2011.11.21 № 01-06/1625/2011 ВГСУ: Інфолист

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЛИСТ
від 21.11.2011 р. № 01-06/1625/2011
vgsuГосподарські суди України
Про деякі питання практики застосування Закону України «Про судовий збір»
Додатково див. інформаційні листи
Вищого господарського суду України
від 25 січня 2012 року N 01-06/97/2012,
від 17 вересня 2012 року N 01-06/1260/2012

 

ВТРАТИВ ЧИННІСТЬ (див. Лист ВГСУ)

У зв’язку з виникненням у судовій практиці питань, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про судовий збір» (далі — Закон), та на доповнення до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.08.2011 N 01-06/1175/2011 «Про Закон України «Про судовий збір» Вищий господарський суд України вважає за необхідне звернути увагу на таке.

1. Згідно з підпунктами 4 і 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону: за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру — 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми; ставки судового збору з касаційної скарги на рішення суду становлять відповідно 70 і 50 відсотків.

Зазначені ставки судового збору підлягають застосуванню незалежно від того, коли — до набрання Законом чинності чи після цього — подано позов та прийнято рішення суду, яке оскаржується в апеляційному або в касаційному порядку.

2. Підпунктом 8 пункту 2 частини другої статті 4 Закону визначено розмір ставки судового збору з апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду, а саме 0,5 розміру мінімальної заробітної плати. Відповідне положення стосується подання апеляційних і касаційних скарг на будь-які ухвали господарського суду, незалежно від того, чи передбачено Законом справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали.

3. На даний час зберігає чинність Інструкція про порядок обчислення та справляння державного мита, затверджена наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.93 N 15. У вирішенні питань, пов’язаних зі сплатою та поверненням сум судового збору при розгляді справ господарськими судами, останніми мають враховуватися відповідні положення названої Інструкції в частині, що не суперечить Закону.

4. Згідно з частиною першою статті 7 Закону сплачена сума судового збору повертається у передбачених в цій частині випадках за ухвалою суду. Зазначене питання має вирішуватися господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення сплаченої суми судового збору. Зміст пов’язаної з цим ухвали може бути наведено в резолютивній частині судового рішення, прийнятого по суті справи.

5. Відповідно до пункту 13 частини другої статті 3 Закону судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду. Питання стосовно незаконності згаданих рішень, дій чи бездіяльності можуть вирішуватися господарським судом лише за результатами розгляду справи, тому пов’язані з цим обставини не підлягають з’ясуванню під час прийняття судом позовної заяви, і останню не може бути повернуто судом у зв’язку з несплатою судового збору. Розподіл судових витрат між сторонами здійснюється в подальшому згідно з судовим рішенням, прийнятим по суті справи, з урахуванням приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

6. Частиною першою статті 8 Закону передбачена можливість, зокрема, відстрочення судом сплати судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Якщо строк, на який надано таку відстрочку, закінчився, а сплату судового збору здійснено не було, господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи може своєю ухвалою продовжити цей строк (але не довше, ніж до прийняття судового рішення у справі), або звільнити сторону від сплати судового збору (частина друга тієї ж статті Закону), або залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

7. Пунктом 2 частини другої статті 4 Закону не визначено окремо ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви про захист ділової репутації фізичної або юридичної особи. У визначенні такої ставки господарському суду слід виходити з того, що відповідні позовні заяви (з урахуванням положень підпункту 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону) мають немайновий характер і повинні оплачуватися судовим збором згідно з підпунктом 2 пункту 2 статті 4 Закону, крім позовних заяв про відшкодування моральної шкоди, які належать до заяв майнового характеру і відтак оплачуються названим збором відповідно до підпункту 1 пункту 2 статті 4 цього законодавчого акта. Якщо в одній позовній заяві об’єднано вимоги немайнового та майнового характеру, судовий збір підлягає оплаті за ставками, встановленими для позовів як майнового, так і немайнового характеру.

8. Як зазначалося в пункті 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 26.10.2011 N 01-06/1481/11 «Про Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», оскільки Законом не встановлено розміру судового збору за подання заяви про порушення справи про банкрутство та заяв кредиторів з грошовими вимогами до боржника, то у господарських судів відсутні правові підстави застосувати приписи частини тринадцятої статті 7 та абзацу четвертого частини першої статті 9 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у разі несплати кредиторами судового збору.

Голова Вищого
господарського суду України
В. Татьков