строків позовної давності, які викладені в постановах від 15.05.2018 у справі №922/2058/17, від 13.11.2018 у справі №924/127/17, від 15.01.2019 у справі №910/2972/18, від 10.04.2019 у справі №6/8-09, від 13.08.2019 у справі №910/11614/18, від 22.08.2019 у справі №910/15453/17, від 03.09.2019 у справі №920/903/17 та від 19.11.2019 у справі №910/16827/17.

80. Отже, звертаючись з касаційною скаргою, Скаржник не спростував висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

81. Враховуючи все вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог Позивача, тому вказані судові рішення слід залишити без змін, з мотивів викладених в цій постанові.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

82. Звертаючись з касаційною скаргою, Відповідач не спростував висновки судів першої й апеляційної інстанцій та не довів неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права до встановлених ними обставин як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень.

83. Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.

Судові витрати

84. Понесені Скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Боедем» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду 15.04.2021 у справі №910/16496/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуюча Г. Вронська

Судді С. Бакуліна

О. Баранець

О. Кібенко

І. Кондратова

О. Мамалуй

В. Студенець

Читать далее

20210929 № 540/1898/19 ВС: витрати на утримання автомобіля, оподаткування

розблокування податкових накладних, податковий адвокат, оскарження податкових повідомлень-рішень, АБ "Власова "Вектор", оскарження наказу про перевірку,

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29 вересня 2021 року

справа № 540/1898/19

адміністративне провадження № К/9901/29743/20

Згідно з висновками судів, Податковий кодекс України не передбачає можливості фізичним особам-підприємцям, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, при визначенні об’єкта оподаткування включати до витрат, пов’язаних з господарською діяльністю таких фізичних осіб-підприємців, витрати на утримання основних засобів. Суди зауважили, що Кодексом не визначено чіткого терміну «утримання», а поняття щодо складу експлуатаційних витрат суб`єкта господарювання є оціночним.

Оцінюючи доводи позивача про те, що «утримання транспортного засобу» це витрати (на паливо, запасні частини, шини, акумулятори) понесені позивачем у ході господарської діяльності (підтверджені актами списання товарно-матеріальних цінностей) стосуються конкретних товарно-матеріальних цінностей, та не є витратами на певні види робіт, при здійсненні комплексу операцій з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів або їх реєстрації та охорони, утилізації або видалення, а тому на них не поширюється дія підпункту 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 ПК України.

Витрати на заміну запчастин, шин, акумуляторних батарей, витрати на паливо не належать до витрат на утримання автомобіля у розумінні положень чинного законодавства, а тому мають включатися до підприємницьких витрат.

Читать далее

20210928 № 802/1384/16-а ВС: позовна давність, коригування податкового кредиту, списання кредиторської заборгованості

розблокування податкових накладних, податковий адвокат, оскарження податкових повідомлень-рішень, АБ "Власова "Вектор", оскарження наказу про перевірку,

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 802/1384/16-а

адміністративне провадження № К/9901/40760/18

Товари/послуги, які отримані платником ПДВ та не оплачені протягом терміну позовної давності, вважаються безоплатно отриманими, оскільки відсутній факт їх придбання, як це передбачено п. 198.3 ст. 198 ПК України, а тому право на податковий кредит відсутнє.

Таким чином, якщо платник податку на додану вартість при придбанні товарів/послуг на підставі отриманої податкової накладної сформував податковий кредит, але такі товари/послуги не були оплачені протягом терміну позовної давності, то в податковому періоді, в якому відбувається списання кредиторської заборгованості, платнику необхідно відкоригувати суму податкового кредиту на підставі бухгалтерської довідки.

Читать далее

20210920 № 206/3473/20 ВС: карантинні обмеження, поновлення строку для прийняття спадщини

розблокування податкових накладних, податковий адвокат, оскарження податкових повідомлень-рішень, АБ "Власова "Вектор", оскарження наказу про перевірку,

Постанова

Іменем України

20 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 206/3473/20

провадження № 61-10735св21

Пеобхідність дотримання карантинних обмежень і запобігання зараженню й поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) створили позивачу перешкоди у тому, щоб своєчасно подати до державного нотаріуса заяву про прийняття спадщини після смерті батька.

Отже, суд апеляційної інстанції інстанцій на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, визначив, що обставини, на які посилався позивач, слід визнати поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки ці обставини пов`язані з об`єктивними, істотними труднощами.

Читать далее