ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 липня 2017 року |
м. Київ |
Архив рубрики: Вищий адміністративний суд
2017.06.08 № К/800/27467/16 ВАСУ: фактичної
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
08.06.2017 р.
N К/800/27467/16
У спірному наказі про проведення фактичної перевірки від 17 березня 2016 року N 149 як підставу її проведення вказано також і п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», де передбачено право контролюючого органу проводити перевірки, зокрема у фізичних осіб — підприємців щодо нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Одночасно, в другому абзаці вказаного пункту вказано, що документальні та камеральні перевірки проводяться у порядку, встановленому Податковим кодексом України.
Таким чином, з аналізу вказаних правових норм вбачається право контролюючого органу проводити перевірки правильності та повноти нарахування єдиного соціального внеску, проте це є предметом документальної чи камеральної перевірок, а не фактичної, що була призначена оскаржуваним наказом.
Крім того, своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати всіх передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, зокрема податку з доходів фізичних осіб, належить до предмету документальних перевірок, що визначено пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України та не може бути предметом фактичної перевірки.
Отже, перевірки щодо дотримання норм законодавства з питань повноти нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб та єдиного соціального внеску, а також дотримання норм законодавства щодо укладення роботодавцем трудового договору регулюються різними нормативно-правовими актами, досліджуються та встановлюються різними способами, в першому випадку — на основі відповідних первинних документів, в другому — фактично на місці ведення господарської діяльності з встановленням певних обставин, тобто вказані питання встановлюються під час проведення різних видів перевірок, що і закріплено вищезазначеними правовими нормами.
Таким чином, враховуючи, що дотримання норм законодавства з питань повноти нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб та єдиного соціального внеску не є предметом фактичної перевірки, а на фактичні перевірки з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо належного оформлення трудових відносин з працівниками у 2016 році діє обмеження щодо їх проведення, суди попередніх інстанцій цілком правомірно дійшли висновку про протиправність оскаржуваного позивачем наказу від 17 березня 2016 року N 149 щодо проведення фактичної перевірки, а відповідно і про обґрунтованість відмови позивача у допуску фахівців контролюючого органу до проведення такої перевірки на підставі вказаного наказу.
2017.05.17 № К/800/16514/17 ВАСУ: транспорним засобом, МКУ
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
17 травня 2017 р. К/800/16514/17
У Х В А Л А
Суди дійшли висновку, що надані позивачем довіреність Європейської агенції соціальної інформації від 1 березня 2015 року, якою йому довірено керувати транспортним засобом «FORD TOURNEO», VIN: НОМЕР_1, реєстраційний знак НОМЕР_2, а також довіреність від імені власника цього автомобіля на використання, керування, розпорядження на ім’я ОСОБА_4, не є належними і допустимими доказами наявності у позивача права користування цим транспортним засобом на митній території України.
Такий висновок обґрунтовується тим, що у випадку реалізації позивачем прав, наданих йому на підставі довіреності Європейської агенції соціальної інформації від 1 березня 2015 року, умови перебування транспортного засобу «FORD TOURNEO», VIN: НОМЕР_1, реєстраційний знак НОМЕР_2, на митній території України у митному режимі «Тимчасове ввезення» були б іншими, ніж ті, за яких транспортний засіб був ввезений нерезидентом ОСОБА_4, а право позивача на тимчасове ввезення цього транспортного засобу було б похідним від сплати ним всіх митних платежів, передбачених частиною 3 статті 380 Митного кодексу України.
Таким чином, судами зроблено висновок, що надані позивачем документи у сукупності з його діями щодо керування транспортним засобом «FORD TOURNEO», VIN: НОМЕР_1, реєстраційний знак НОМЕР_2, зі свідомою заміною литовського реєстраційного номеру на український номер «НОМЕР_3», об’єктивно свідчать про обізнаність позивача щодо митного режиму цього транспортного засобу, спрямованість його умислу на використання цього транспортного засобу без сплати митних платежів, мінімізацію ризиків викриття безпідставності такого використання, а зрештою, на ухилення від сплати митних платежів.
2017.04.03 № К/800/7609/17 ВАСУ: критерії тесту Енгеля
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
03.04.2017 р.
N К/800/7609/17
Європейським судом з прав людини у рішенні від 23 липня 2002 року «Справа «Компанія «Вестберґатаксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» зазначено, що загальний характер правових норм, які регулюють питання податкових штрафів, та мета стягнення, яке має водночас і запобіжний, і каральний характер, з достатньою очевидністю вказують на те, що — для цілей статті 6 Конвенції — заявники обвинувачувалися в кримінальному правопорушенні.
