2012.03.14 № 12/13/2257 ВГСУ: Окреме рішення

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«14» березня 2012 р. Справа № 12/13/2257
vgsuВажливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв’язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, — наслідком такої протиправної поведінки.
Враховуючи вищевикладене, приписи ст. 1166 ЦК україни, а також те, що відповідачем здійснено викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу, то колегія суддів погоджується з висновками попередніх інстанцій про стягнення з відповідача за вчинене правопорушення 4716,13 грн. шкоди.
Доводи скаржника про безпідставність застосування при розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі внаслідок викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища №639 від 10.12.2008 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.01.2009р. за №48/16064, оскільки чинним законодавством не передбачено застосування при визначенні розміру шкоди за вчинене правопорушення підзаконним актом, не можуть братись судом до уваги, враховуючи наступне.
У відповідності до вимог абзацу 5 ч.1 ст.33 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» особи, винні у перевищенні обсягів викидів забруднюючих речовин, встановлених у дозволах на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря несуть відповідальність згідно з законом.
Відповідно до ст.34 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом. При цьому закону, який б визначав порядок та розмір за порушення законодавства про охорону атмосферного повітря відсутній.

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Черкащенка М.М., — головуючого,
Жукової Л.В.,
Студенця В.І.
розглянувши касаційну скаргуТОВ «Селена»
на постанову
та
на рішенняКиївського апеляційного господарського суду від 27.12.2011 року
господарського суду Черкаської області від 07.07.2011 року
у справі господарського суду Черкаської області
за позовом Державної екологічної інспекції в Черкаській області
до ТОВ «Селена»
простягнення 54158,93 грн.,
за участю представників сторін:
від позивача: не з’явився;
від відповідача: Полішкевич М.В.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2010 року Державна екологічна інспекція в Черкаській області звернулась до господарського суду з позовом до ТОВ «Селена» про стягнення 54158,93 грн. шкоди, заподіяної державі внаслідок викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та самовільного використання підземну воду без відповідного дозволу.

Справа розглядалась неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду Черкаської області від 07.07.2011 року позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Селена» на користь держави 13512,61 грн. збитків, завданих забрудненням атмосферного повітря і самовільним водокористуванням, а також судові витрати.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.12.2011 року рішення господарського суду Черкаської області від 07.07.2011 року скасовано частково. Позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Селена» на користь держави 54158,93 грн. збитків, завданих забрудненням атмосферного повітря і самовільного водокористуванням.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ТОВ «Селена» подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.12.2011 року та рішення господарського суду Черкаської області від 07.07.2011 року скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій невірно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до винесення незаконних судових рішень.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом норм процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 18.06.2007 р. позивачем було направлено відповідачу припис № 40 про необхідність усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки, проведеної 18.06.2007 р.

29.04.2010 р. держінспекторами з ОНПС Черкаської області була проведена позапланова перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства відповідачем та виявлено, що в процесі виробничої діяльності відповідач за відсутності відповідного дозволу уповноважених органів здійснює наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та самовільне використання, без дозволу на спеціальне водокористування, підземної води, вимоги припису від 18.06.207 р. № 40, зокрема пункти №№ 5-7, 9, 10 про необхідність отримання дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря і спецводокористування в визначені строки, не виконані, що є порушенням ст.ст. 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», ст.ст. 44, 48 Водного кодексу України, ст.ст. 20, 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

За результатами перевірки було складено відповідний акт від 29.04.2010 р., протокол про адміністративне правопорушення № 002575 від 29.04.2010 р. стосовно генерального директора відповідача.

Постановою позивача від 05.05.2010 р. № 002025 генерального директора відповідача, на підставі протоколу про адміністративне правопорушення № 002575 від 29.04.2010 р., притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 1885 КУпАП.

Згідно з довідкою відповідача кількість використаного газу за період з 02.02.2009 року по 29.04.2009 року складає 56,808 тис.м.куб.

Позивачем, відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища №639 від 10.12.2008 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.01.2009р. за №48/16064 (далі Методика №639), розраховано розмір відшкодування збитків, які заподіяні державі внаслідок викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, згідно з яким загальна сума збитків складає 4716,13 грн.

Згідно з ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв’язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв’язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, — наслідком такої протиправної поведінки.

Враховуючи вищевикладене, приписи ст. 1166 ЦК україни, а також те, що відповідачем здійснено викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу, то колегія суддів погоджується з висновками попередніх інстанцій про стягнення з відповідача за вчинене правопорушення 4716,13 грн. шкоди.

Доводи скаржника про безпідставність застосування при розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі внаслідок викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища №639 від 10.12.2008 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.01.2009р. за №48/16064, оскільки чинним законодавством не передбачено застосування при визначенні розміру шкоди за вчинене правопорушення підзаконним актом, не можуть братись судом до уваги, враховуючи наступне.

У відповідності до вимог абзацу 5 ч.1 ст.33 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» особи, винні у перевищенні обсягів викидів забруднюючих речовин, встановлених у дозволах на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря несуть відповідальність згідно з законом.

Відповідно до ст.34 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом. При цьому закону, який б визначав порядок та розмір за порушення законодавства про охорону атмосферного повітря відсутній.

Згідно з приписами ч.1 ст.8 ЦК України у разі, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Враховуючи невизначеність законом порядку та розмірів відшкодування шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, колегія суддів вважає, що при вирішенні даного спору слід застосовувати по аналогії закону положення ч.4 ст.68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», що регулюють подібні за змістом цивільні відносини.

Це випливає також зі ст.2 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», у відповідності з якою відносини в галузі охорони атмосферного повітря регулюються цим Законом, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» та іншими нормативно-правовими актами.

Зокрема, ч.4 ст.68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов’язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Таким чином, базовий Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» на відміну від ст.34 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» дозволяє врегулювання законодавством України (в тому числі підзаконними нормативними актами) порядку та розмірів відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища (в тому числі внаслідок порушення законодавства про охорону атмосферного повітря), а тому доводи скаржника про неможливість застосування Методики є безпідставними.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 29.04.2010 року позивачем було складено акт в якому зазначено про порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства, а саме самовільне використання, без дозволу на спеціальне водокористування, підземної води.

Згідно з довідкою відповідача, від 17.05.2010 р. № 58, останнім було використано підземної води із свердловини: за 2008 рік 5250 м3, з 01.01.2009 по 31.08.2009 р. — 3650 м3, з 01.09.2009 по 31.12.2009 р. 1630 м3, з 01.01.2010 по 28.04.2010 р. 1230 м3, всього — 11760 м3 підземної води.

Позивачем, розраховано розмір шкоди, заподіяної державі внаслідок самовільного використання підземної води за період 2008 року та з 01.01.2009 року по 31.08.2009 року за «Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації», затвердженої наказом Державного комітету України по водному господарству від 29.12.2001 р. № 290 та зареєстрованої в Мінюсті України 18.01.2002 р. за № 44/6332 (далі — Методика1), згідно з яким розмір збитків становить 8796,48 грн.

За самовільне водокористування відповідачем підземної води за період з 01.09.2009 року по 28.04.2010 року позивачем розраховано, збитки відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом МОНПС України від 20.07.2009 р. № 389 та зареєстрованої в Мінюсті України 14.08.2009 р. за № 767/16783 (далі Методика 2), згідно з яким розмір збитків становить 42785,60 грн.

Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги про стягнення збитків, завданих державі самовільним водокористуванням відповідачем у розмірі 49442,80 грн. виходив із обгрунтованості і доведеності позовних вимог.

Проте, з таким висновком колегія суддів не може погодитись, враховуючи наступне.

Згідно з п.9.1 Методики 2, (в редакції чинної на момент вчинення правопорушення), розраховується розмір відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування та порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування (крім прісних підземних вод глибиною більше 20 м), який здійснюється за формулою (23) — Зсам = 100 х W х Тар, де W обєм самовільно використаної води, Тар норматив збору за неї.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, згідно з паспорта свердловини, яку використовує відповідач, глибина свердловини становить 28 метрів.

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відсутність правових підставі для застосування п.9.1 Методики — 2 при визначенні розміру збитків, обумовлених самовільним використанням відповідачем водних ресурсів без дозволу за період з 01.09.2009 року по 28.04.2010 року, а отже і підстав для стягнення 42785,60 грн.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що суд апеляційної інстанції до протилежних висновків в цій частині позовних вимог, які не грунтуються на вимогах чинного законодавства, то колегія суддів вважає за необхідне скасувати постанову суду апеляційної інстанції, як незаконну та залишити в силі рішення місцевого господарського суду, яке є повним, законним та обгрунтованим, прийнятим при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд, —

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.12.2011 року у справі № 12/13/2257 скасувати.

Рішення господарського суду Черкаської області від 07.07.2011 року з даної справи залишити без змін.

Доручити господарському суду Черкаської області видати відповідні накази, згідно зі статтею 122 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий М.М.Черкащенко
Судді Л.В.Жукова
В.І.Студенець