Отже у справі «Компанія «Вестберґатаксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» було застосовано третій критерій тесту Енгеля для визначення випадків, коли йдеться про кримінальне обвинувачення, у розумінні Конвенції, а саме — критерій правових наслідків для адресата.
Таким чином Європейський суд з прав людини розцінює податкові правопорушення, як різновид кримінального обвинувачення для цілей застосування Конвенції.
Вилучення майна позивача, на вимогу посадових осіб слідчого управління Національної поліції України (які не могли бути проігноровані позивачем), фактично позбавили його можливості своєчасно зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних, що не залежало від його волі, а відтак відсутня вина платника при несвоєчасній реєстрації накладних, що виключає застосування податковим органом вказаних штрафних санкцій.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції відносно протиправності спірного податкового повідомлення-рішення у частині застосування до позивача штрафу у розмірі 20 % на суму 48118192,40 грн.
2017.03.16 № К/800/10870/15 ВАСУ: скасування реєстрації
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 березня 2017 року м. Київ К/800/10870/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого : Мороза В.Ф.
суддів: Донця О.Є.
Шведа Є.Ю.
Частина друга статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» зазначає, що підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов’язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є: визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом; провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного капіталу юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку про те, що факт відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням є підставою, у відповідності до вимог пункту 5 частини другої статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців», для внесення запису до Єдиного державного реєстру про таку відсутність та звернення податкового органу до суду з позовом про припинення юридичної особи, а не скасування державної реєстрації змін до установчих документів.
2017.03.13 ВАСУ: МКУ
ПЛЕНУМ ВИЩОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
| 13 березня 2017 року | м. Київ | № 2 |
Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року
Узагальнення
практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року
2017.03.13 Узагальнення ВАСУ: судового контролю
Здійснення судового контролю за виконанням судових рішень
Огляд практики застосування адміністративними судами
статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України
Постанова ВАСУ № 3
Відповідно до статті 1291 Конституції України контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
На сьогодні Кодекс адміністративного судочинства України (далі – КАС України) передбачає дві процесуальні форми контролю адміністративного суду за виконанням рішень в адміністративних справах – це зобов’язання судом суб’єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (стаття 267 КАС України) та шляхом вирішення і розгляду справ з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби (стаття 181 КАС України).
2017.02.28 № К/800/3878/16 ВАСУ: мобілізація
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
067 86 244 17, юрист, адвокат, судебная практика
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
«28» лютого 2017 р. м. Київ К/800/3878/16
Згідно частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби, зокрема, у зв’язку із закінченням строку контракту (пункт а).
Водночас, відповідно до частини 9 статті 23 вказаного Закону у разі настання особливого періоду для військовослужбовців, у яких закінчився строк військової служби, встановлений цією статтею, військова служба, а для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, — дія контракту продовжується понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених частиною восьмою статті 26 цього Закону.
Стаття 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначає особливий період як період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Мобілізація — це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту — на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Демобілізація — це комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту — на організацію і штати мирного часу.
Отже, особливий період настає, зокрема, з моменту оголошення мобілізації і охоплює час мобілізації, який закінчується з виданням Президентом України відповідного Указу та здійснення дій, заходів, спрямованих на повернення життєдіяльності країни до режиму роботи і функціонування в умовах мирного часу.
2017.02.23 № К/800/25008/16 ВАСУ: запит податки
Запит податкової, відповідь, ненадання відповіді, платник податків
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
«23» лютого 2017 р. м. Київ К/800/25008/16
У вказаному запиті відповідача конкретно не визначено про жодну чи декілька з шести визначених у п. 73.3 ст. 73 ПК України підстав для направлення такого запиту.
Доводи податкового органу про те, запит направлено позивачу у зв’язку з проведенням зустрічної звірки його контрагента та можливі порушення ним вимог законодавства про що зазначено у запиті, суд касаційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки у вказаному запиті позивача не зазначено жодних відомостей про виявлені факти під час аналізу податкової звітності з ПДВ з використанням результатів автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів даних ЄРПН, які свідчать про можливі порушення позивачем або його контрагентами вимог податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції вважає, правильним висновки суду І інстанції, що запит відповідача про надання інформації за вих. № 1974/10/14-00 від 19.02.2016 року був оформлений з порушенням законодавчо встановленого порядку, а тому позивач звільнений від обов’язку надавати відповідь на вказаний запит відповідно до абз. 14 п. 73.3. ст. 73 ПК України і, як наслідок, дії податкового органу щодо направлення вказаного запиту є протиправними.
2017.02.22 № К/800/10396/16 ВАСУ: відсутність дозволу